Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Подписка
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

              ИМЯ В ЛЕСНОМ ХОЗЯЙСТВЕ            

Петро Паламарюк, начальник управління лісового та мисливського господарства Миколаївської області:

«Я буду дуже вдячний всім, хто буде докладати зусилля для збереження та примноження нашої унікальної природи півдня України»

Особливість Миколаївської облас­ті у природному аспекті полягає в тому, що вона належить до степової зони, і являється найменш лісистою не тільки в Україні, а й у всій Європі. Лісистість Миколаївщини складає всього 4% площі, коли в Одеській - 6,3%, Херсонській - 5,5 %, а в Кіро­воградській - 6,7%. В області існує вісім державних підприємств: «Баштанське лісове господарство» на території Новобузького та Баштанського районів; «Березнегуватське ЛГ» - Снігурівського та Березнегуватського; «Володимирівське ЛГ» - Казанківського; «Веселинівське ЛГ» - Доманівського та Веселинівського; «Вознесенське ЛГ» - найбільше лісове господарство - Арбузинського, Братського, Вознесенського та Єланецького; «Враді­ївське ЛГ» - Врадіївського, Первомайського та Кривоозерського; «Мико­лаївське ЛГ» - Новоодеського, Жовтневого та Мико­лаївського районів і «Оча­ківське лі­сомисливське гос­подар­ство» - Очаківського і Березанського.
Розвиток лісового господарства, особливо у нашій місцевості, - справа нелегка і відповідальна. До того ж, Президент України доручив збільшити (найменше - удвічі) лісистість нашої області, тому зараз першочерговим завданням управ­ління є виконання Концепції розвитку лісового господарства Мико­лаївщини, а одним з перших кроків - планується створення державного підприємства «Єланецьке лісове господарство» на площі 9 тис.га, а це - 100 додаткових робочих місць.
В цілому в лісовій галузі області працює 778 чоловік. Кадрове забезпечення місцевого рівня надає Вознесенський аграрний ліцей. Кожен рік він випускає 25-30 фахівців зі спеціальності «лісник-єгер», які закріплюються за під­приємствами області. Взагалі, в Україні є досить багато лісових технікумів: Шацький, Сторожинецький, Малинський, Великоанадольський, Чугуєво-Бабчанський. Що стосується вищої освіти, то лісівників вищої категорії виховує Харківський аграрний уні­верситет, Київська аграрна академія, Національний лісотехнічний уні­вер­ситет (м.Львів). Було б добре, якби більше жителів області отримали такі знання і вклали їх в примноження зеленого скарбу країни.
На підприємствах існує поняття «передовик», яке визначається досить об’єктивно - все залежить від виробленої продукції. Цікаво, що у лісовому господарстві передовики, за словами начальника управління, оцінюються по 64 (!) показниках. «У нас дуже серйозний підхід до цієї справи», - відзначає Петро Паламарюк. - Це важливий елемент стимулювання роботи. У нас у восьми господарствах - 31 лісництво. В кожному лісництві працює від 15 до 40 чоловік. Практично на кожного лісника припадає від 300 до 800 га земель державного лісового фонду, на яких він забезпечує охорону, відтворення лісів і всі інші виробничі операції. Є ще фінансово-економічні показники, які визначаються від середньомісячної зарплати, обсягів реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, вкладання коштів у власне виробництво лісового господарства (адже ми заробляємо кошти своїми силами), кількості переробленої деревини. Також до уваги береться посадка лісу, догляд за лісовими культурами, вирощування посадкового матеріалу у розсадниках, у контрольованому середовищі (коробах), вирощування декоративного посадкового матеріалу, збір насіння і т.п., враховується також і сплата податків підприємствами».
Треба зазначити, що лісове господарство - це одна з галузей, де працюють родинами і де народжується чимало династій, тому що, як правило, батьки намагаються до своєї справи залучати найближчих - своїх дітей. На сьогод­нішній день в обласному управлінні з повагою називають династії Пасту­шенків, Денисюків, Цебриків, Сіриків, Мироненків, Кемпників, Солярів. А взагалі, щоб залучити дітей та молодь до своєї справи, працівники лісового управління влаштовують багато акцій. В 2007 році участь у акціях «Зелений паросток майбутнього», «Озеленення країни – спадщина для майбутніх поколінь» та «Майбутнє лісу в твоїх руках» прийняло більше 8000 дітей. Переможців нагороджували цінними призами: телевізорами, музичними центрами - що теж є важливим моментом стимулювання бережливого відношення до нашої природи.
Бережливе відношення до природи нашого краю, за словами Петра Паламарюка, - окрема тема розмови, тому що існують різні види знищення зелених насаджень: «У нас на сьогоднішній день за незаконну вирубку складено 155 протоколів, а, взагалі, в 2007 році складено 1919 протоколів за фактом порушень - за порушення правил полювання, порушення правил протипожежної безпеки, незаконне використання земель лісового фонду, самовільну вирубку дерев. Найбільше зафіксовано порушень (647 випадків) правил протипожежної безпеки. Літо цього року було особливо важким через надзвичайну посуху. В області вигоріло 262 га насаджень, що у масштабах нашої області є великою втратою. Тому нам, у першу чергу, треба звернути увагу на забезпечення державних підприємств протипожежними засобами. На цей момент державні підприємства області забезпечено тільки на 28 відсотків. На кожний рік є потреба до 8 млн.грн. у плані фінансування, щоб ми могли виконати всі протипожежні заходи і технічно забезпечити наші підприємства. Ось така проблема існує на сьогоднішній день».
У продовження теми збереження лісового фонду Петро Миколайович пояснив, чому в нашому краї в 2007 році була найсильніша пилова буря і куди поділися лісосмуги. Отже, по-перше, оскільки лісистість нашої області найменша, то й буря була самою великою. По-друге, кількість лісосмуг за останні п’ять років зменшилася катастрофічно. Вони нещадно вирубуються, тому що за лісосмуги ніхто не несе відповідальності, вони безгоспні. Згідно з законом вони повинні закріплюватися за суміжними землекористувачами. Є, наприклад, земельний пай у господаря, тож по акту він повинен прийняти і прилеглу до наділу лісосмугу та виконувати всі необхідні лісівничі заходи. На сьогоднішній день по Миколаївській області існує 37 тис.га ні за ким не закріплених лісосмуг - це приблизно 37% зелених насаджень нашої області, плюс 20 тис.га - ліси бувших сільгосппідприємств, які теж не охороняються. На зазначених насадженнях здійснюються самовільні рубки, виникають пожежі. На думку начальника управління лісового та мисливського господарства, ці сумні показники означають одне - треба їх приймати до складу земель державного лісового фонду та в подальшому вести нормальну науково-обгрунтовану лісогосподарську діяльність.
Основною задачею управління є координація і контроль роботи підпорядкованих йому державних підприємств з ефективного ведення лісового та мисливського господарств.
Окрема і болюча тема, яка майже завжди випливає на поверхню, коли йдеться мова про збереження лісового фонду, і взагалі навколишнього природного середовища Кінбурна. Проблема існування Кінбурнської коси безпосередньо хвилює начальника управління лісового та мисливського господарства, тому що Петро Миколайович вніс значний вклад в розвиток лісового і мисливського господарства , соціально-економічного розвитку Коси, особисто займався розробкою зонування регіонального ландшафтного парку. З 1992 року існує природо-заповідний об’єкт, тобто РЛП «Кінбурська коса», проте проект організації території парку до цього часу відсутній. Згідно з Законом України «Про природно-заповідний фонд», якщо природно-заповідний об’єкт працює протягом 20 років без організації, то він автоматично закривається. Цей парк існує 15 років. Треба ж щось робити? На 12,1 тисячах гектарів суші Кінбурнської коси розташовано три населених пункти, державний лісовий фонд і фермерське господарство «Ларич» - все це входить в природно-заповідний об’єкт. До речі, 9,355 тисяч гектарів - державний лісовий фонд, на якому необхідно проводити лісогосподарську діяльність: наприклад, дерево всохло, його треба зрубати, бо заведуться шкідники, до того ж воно може сприяти тому, що низова пожежа може перекинутися на верхову і т.п., тож деревце необхідно видалити, а видалити не можна, бо то - заповідний об’єкт. При відсутності зонування, вся територія - заповідна, тому в селі дирекцією парку часто забороняється господарська діяльність і будь-яке будівництво. Для цього потрібно поділити косу на зони, де окремо існували б і заповідні об’єкти, і населені пункти, і підприємства, і підприємці. Таким чином, саме зонування на заповідну, господарську, стаціонарну рекреаційну зони і зону регульованої рекреації наведе лад на косі. Зараз проводиться тендер на виготовлення проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса». Увесь процес проходить згідно з чинним законодавством. На думку Петра Миколайовича, противником може бути та людина, яку взагалі не турбує ситуація зі станом природи на півострові.
Наша задача дотримуватися законного ведення господарювання, щоб не нашкодити навколишньому середовищу», - поділився враженнями Петро Миколайович.
Начальник Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства впевнений, що у Кінбурської коси буде майбутнє тільки в тому випадку, коли здійсняться ціленаправленні заходи: «Спочатку треба впорядкувати відпочинок: наукою визначити, скільки можливо прийняти відпочиваючих і не перевищувати їх кількість. Моя позиція така: якщо на косі не зробимо дороги з твердим покриттям, ми її знищимо. Сьогодні на Кінбурні сотні доріг, які поробили джипи та вантажні автомобілі, а це знищує трав`яний покрив, який закріпився завдяки створенню лісових насаджень. Тоді і почали рости рідкісні види орхідей та інші червонокнижні рослини. Я за те, щоб не перевантажувати Кінбурн, виключити хаотичний план забудови, за те, щоб був затверджений генеральний план забудови, за яким будинки мали б максимальну висоту - три поверхи. Я за те, щоб зберегти і примножити цю унікальну територію для нащадків».
Отже, маємо надію, що така наполегливість Петра Миколайовича Паламарюка збереже для нащадків єдині в Україні нерестилища сазана і карася, кефальні озера, місця гніздувань перелітних птахів на міграційних шляхах, рожевих пеліканів, природні дубові посадки, орхідейне поле, Волижин ліс, Ковалівську сагу, а також сотні червонокнижних рослин і тварин. У начальника обласного управління лісового та мисливського господарства є дуже велике прохання, взагалі, до всіх мешканців і гостей Миколаївської області: «Щоб ту природу, яка є у нас на півдні, зокрема, у Миколаївській області, і яка ще дуже бідна, берегли і примножували. Щоб життєвого правила: побудувати дім, виховати сина і посадити дерево, кожен дотримувався, особливо, третьої складової, і я буду дуже вдячний всім, хто буде докладати зусилля для збереження і примноження нашої унікальної природи півдня України».


Текст: Наталя Тофан
Фото: Олег Білозьоров та з
особистого архіву героя публікації.

Обложка журнала №025
Архив предыдущих номеров
2017 год:
0102
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005