Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Подписка
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

              ИМЯ В ЭНЕРГЕТИКЕ                

Роман Пилип’юк,
віце-президент Академії енергетики України:
«Незалежність і надійність енергетики – важливий чинник суверенітету України»

Призвіще, імя та по-батькові: Пилип юк Роман Васильович
Посада: Заступник голови правління з питань науки ВАТ НДПВІ «Львівтеплоелектропроект», директор Асоціації «Галенергозабезпечення», віце-президент Академії енергетики України, керівник Західного відділення Академії.
Звання, нагороди: академік Академії енергетики України, нагороджений медаллю Сократа, яку отримав в Оксфорді на міжнародній конференції.

ИМЕНА: - Шановний Роман Васильович, чому Ви обрали життєвий шлях, пов’язаний саме з енергетикою?
Р.П.:
- Я з дитинства бігав по тій гідро­елек­тростанції, яку будували у нас в Снятині, кот­рою захопився. Ми любимо те, що знаємо. В житті багато проблем від незнання. Треба бу­ти грамотним; щоб знайти правильне тех­ніч­не рішення, його треба обґрунтувати, дати еконо­мічну оцінку. Тому я багато років присвятив вивченню економіки енергетики України.
ИМЕНА: - Яка стратегія енергозбереження повинна бути в Україні зараз?
Р.П.:
- В період, коли йде руйнування енергетики в різних напрямках і особливо в тепло­постачанні, дуже важливо працювати в цій галузі системно. Тому, що енергетика має виняткову особливість - це єдиний організм, в якому все тісно зв’язано.
ИМЕНА: - Зараз Ви у Миколаєві. З якими проблемами зіткнулися?
Р.П.:
- В Миколаєві зяраз я за запрошенням відомого енергетика п. Колосовского В.М. (директор ПВНП «Нікоінтерм») по проб­лемі подальшого розвитку теплопостачання м.Миколаєва та області. Слід від­зна­чити, що ПВНП»Нікоінтерм», яке входить в кор­по­ра­цію «Європейська енергетична ком­панія» (президент Мороз П.М.) і побудувало в м. Ми­колаєві та області більше 100 дахових котелень, робить важливу справу по надій­ному і безпечному теплопостачанню спо­жива­чів житлово-комунального сектору. Скажу від­верто, Миколаївська область - одна із небагатьох областей України, яка має важливе енергетичне виробництво, а саме: НВКГ «Зоря»-«Машпроект», який виробляє газові турбіни і АТВТ «Первомайськдизельмаш», яке ви­роб­ляє газопоршневі когене­раційні установки, що дає можливість здійснювати комбіно­ване виробництво тепла і електроенергії на сучасному рівні. З особливою приємністю хочу відзначити сучасний підхід до проблем теплопостачання міського голови м.Микола­єва, пана Чайки В.Д., який залучає всі дос­тупні сили, спря­мовані на енергоощад­ність і ви­вільнення природного газу з енергобалансу міста. Слід сказати про значні досягнення і міського голови м.Вознесенська, пана Гержова Ю.І. в запровадженні сучасних технологій виробництва тепла і електроенергії (в місті по­будовані 2 когенераційні установки (КГУ), за­вершується будівництво біогазової установки, в міській раді котельня переведена на спалювання трісок і використання електро­енергії в нічний період по пільговому тарифу для виробництва теплоенергії). Приді­ляють у Вознесенську належну увагу питанню енергозбереження і на ЗАТ «ВОЗКО» (голова правління п. Кістечко І.М. і технічний директор п.Ерастов Ю.П.), де успішно пра­цює КГУ і намічені заходи по використанню тепла технологічної води для цілей опалення. З проханням звернувся до нас і голова Єла­нецької райдерж­адміністрації п. Добровольський А.В. по питанню реконструкції теплопостачання Єла­нецької районної лі­карні, де на опалення мають місце значні перевитрати газу, і ми зараз по цьому з п. Колосовським В.М. готуємо наші пропо­зиції.
ИМЕНА: - чому, на Ваш погляд, так сталося, що існуючі проблеми енергетич­ної галузі вирішуються роками, а то й десятиріч­чями?
Р.П.:
- Газова лихоманка черговий раз трясе Украіну. Хронічна залежність економіки, со­ціальної сфери, енергетики України від екс­порту газу ще й досі залишилася, й допоки вона існуватиме, доти матимемо ненадійну систему виробництва теплової та електрич­ної енергії як на поточний, так і на перспективний періоди. Українська енергетика вразлива і в зв’язку з відсутністю власного виробництва деяких видів енергетичного обладнання для ТЕС і АЕС (енергетичні котли для ТЕЦ, реактори і ТВЕЛ’и для АЕС і т.п.) і бурхливо реагує на ці та інші зовнішні чинники. Чому так сталося, і як їх міні­мізувати, і як не повторити тих помилок, які робилися раніше? Згадаймо. Після Другої світової війни в Україні було побудовано близько 720 малих гідро­електро­станцій. Проте з розвитком теплової енергетики напри­кінці 60-х років майже усі вони були закриті - так би мовити, через економічну «недоцільність». Хоч і на той час собі­вартість електроенергії, виробленої на ГЕС, була все одно нижчою, ніж на ТЕС (незважаючи, що вугілля для ТЕС відпускалося за так званими внутріш­німи цінами, які були нижче реальної вартості). Дія закону вар­тості насправді тоді підмінялася так званою плановістю. В остан­ній, загалом, немає нічого поганого, але тільки у разі, коли вона не стає альтернативою іншим об’єктивним законам економіки. Тож реальна ціна енергії, що вироблялася ТЕС, була ще вищою. Але кого це тоді цікавило? Мала гідро­енергетика була знищена, це навіть не велика помилка, а злочин, який завдав Україні знач­ної шкоди. Сьогодні робляться героїчні зусил­ля, аби іі відро­дити. Проте поновити роботу всіх 720 ГEC зараз украй складно, бо більшість із них напів­зруйнована або ціл­ком зруйнована та давно розкрадена, до того ж заплутаними є питання власності землі, будівель, гребель, тощо.
Абсолютизація директив радянської доби призвела до того, що слідом за ГEC на другий план відійшли й теплові електростанції. Їх «поховали» з розвитком атомної енергетики. А разом - почався занепад і вуглевидобувної промис­ловості України. У неї майже перестали вкладати кошти. В результаті маємо високу собівартість вугілля, застаріле обладнання та незадовільну техніку безпеки, через що гинуть гірники.
Вже в період розвитку атомної енергетики на Львівщині було розпочато будів­ництво трьох маневрених енергоблоків по 225МВт на Доб­ротвірській ТЕс. З трьох блоків один фактично був збудований, але не введений в експлу­атацію. А ще розпочато було будівниц­тво Львів­­ської ТЕЦ-2 на вугіллі. Тут ввели лише два водогрійні котли по 100 Гкал/год кожний. Будувалися енергоблоки на вугіллі і в інших регіонах України. Але з будівництвом АЕС по суті подальший розвиток ТЕС і шахт України був призупинений.
Усе потрібно розвивати у комплексі, бо і вітер, і сонце, і повною мірою вода, можуть гарантувати постійний приток енергії. Покриття ж потреб в енергії України (атомна, теплова, тощо) складає до 80-90% в загальній кількості виробництва енергії. Ось про цю енергетику теж треба дбати, домагаючись макси­мальної ефективності з одночасним посиленням безпеки і максимальним зниженням шкоди природі.
Абсолютизація того чи іншого напрямку розвитку енергетики України недопустима. Енергетика держави має розвиватися перш за все на власній ресурсній базі.
Незалежність і надійність енергетики - це дуже важливий чинник суверенітету держави. Енергетика - як армія: не будеш годувати свою, будеш годувати чужу, а чужа завжди хоче багато.

ИМЕНА: Ольга Нестеровська
Фото: Артем Рибаков

Обложка журнала №039
Архив предыдущих номеров
2017 год:
0102
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005