Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Подписка
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

             ІМ’Я В ПОЕЗІЇ             

Алла Середіна. «Тобі»

Уже...

Уже й чолом прокрались зморшки,
Лягла на коси сивина,
А ще б хотілось, ну, хоч трошки,
Вернути думкою літа.

Хоч у самих вже зрілі діти
І на роботі вже на “ВИ”.
Від років наших не подітись,
Хоч як не мрій і не крути.

Лиш для батків своїх ми діти,
Хоч нам вже більше сорока,
А все ще хочеться летіти
Згори до долу на санках.

Пограти в сніжки, жмурки, класик,
В Панаса, в м’ячик і квача...
Та сили, мабуть, вже не хватить -
Вже роки тиснуть з-за плеча.

Уже супутниками стали
Нам пенталгін і валідол.
І окулярів вже замало,
Кудись подівсь спокійний сон.

Уже болять усі суглоби
І крутять ноги на дощі.
Уже й прогнози Павла Глоби
Нам не лягають до душі.

Уже частіш замість спиртного
Та ледь солодкого вина
П’ємо чаї, щоб знизить втому,
Щоб не боліла голова.

Від шашликів та сальтисонів
Уже відмовитись пора.
Підійдуть блюда з патисонів
Та з кабачків легка ігра.

Отак живем і повертаєм
У ті далекії часи,
Коли ми їли манну кашу
І витирали нам носи.

 

Одиночество

Я утопаю в дымке одиночества,
Переосмыслив жизненный этап.
И не сбываются те многие пророчества,
Что предвещались платно и за «так».

Уже проходят золотые годы,
Из зрелого лица — воды не пить.
Уже все меньше спорю я с природой -
Нельзя связать разорванную нить.

Я многое успела и сумела,
А главное — нашла саму себя.
Перенасытилась я, переболела,
Вкусила вкус земного бытия.

Я поняла, что в жизни мало надо:
Лишь быть в гармонии с самим собой.
А одиночество и есть награда,
За то, что разум соглашается с душой.

 

Відлітають роки

Відлітають роки, мов лелеки,
У далекі сонячні краї,
Що було колись — то вже далеко,
Вже й онуки бігають малі.

Час біжить, його не наздогнати.
Хоч би встигнути іще в житті
Гілок калинових наламати,
Заспівати ще нові пісні.

Заплести косу краси-веселки,
Збігати на гору край села,
Назбирати польових ромашок,
Посміхнутись сонцю із вікна.

Ще у нас багато є роботи,
Всю її не встигнемо зробить...
Ну, а щоб думки лихі не лізли -
Треба зараз жити і любить.

 

* * *

Отцвела уже давно моя белая вишня -
Будто с юной невесты соскользнула фата.
Почему же, скажи, между нами так вышло:
Мне казалось — любовь, а тебе — суета.

Что теперь вспоминать жар горячих объятий
И слова, что слетали с твоих пламенных уст...
Это было все ложь, словно шорох от платья,
Будто ветер, качающий розовый куст.

Я не буду жалеть, что ты там, а не рядом.
Не смогли мы сберечь то, что было мечтой...
Я иду без тебя заколдованным садом,
Только спелая вишня в этот вечер со мной.

 

Моє село

Звисало небо, хмарами укрите,
Ледь-ледь з-за хмари місяць виглядав,
Десь гавкав пес в селі несамовито,
Співав мужик, - напевне, він піддав.

Село живе. І з вечора й до ранку
У нім не сплять господарі землі:
Хтось щось сказав, хтось крикнув
десь із ганку,
Хтось вигнав гуси пастись на траві.

Хтось курям зерно кинув, хтось гукає
До столу, щоб зібралася сім’я...
А я стою і тихо споглядаю -
Пройшла колись тут молодість моя.

Живи село, моє чарівне місце,
Де плещуть води бистрої ріки,
Де ліс шумить густий, зеленолистий -
Ніщо йому ні роки, ні віки.

А ми з роками хоч і постаріли,
Та пам’ять все у серці зберегла.
Нема нічого кращого у світі,
Ніж тихий гомін рідного села.

 

Вибори

І знову вибори. Країна аж дрижить.
Немов відчула себе містом Нагасакі.
Тільки у них це сталося за мить,
А ми постійно відчуваємо атаки.

Від слів солодких приторно в душі.
А від брехні вже стискуються скроні.
Політика не знає грань межі -
І від грошей мозоляться долоні.

Будинки, дачі, вілли, кораблі
І літаки, що в небі пролітають, -
Цим володіти ми б усі могли,
А нам дістався лише проїзд в трамваях.

І знову йде народ, як на парад
Колись ходили всі, немов на свято.
І голосує знов за всіх підряд:
Все честно відбулось — відсотки взято!

Міняють прізвища насиджені стільці,
Мелькають знову всі знайомі на екранах...
І нами ж обрані парламентські дільці
Обіцянками гоять наші рани.

Обложка журнала №034
Архив предыдущих номеров
2017 год:
0102
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005