Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Подписка
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

             ВИХІД ЗАВЖДИ Є              

Проституція тіла - крайній прояв проституції духу (за все в житті треба платити…)

Начальник УМВС України в Миколаївській області генерал-майор міліції А.В. Науменко, член Національної спілки журналістів України.

Начальник УМВС України в Миколаївській області генерал-майор міліції А.В. Науменко, член Національної спілки журналістів України.

Межа між світлом і тінню – ти.
Станіслав Єжи Лец

У цій статті мова буде йти про жіночу проституцію, про мотиви, які спонукають жінок обирати саме такий шлях. Чому проституція вважається лихом? У кожного своя відповідь на це питання. Для когось – це гріх та сором, а для іншого – норма. А що взагалі є нормою? На задане питання не можна дати чіткої відповіді. Звично прийнято вважати, що соціальна норма – це правила поведінки, які регулюють взаємовідносини між людьми. Але хто їх встановлює, ці правила? Суспільство? Окремі групи людей? Чи кожний сам для себе? Чому для когось торгівля власним тілом рівнозначна торгівлі власною душею, а інші розцінюють її як звичайну роботу? Коли спілкуєшся з жінками-повіями та чуєш їх історії, не покидає враження «однаковості», хоча історії дуже різні. Одна пішла на це через втрачене та знищене кохання, друга – із-за грошей, третя – образи та помсти, четверта – не бачила іншого шляху, п’ята - … А де ж почуття власної гідності, порядність, жіноча чарівність та неповторність, ніжність, відвертість, жіночність, лагідність, відданість? Куди вони заподілись? Чи це все вже «не в моді»? Засуджувати легко, трудніше зрозуміти та прийняти. А як можна зрозуміти відношення повії до себе, коли вона сама не може себе зрозуміти, виправдовуючи свою поведінку у своїх очах. І все сподівається на чудо, яке обов’язково повинне прийти саме до неї. А життя – це те, що з нами відбувається тут і зараз. Минуле, теперішнє, майбутнє – всі ці субстанції тісно-тісно взаємопов’язані і не можуть існувати одна без одної. Помилки, які ми здійснили у минулому, нерідко переслідують нас і в сьогоденні і в майбутньому. За все у житті треба розплачуватися, а ціна буває непомірно високою. Головне, щоб за наші гріхи не несли відповідальність наші нащадки. Один раз зрадивши самого себе – вдруге на це піти набагато легше.
У ході написання статті відбулося декілька зустрічей з жінками, які займаються проституцією. Отже, Олена, 19 років. Виховувалася у родині алкоголіків. Зі слів Олени, на неї ніхто не звертав уваги, її вихованням ніхто не займався. Невдовзі батьки померли, і Олену віддали до інтернату. Вихідні дні Олена часто проводила поза інтернатом. Одного разу, повертаючись до інтернату, вона зупинила вантажівку і звернулася до водія з проханням підвезти її. Коли водій став чіплятися до дівчини, вона почала відбиватися та якимось чином вискочила з машини. Озирнувшись навкруги, дівчина побачила незнайоме місце. Біля неї зупинилося таксі, водій був дуже люб’язний і запропонував заробити. Зі слів дівчини, вона спочатку не зрозуміла, що той має на увазі, але коли прийшло розуміння пропозиції водія – поміркувала: «а чому й ні?». Після трьох днів, які вона провела з водієм у нього в квартирі, Олена «вийшла на трасу». Їй сподобалося цим займатися, і зараз вона своє життя змінювати не збирається. Вона знімає квартиру у центрі міста, живе одна. В процесі розмови склалося враження, що дівчина навіть пишається своїм «ремеслом». Вона добре заробляє, має можливість відкладати гроші, має власний рахунок у банку. Потреби у подругах вона не відчуває. З приводу свого майбутнього Олена ще не визначилася, заміж не збирається, однак мріє про життя в іншому місті, де її ніхто не знає. Лякає те, що їй подобається це заняття. Разом з цим вона вигадує чоловіка, який хоче з нею одружитися, висловлює думку, що хлопець швидше одружиться з повією, ніж з порядною дівчиною. І складається враження, що вона сама у це вірить.
Вікторія, 27 років. Виховувалася в повній сім’ї. Батьки мали достатньо коштів, щоб забезпечити повноцінне існування та відпочинок: щороку дитина разом з батьками їздила в Крим, на Кавказ, за кордон. Після закінчення школи дівчина вступила до вузу на економічний факультет. Отримавши економічну освіту, Віка вирішила поїхати за кордон на заробітки. Батьки були шоковані вибором доньки, але зробити нічого не могли: дівчина відрізнялася наполегливістю та впертістю. Характерно, що Вікторія цілеспрямо­вано їхала займатися про­ституцією, таке життя її притягувало. Батькам вона сказала, що буде працювати офіціанткою. Три роки вона віддано «трудилася» на цій ниві, отримуючи від роботи не тільки чималі гроші, але й задоволення. У 25 років вона зустріла чоловіка, який у неї закохався. Олег приїхав до Туреччини в справах бізнесу. Їх роман був вражаючим та захоплюючим. Молодий чоловік не здогадувався, чим займається кохана дівчина, Вікторія казала, що працює офіціанткою. Після двох тижнів, які вони провели разом, дівчина була готова йти за ним на край світу. Олег поїхав додому, до Києва, очікуючи на те, що Віка невдовзі приїде до нього. Вона й справді кинула все та приїхала до столиці. Але вже через місяць, на протязі якого вона жила у Олега, їх відносини скінчилися. Реальність сильно відрізнялася від морського роману. Почуття хлопця швидко охолонули, а дівчина, навпаки, страждала від кохання, яке стало нерозділеним. Вікторія повернулася до рідного дому, але працювати не квапилася, тому що звикла до великих грошей, які чесним трудом заробити складно. Гортаючи газети, вона натрапила на оголошення, в яких пропонувалося відвідати масажні салони. Що ховається під цими «салонами», Вікторія зрозуміла відразу. Тому вона, маючи великий досвід, вирішила повернутися до старого, тим більше, що огиди до цієї роботи вона не відчувала. Клієнти з’явилися відразу. Незважаючи на «дороговизну» її послуг, від клієнтів в неї відбою нема, але Віка сама регулює їх кількість, бо дуже піклується про своє здоров’я. Про заміжжя та дітей чути не хоче, вважаючи всіх чоловіків однаковими, не хоче думати про те, що її чоловік колись буде відвідувачем подібного «салону», але своє «ремесло» змінювати поки що не планує.
Галина, 28 років. Виросла в забезпеченій благополучній сім’ї. З дитинства була дуже розбещеною, зарозумілою. До однолітків ставилась з неповагою, постійно підсміювалася та принижувала їх. З вчителями взаємовідносини теж не склалися, дівчині постійно здавалося, що вони заздрять її красоті, багатству та молодості. У школі вчилася погано, але її це не турбувало. Галина знала, що поки у неї є батьки - все буде добре. На той час дорогий одяг, косметика, прикраси та оточення хлопців були найважливіші за все для Галини. З «горем навпіл» дівчина закінчила школу і вступила до медичного інституту. От тут і почалися всі негаразди для Галини. Батьків поряд не було, у навчанні виникали значні проблеми, гроші швидко закінчувалися (дівчина звикла жити «на широку ногу»), при цьому вона нічого не вміла робити самостійно. Обміркувавши, дівчина вирішила спробувати ненадовго зайнятися проституцією і як не дивно, тут у неї все склалося. Не можна сказати, що її «професія» їй дуже подобається і вона вважає її престижною, але нічого змінювати у своєму житті вона поки не збирається.
Марина, 17 років. Виросла в неповній сім’ї, ще в ранньому дитинстві у неї трагічно загинув батько. Мати після других пологів дуже хворіла, тому матеріально родина жила скрутно. Вчилася погано, постійно виникали проблеми з однокласниками, з вчителями. Росла як «бур’ян». У Марини не було друзів, вона відрізнялася відособленістю, ухиленням від контактів з людьми, ворожим ставленням до них. У 14 років дівчинка познайомилась з 20-річним хлопцем на ім’я Олег, який був з дуже забезпеченої родини, задарював її подарунками, водив на дискотеки. Згодом хлопець познайомив Марину зі своїми друзями. Дівчинці такі «контрасти» звісно подобалися. Ну, що вона бачила до зустрічі з Олегом? А тут: увага, гроші… Спочатку Марина стала вживати спиртні напої, курити сигарети, а згодом спробувала і наркотики. Дізнавшись про це, батьки хлопця вивезли його з міста і Марина залишилась з наркотиками та друзями-наркоманами. Для придбання наркотичних засобів потрібні були гроші, так дівчина і почала займатися проституцією. Не можна сказати, що Марині дуже подобається бути повією, але іншого шляху заробляти гроші вона не бачить.
Інна, 24 роки. Виховувалася тіткою, своїх батьків навіть не пам’ятає. Змалку звикла розраховувати тільки на себе. Вчилася середнє, в школі була «сірою мишкою». Після закінчення школи познайомилася з юнаком, провела його до армії і … завагітніла. Юнак не повірив, що «дитина від нього», і відштовхнув дівчину від себе. Від болю та образи Інні хотілося кричати, але майбутня дитина не дала їй впасти у повний відчай. Згодом, коли її син трохи підріс, вона зустріла свого майбутнього чоловіка. І тут історію можна було б назвати щасливою, якби не одна деталь – Інна стала «дівчиною за викликом». Чому? Тому що її чоловік не хотів шукати собі роботу і тим самим забезпечувати родину, а Інна так звикла розраховувати на себе, що і тут узяла весь тягар на свої плечі. І такий шлях вона обрала свідомо, тому що професії Інна не мала. Та робота, яку їй пропонували, була не до вподоби: продавцем на ринку – холодно і грошей платять мало, кур’єром – з тих же самих причин. А якщо «гробиться здоров`я», то яка різниця яким чином? Найцікавішим у цій історії є те, що коханий чоловік Інни знає про роботу своєї дружини і особливо їй не заперечує. Він мотивує це тим, що професії бувають різні, і яким чином заробляє гроші його дружина - вирішувати тільки їй. От така точка зору! Цікава, правда? І це каже чоловік, який повинен оберігати, піклуватися та захищати свою дружину.
Так от і виходить, що шляхи, якими йшли наші героїні до своєї «професії», різні, а мотивація дуже схожа: гроші. Є такі особи, які займаються проституцією з інших причин, але їх відсоток дуже незначний, загалом, жінки йдуть на це заради матеріального забезпечення себе та своїх близьких. Але щоб знаходити кошти на життя, не обов’язково «торгувати власним тілом»! Зараз мова не йде про жінок, яких з різних причин примушують це робити – це вже інша тема, річ про тих, хто свідомо та за власним бажанням заробляє собі на життя проституцією. Якщо проаналізувати історії усіх наших героїнь, можна знайти й інший вихід, а не шлях повії. Зрозуміло, що ситуації бувають різні, але виходити із них потрібно з гідністю, як і не пафосно це звучить.
З давніх часів люди намагаються дати точне і вичерпне визначення поняттю - «проституція». Але вже той факт, що всі визначення цього терміну медиками, юристами, соціологами, філософами та іншими фахівцями нерідко розходяться між собою, доводить, що точне визначення змісту слів «проституція» і «повія» дати не просто. Проституція – професійне задоволення сексуальних потреб клієнтів за винагороду; продаж свого тіла з метою добування коштів для існування. Вона відома з глибокої старовини. Не випадково проституцію визначають як одну з «якнайдавніших професій». Слова «блудниця», «розпуста» і їх синоніми можна зустріти в Біблії. Очевидно, любов до грошей, здобутих таким чином, існувала і набагато раніше. Є відомості про існування проституції ще в рабовласницьких державах, починаючи з 2-3 ст. до н.е. Значного поширення вона набула в Стародавній Греції, Стародавньому Римі, Персії і Індії, де були створені численні будинки терпимості. В історії проституції можна виділити три основні періоди: 1) епоха проституції гостинності, тобто пропозиція під більш-менш слушним приводом, жінки-рабині гостеві; 2) епоха священної проституції, яка виникла на ґрунті марновірних уявлень і грубих пристрастей; 3) епоха легальної проституції, коли вона стала засобом добування грошей. Упродовж існування світу відношення до повій було різним: від зведення у культ, до нещадного переслідування. Однак, все ж таки на протязі досить тривалого часу проституція засуджувалася: повій вішали, топили, спалювали і у Вавилоні, і в Стародавньому Римі, і в середньовічній Європі. Наприклад, в період царювання Марії Терезії, в Австрії ввели закони, спрямовані проти проституції. Жінку, викриту в торгівлі власним тілом, приводили в церкву і садили в мішок, зав’язавши його під підборіддям. Кат збривав її волосся, мазав голий череп дьогтем і сажею. У такому вигляді вона виставлялася на весь час божественної літургії. Після закінчення меси її прив’язували до лави і сікли різками, після чого відвозили на тачці за місто і там скидали в придорожню канаву. Високими штрафами карали всякий любовний зв’язок поза шлюбом, а якщо розпусті сприяли батьки або чоловіки, то винних навіть страчували. Діяла спеціальна «комісія цнотливості». У Росії особливо сувору боротьбу з повіями вели при Катерині II. Їх виловлювали і засилали на заслання. «Якнайдавнішою» цю професію називають тому, що соціальне зло, яке вона собою являє, існує серед людей з доісторичних часів. Вже стародавні римляни визначали проституцію, як віддачу за гроші власного тіла всякому охочому для задоволення свого статевого інстинкту, а повіями (публічними жінками) - жінок, що займаються торгівлею власним тілом, як промислом.
Заняття проституцією представляє певну небезпеку для жінок. Звично вони займаються цим заняттям відносно недовго, бо згодом повія втрачає сексуальну привабливість і перестає цікавити клієнтів. Проте і за цей недовгий час проститутки нерідко втрачають здібності до нормального шлюбу і материнства, під впливом спілкування з клієнтами «зони ризику» у них змінюється психіка, а постійні емоційні стреси ведуть до широкого розповсюдження серед них алкоголізму і наркоманії. Якщо говорити про причини виникнення і розвитку проституції, як соціального явища, основну увагу тут треба звертати на поведінку самих повій. Дуже цікавою виявилася думка певної групи дослідників цієї проблеми. На їх погляд, соціологічне пояснення поведінки жінок, що займаються проституцією, спирається на бідність і розвиток великих міст з великими масами населення, де проституцію стимулюють труднощі отримати кошти для існування іншими шляхами. Інше пояснення – антропологічне, зв’язує заняття проституцією переважно з генетичною «запрограмованістю». Прихильники цього підходу в своїх дослідженнях стверджують, що серед повій високий відсоток людей з ознаками деградації. На їх думку, інші причини, що приводять жінок на цю стежку, лише накладаються на антропологічну схильність. Говорячи про соціальний портрет «жриць любові», можна зазначити, що значна частина повій молодше 30 років. Майже кожна п’ята з них займалася цією «професією» до 18-річного віку, кожна сьома має одного або двох малолітніх дітей. Багато повій не працюють і ніде не вчаться, серед працюючих немало представниць таких професій, як продавці, перукарі, офіціантки, обслуговуючий персонал готелів тощо. Кожна друга повія, у момент затримання за заняття проституцію, знаходилася в стані алкогольного сп’яніння, іноді — під дією наркотиків. Причини, за якими жінки займаються проституцією, різні: частина пояснює свою «професію» бажанням «красиво, весело жити»; інша — цікавістю, небажанням працювати, бажанням «підробити» (до стипендії, зарплати). За даними різних соціальних опитів, дві третини дівчат, що займаються проституцією, свій «професійний» вибір пояснюють небажанням працювати «за копійки»; половина з опитаних вважають своє ремесло нічим не гіршим за іншу роботу; а чверті повій навіть подобається цим займатися. Що це? Остаточне падіння нравів і прагнення до «швидкого заробітку»? Безвихідність? І те і інше? Більшість молодих, незамужніх жінок, що займаються проституцією, виражають глибоку упевненість в тому, що обов’язково зустрінуть свого «принца», який допоможе почати інше життя. Або знайдуть інше заняття, але з прибутком ніяк не меншим за попередній! Чи не нагадує вам це історію про Попелюшку? Та ж дитяча наївність! Так, безперечно, дива в житті бувають, але розраховувати тільки на них не варто. Адже це тільки в народних переказах та сльозних фільмах життя повії змальовується казково багатим, безтурботним і повним суцільної плотської насолоди. Насправді, проституція - це титанічна праця, це вельми високий ризик для здоров’я, а то і життя “дівчини легкої поведінки”. Як правило, повії, навіть коли вдало виходять заміж, не можуть повернутися до повноцінного життя, а якщо і намагаються це зробити, то на короткий термін. Це пов’язано, насамперед, з психологією самої жінки, з її стійкими звичками. Повія - це тимчасова мрія чоловіка. Це жінка, яку він хоче саме в даний момент, «тут і зараз». Це не дружина, з якою йому добре і затишно в подружньому будинку, це нe кохана жінка і навіть не стороння дівчина, на яку він заглядається на вулиці, проходячи мимо. Пов’язувати своє майбутнє життя з жінкою-повією він не збирається. За даними опитування приблизно 150 чоловіків - мешканців м. Миколаєва у віці від 18 до 55 років було з’ясовано, що жоден із респондентів не хотів би, щоб його майбутня дружина була колишньою повією, тому що, на думку опитаних чоловіків, жінка-повія не зможе зберігати вірність одному чоловікові в силу «звички», «викривленої психіки», «потреби бути у центрі уваги», «неспроможності до чесного заробітку» тощо. Опитані чоловіки також окремо наголосили на тому, що вони б соромилися такої жінки і не хотіли б, щоб про її минуле дізналися оточуючі. У чоловіка є право вибору, а от у жінки-повії, як правило, – немає, свою «роботу» вона у багатьох випадках виконує «механічно». На запитання: «Чи був у вас досвід спілкування із зазначеною категорією жінок?» 67% дали позитивну відповідь, при цьому 38% із них зізналися, що цей досвід був негативний.
Ми часто не бачимо серйозну соціальну проблему в основі – деградацію відносин між чоловіками і жінками. Зазвичай соціум обмежує сексуальну активність, зводячи її виключно до продовження роду. Але фізіологічна потреба в сексі у людей нерідко буває вищою за репродуктивні потреби. Тому сексуальні відносини в рамках сім’ї деякі прагнуть доповнювати (або замінювати) вільним сексом. Але це вже етичне питання. Сексуальна активність у чоловіків в середньому сильніша, ніж у жінок, вони більш схильні добиватися виконання своїх бажань. Піднімаючи проблему проституції, не можна обійти стороною любов та її відсутність у житті людини. Американський психолог Р. Стернберг запропонував свою трикомпонентну теорію любові. На його думку, любов має три складових. Перша з них – це інтимність, тобто почуття близькості, яке виявляється в любовних відносинах. Друга складова любові – пристрасть. Пристрасть відноситься до таких видів збудження, які приводять до фізичного потягу і сексуальної поведінки у відносинах. Статеві потреби грають тут важливу роль, хоча і не є єдиним видом мотивів. Окрім них важливу роль можуть грати такі мотиви, як потреба в самоповазі, потреба належати комусь, потреба у підтримці в скрутну хвилину і так далі. Іноді близькість викликає пристрасть, а іноді пристрасть передує близькості. Але бувають і ситуації, коли пристрасть не супроводжуються близькістю, а близькість – пристрастю. Останній компонент любові – рішення/зобов’язання. Цей компонент має як короткочасний, так і довготривалий аспекти. Короткочасний аспект має місце тоді, коли людина приймає рішення про те, що вона любить когось. Довготривалий аспект виявляється тоді, коли людина переймає на себе зобов’язання зберігати цю любов. Зв’язок цього компоненту з двома іншими компонентами, складовими любові, може мати різний характер. Відомий психолог Е. Фромм вважає, що людина в своєму житті повинна випробувати всі шість форм любові. Причому всі ці шість форм людина повинна пройти по черзі. Перша форма любові - любов матері, або материнська. Друга форма любові - любов батька. Особливо батьківська любов важлива у віці 3-5 років. Наступний вид любові - це любов сім’ї. Дитина повинна зрозуміти, що вона не тільки мамина або батька, але й - повноправний член сім’ї. Наступна форма любові - братська любов. Це любов не просто брата або сестри. Це любов однолітків. Еротична любов - це час пошуків і шукань. Це не тільки «секс» - це, перш за все, щастя любові до ближнього, з яким ти готовий зв’язати своє життя і дати життя своїй дитині. Якщо людина живе в любові і в згоді зі своїми рідними та близькими, тільки тоді вона щаслива. І в ракурсі цього чітко простежується взаємодія між нашими діями, вчинками, образом життя та майбутнім наших дітей. На мій погляд, жінка, яка займається проституцією, як правило, не може мати психологічно здорових нащадків, тому що спосіб її життя та сприйняття світу будуть накладати відбиток на виховання та світосприймання дитини. Монахиня одного з жіночих монастирів коментує це наступним чином: «Сім поколінь тісно пов’язані між собою: вчинки наших прадідів впливають на нашу долю, так як і наші вчинки впливають на долю наших дітей. Навіть якщо молода дівчина вступає у статевий зв’язок поза шлюбом, то це вже негативно впливає на майбутнє її ще не народженої дитини. Сім’я – початок усього, все починається з сім’ї. Треба жити за Божими законами, не грішити. Гріх – це вчинок, дія (або бездіяльність), що порушує релігійні канони і традиції, загальноприйняті морально-етичні правила та норми. Гріхом вважається не тільки акт, що порушує заповіти, але і саме бажання не слідувати морально-етичним правилам. Гріх для християн — це не просто провина, це щось, що суперечить людській природі. Дуже важливу роль грає покаяння, як визнання своєї провини і прагнення спокутувати свій гріх. Той, що кається, повинен проявити прагнення уникати в подальшому житті повторення колишніх гріхів, в яких він розкаявся. І прикладом тут можуть бути великі святі - Марія Магдалина та Марія Єгипетська, які розкаялися у своїх вчинках (обидві були грішницями: Марія Магдалина піддалася болісному стану демонської одержимості - була блудницею, Марія Єгипетська – спонукала чоловіків до гріха) і спокутували свою провину до кінця життя. Не менш цікавою виявилася розмова зі священнослужителем Української Православної Церкви, який наголосив на тому, що сьомою заповіддю Закону Божого «Не перелюбствуй» Господь забороняє перелюбство. Згідно з євангельськими словами для людини є тільки два рятівні шляхи: чесний шлюб і цнотлива безшлюбність. Шлюб Господь встановив з двох причин: для народження дітей і «в уникнення розпусти». Чоловіку і дружині забороняється порушувати взаємну вірність і любов. Неодруженим необхідно дотримуватися чистоти думок і бажань – бути цнотливими в справах, в словах, думках, бажаннях. «Розпусники грішать проти власного тіла». Перелюбство було суворо заборонено ще у Ветхому Завіті. «Не перелюбствуй», - свідчить сьома заповідь Закону Мойсеєвого, і порушення її каралося стратою через побиття каменями. «Якби і сьогодні суспільство жило за цими правилами, то, ймовірно, нрави були б інші» - додав священнослужитель. Він підняв ще одну болісну проблему – невірності. Вона стає не основним, але одним із супутників проблеми проституції. Вищим законом шлюбу у всі часи була вірність. І хоча шлюб за коханням вважався ідеалом, в багатьох шарах суспільства любов не вважалася його необхідною умовою. Але, незважаючи на хід часу, поняття «зрада і вірність» не втратили своєї актуальності. Любов для сучасної сім’ї - важлива основа шлюбу. Зрада може вести до руйнування шлюбу або серйозної кризи. Вчені, що працюють над цією проблемою, говорять про те, що спосіб життя батьків сильно впливає на взаємини подружжя. І тут знову встає проблема виховання.
Для з’ясування психології жінки, яка переступила межу і стала займатися проституцією, було проведено опитування певної категорії жінок з невеликим прибутком, які заробляють на життя важкою фізичною працею. На питання: « Чому Ви не обрали більш легкий спосіб для здобування грошей на життя, наприклад, власним тілом?» опитані жінки відповіли, що вважають огидним та аморальним такий спосіб заробітку. З будь-якої ситуації завжди існує вихід, який не суперечить етичним нормам суспільства та окремої особистості. Декому з них навіть колись пропонували займатися проституцією, але це не відповідає їх переконанням, йде всупереч світосприйманню та вихованню. І справа навіть не в тому, як зайняття проституцією впливає на особистість жінки, а в тому, як це відображається на її рідних та близьких, і, насамперед, дітях, бо хто, як не мати, повинна піклуватися та оберігати свою дитину, робити все можливе, щоб вона росла гідною, вихованою та порядною, а ці якості можна привити дитині тільки власним прикладом. Діти повинні пишатися своїми батьками, і це не пусті слова. А чим може пишатися дитина повії, навіть і колишньої? Не дарма кажуть: «шила в мешке не утаишь». Виховання – клопіткий і важкий процес, що вимагає повної віддачі і постійної душевної та розумової напруги. На мій погляд, тут дуже доречним буде вислів В. Бєлінського: «Виховання – це велика справа: ним вирішується доля людини». Я впевнений, що жінка, яка думає не тільки про себе, свої потреби та бажання, а у своїх діях та вчинках керується інтересами дітей, сім’ї, близьких – заслуговує поваги, вдячності та шани. Навіть тварина після народження дитини піклується про неї. У чому ж відмінність поведінки людей від тварин? Всяка діяльність тварини мотивована збереженням індивіда, або продовженням роду. Поведінка у тварин визначається або безумовним, або умовним рефлексом. Тварина не може робити нічого, що виходило б за межі біологічного. Людина ж володіє ще й такою формою поведінки, як передача суспільного досвіду від однієї до іншої людини. Якщо тварина народжується на світ тільки із спадковою програмою і збагачує її особистим умовно – рефлекторним досвідом, то людина, народжуючись з набагато біднішими, ніж у тварини, інстинктивними програмами, розвиває свій психологічний процес не тільки за допомогою свого індивідуального досвіду, а й досвіду інших поколінь.
Проституцію можна засуджувати, можна вважати її такою ж трудовою діяльністю, як і праця кухаря або лікаря, можна пропонувати легалізувати її і наповнювати бюджет податками від цього виду діяльності, але не можна закривати очі на те, що це явище стає все більш і більш поширеним у нашому суспільстві. Проституцію наполегливо забороняють, хоча всім і кожному ясно, що жінок, охочих віддаватися за гроші, винищити під корінь просто не можна. Роль повії в суспільстві набагато складніша і відповідальніша, ніж прийнято думати. Найголовніше - визначити: що таке легалізація проституції - безпринципність чи неминуче зло? У Європі частково або повністю з середини 1990-х років проституція була легалізована в Нідерландах, Німеччині, Франції, Італії, Греції. У всіх цих країнах торгівля тілом поставлена під суворий державний контроль. На мій погляд, щодо легалізації проституції можна привести багато чинників «за» і «проти». Так, негативними сторонами легалізації проституції можна вважати: збільшення кількості людей, залучених в проституцію, але тільки на перших порах; хворий ажіотаж, значне збільшення кількості чоловіків, які будуть користуватися послугами повій; можливі стихійні протести частини населення, переважно старшого покоління, агресивно настроєного до самого факту легалізації проституції. Разом з тим, на захист легалізації цього явища можна говорити про різке зменшення злочинів, пов’язаних із зґвалтуванням; бар’єр на шляху розповсюдження венеричних захворювань, СНІДУ; зменшення попиту на “неофіційних” повій в барах, ресторанах і т.і., а значить і падіння “пропозиції”; різке зменшення супутнього до проституції бізнесу: сутенерства, рекету та іншої злочинної мафії, що годується за рахунок нелегальної проституції; можливість вирішення частини проблем для людей, що об’єктивно не мають можливості вирішити їх якимись іншими способами (люди, які мають якісь фізичні вади, тощо); внесок в державну казну; підвищення сексуальної, а значить і загальної культури суспільства, зникнення хворого інтересу, ажіотажу навколо еротики, сексуальних питань. Під час написання статті, з метою визначення відношення суспільства до проблеми легалізації проституції, було проведено соціологічне дослідження 30 чоловіків та 30 жінок м. Миколаєва у віці від 20 до 65 років. Чоловіки ставилися толерантніше в цьому опитуванні, ніж жінки. Серед представників сильної половини більше третини (37%) висловилися за легалізацію проституції, тоді як серед жінок – лише чверть (25%). Проти легалізації – 43% чоловіків і 56% жінок. Тобто, серед чоловіків приблизно в 1,5 рази більше прихильників законодавчого дозволу проституції, ніж серед представниць прекрасної статі. Отримані в ході опитування дані свідчать про істотні відмінності в позиціях респондентів різних вікових груп. З віком, кількість тих, хто вважає за необхідне узаконити в Україні проституцію, зменшується. Так, серед 20-29-річних співвідношення прихильників і супротивників легалізації проституції складає 36% і 47%; у віковій групі 30-39-річних – 35% і 48% відповідно; у групі 40-49-річних – 33% і 46%; серед респондентів 50-59-річних – 30 і 47%; серед опитаних старше 60 років – 18% і 61%. Таким чином, групу супротивників легалізації проституції складають переважно представники старшого покоління, в той час, як серед прихильників законодавчого дозволу секс-послуг переважають молодші респонденти. На питання: «Чому потрібно легалізувати проституцію?», респонденти відповідали, що це дозволить запобігти поширенню захворювань, що передаються статевим шляхом. Крім того, це дозволить поставити проституцію під контроль правоохоронних органів, отримати додаткові прибутки до місцевого бюджету; захистити жінок-повій від кримінальних угрупувань. І, нарешті, легалізація проституції може забезпечити соціальний захист осіб, що займаються проституцією.
Проституція тіла - це крайній прояв проституції духу. Повії стають проститутками у всьому: діях, обіцянках, словах, бажаннях і, навіть, мріях. Вони – нерозбірливі за визначенням, ймовірно, знаходяться під певною «анестезією» – живуть впівдуші і впівсерця. Торгівля тілом у будь-якому випадку – предмет особистого вибору, а моральна відпові­дальність, я думаю, лежить в рівній мірі і на клієнті повії. Купувати людське тіло, на мій погляд, дуже огидна справа! Коли чоловік вступає в статевий зв’язок з жінкою, з якою тільки що виконав те ж саме хтось інший, що можна сказати про такого чоловіка? Повії - етично нестійкі особи, які спокушаються легкістю високих заробітків, а причини, що штовхають на проституцію дівчат і жінок, пов’язані виключно з низьким рівнем етичної само­свідомості. Я впевнений, що жінка, яка поважає себе, займається власною самоосвітою та самовдосконаленням, живе не тільки матеріальними, а й духовними потребами, не стане на цю слизьку доріжку. Якщо ж дівчина обрала саме такий шлях, у цьому, перш за все, провина її батьків і вчителів, які не виховали в ній відчуття людської гідності, гордості, цнотливості, не зробили ці поняття основою її світогляду. А вихід завжди є. Можливо він не такий простий, як здається, можливо, зовсім не легкий, але він є. І все ж таки «межа між світлом і тінню –ти» і кожний сам для себе обирає світло або тінь, але «каждому воздастся по заслугам его». Людина завжди повинна залишатися людиною, пам’ятаючи, що за все в житті треба платити: за кожний негідний вчинок, образливе слово, брехню та зраду. А за зраду самого себе платити потрібно буде подвійною ціною – найдорожчим – майбутнім наших дітей.

Обложка журнала №028
Архив предыдущих номеров
2017 год:
0102
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005