Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

              ЄДИНА РОДИНА             

Від батька до сина дбає про добробут людей Кривоозерська родина

Кривоозерщина - не просто район в ландшафті Миколаївщини, це перлина в короні України. У межиріччі швидкоплинного Південного Бугу та тихої, мрійливої Кодими розкинувся він своєрідним монолітом історії на бистрині часу, де переплелися сива минувщина і юне сьогодення. Криве Озеро з’явилося у середині ХVІ століття і являло собою козацький зимівник на перехресті шляхів із Польщі у Крим та пониззя Дунаю у Кілію, а також із Молдавії у Київ і Чигирин. Все це відображено у символиці району, який має власний герб, прапор і навіть гімн. Ці атрибути підкреслюють самобутність району, природно-географічні особливості, історію розвитку та заселення. Так, герб, який подається у напівкруглому щиті, переділений на зелене і золоте поля трьома вузькими балками - срібною, золотою і синьою. Зелена і золота символізують межування лісостепної зони - території, на якій знаходиться Кривоозерщина відповідно до географічного положення. Срібна смужка є стилізованим зображенням Бугу, річки, з якою нас єднає багатовікова історія. Синя смужка символізує річку Кодиму, яка інтригує загадковими легендами і переказами. Розмежовує ці дві смужки золота - символ хлібного багатства Кривоозерщини. На зеленому полі - золотий хрест. Чому хрест? Бо він, згідно висновків, зроблених вченими, символізує сонце, перехрестя, світове дерево, чотири сторони світу. Як символ він був відомий ще у VII сторіччі до Різдва Христового. Як християнська емблема, причому узаконена церквою, він утвердився у IV сторіччі нашої ери. Прапор району складається з трьох горизонтальних смуг: синьої - символа краси неба, зеле­ної - символа оновлення життя в при­роді, жовтої - сонця, хлібної ниви, добробуту. Колесо чорного кольору на золотому фоні - один із найважливіших світових символів, символ вічності.

Слід зауважити, що в районі особливе ставлення до історії, високе почуття патріотизму, в усьому присутня гармонія життя. Ініціатором розробки символіки і створення музею Кривоозерщини, якому 18 травня, у Міжнародний день музеїв, виповнилося 20 років, є голова районної адміністрації Бузінський Павло Григорович. “Історична минувщина - це життєдайний грунт, на якому колоситься наше сьогодення”, - каже Павло Григорович.

Історичну скарбницю Кривоозерщини, зв’язок між поколіннями (в районі створено 5 шкільних музеїв) шанобливо підтримує директор районного крає­знавчого музею Полухіна Світлана Олександрівна, яка за свою самовіддану працю удостоєна в 2009 році високої нагороди - ордена Княгині Ольги.

Слід відмітити, що на Кривоозерщині з повагою і шаною відносяться до славетних імен Миколаївщини. Приємно, що в історико-краєзнавчому музеї розміщена експозиція, присвячена Герою Радянського Союзу Василю Полікарповичу Стрельнікову, навіть вулиця в Кривому Озері носить ім’я В.П.Стрельнікова.

Наступного року районному центру Криве Озеро виповнюється 250 років. Районна організація Партії регіонів, очолювана П.Г. Бузінським, виступила ініціатором ряду заходів під гаслом: “250-річчю селища - наші добрі справи”.

Взагалі, головний вислів кривоозерців - “Хай оживає істина стара: людина починається з добра!”

Безумовно, щоб творити добро, повинна бути економічна основа. Павло Григорович Бузінський очолює Кривоозерську районну державну адміністрацію вдруге. За час, що минув від його першої каденції, а це більше 10 років, змін відбулося багато. Нажаль, у кращу сторону досить мало, але новий очільник району по природі - оптиміст, не розгубився. Одразу визначив пріоритетом для органів влади району основне: виходити від потреб простої людини, її зарплати, пенсії, соціальних виплат, стану здоров’я, освіти, умов життя, задоволення духовних потреб.

Найбільшу ланку в народногосподарському комплексі району займає галузь сільського господарства. В районі нараховується 61 243 га рілля, які обробляють 152 сільськогосподарських підприємства різних форм власності та 2 331 одноосібних.

Президент України Віктор Федорович Янукович 17 травня 2011 р., на засіданні економічної ради регіону в Миколаєві підкреслив, що кожен керівник на своїй посаді повинен працювати відповідально, професійно, примножуючи економіку України. Самовіддані державі керівники завжди знайдуть підтримку Президента.

На наш погляд, таким вимогам цілком відповідає Бузінський П.Г. Приклад: коли прийшов на посаду голови райдержадміністрації в квітні 2010 року, то тваринництво району було представлено лише в домашніх підсобних хазяйствах. На часі, за обсягами виробництва молока і м’яса на 100 га сільгоспугідь район займає друге місце в області. Під час проведення виїздного засідання ради регіону 10 травня 2011 року, на базі Арбузинського району, перебуваючи на тваринницькому комплексі сільськогосподарського підприємства “Промінь”, Бузінський відверто здивував усіх запитанням, з яким він звернувся до керівника Остапенко Олександра Миколайовича: “Яке ім’я у корови-рекордсменки і скільки вона дає молока в день?” Олександр Миколайович відповів, що корови під номерами, рекордсменка дає 54 літри молока за день. Потім виявилось, що все ж таки в Кривоозерському районі, в фермерському господарстві “Закревського 2010” є корова Волга - рекордсменка на всю область, яка дає 55 літрів молока в день, а за лактацію - 10.400 літрів!

В доповіді заступника начальника управління тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства України Олени Альшанової, на ІІ Між­народній конференції “Твариництво України-2011”, яка відбулась 19 травня ц.р. в Києві, відмічалось, що чисельність поголів’я в Україні скоротилася, зокрема великої рогатої худоби на 5,9%. Однак в Кривоозерському районі і в Миколаївській області за останій рік значно виросло поголів’я як ВРХ, так і свиней та птиці.

Помітні позитивні зрушення в рослинницькій галузі. Павлу Григоровичу вдалося переконати керівників господарств у необхідності три-чотирипільного сівозміну та введення в структуру посівних площ високорентабельних культур, які також є добрими попередниками. Вперше за останні роки господарствами району посіяно овочевих культур - 950 га, баштанних - 170 га, гречки - 426 га, сої - 1 549 га, сорго - 200 га. До речі, в усі часи Кривоозерщина славилася умільцями в’язання віників, які користувалися великим попитом на теренах колишнього Радянського Союзу.

Слід відмітити, якщо об’їздити всі поля Кривоозерського району - жодного клаптику землі необробленої не зустрінеш. Напевно, це тому, що є розуміння - земля-годувальниця - жива істота. Цілком зрозумілим стало і те, що 31 травня 2011 р., на базі Кривоозерського професійного аграрного ліцею Міністерство освіти України провело Все­український конкурс фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії “Слюсар з ремонту сільсько­господарських машин та устаткування”. Церемонія відкриття конкурсу була досить змістовною і цікавою. Територія аграрного ліцею приваблює різноманіттям квітів, а ось і гасла, які запам’ятаються на все життя: “Пахучий хліб - то щедрий дар землі, за труд і розум доблесній людині”, “Знання - це скарб, а вміння вчитись - ключ до нього”, “Яка про машину турбота, така з неї і робота”.

Слід зазначити, що теоретична і матеріальнотехнічна база навчального закладу - на високому рівні, тож не випадково Всеукраїнський конкурс проводився в Кривоозерському аграрному ліцеї. Дійсно, все віддається дітям, так працює колектив ліцею під керівництвом Смеричевського Анатолія Григоровича - “Заслуженого працівника освіти України”, “Лідера освіти України” 2010 року. Під час практичного туру конкурсу учасники комплектували та складали циліндро-поршневу групу пускового двигуна ПД-10У, збирали пусковий двигун, встановлювали на нього магнето, проводили обкатку та запуск зібранного пускового двигуна. За результатами конкурсу Диплом І ступеня за перше місце отримав учень Кривоозерського професійно-аграрного ліцею Рябощук Ігор Олегович, таким чином, він отримав почесне право стати Лауреатом Президентської стипендії.

Діти з усіх куточків України були розчулені теплим привітанням, як підчас відкриття конкурсу, так і по його закінченню, голови Кривоозерської райдержадміністрації Бузінського Павла Григоровича. Він вручив учасникам подарунки і презентував кожному по короваю на рушниках.

Одним із векторних завдань у роботі очільника району та його команди є поліпшення стану об’єктів освіти, медицини, культури. Завдань багато і вони не прості. З приводу цього Павло Григорович повторює слова, з якими Блажений Августин звертався до Господа: “Боже, дай мені силу звершити те, що я зможу звершити. Дай спокій пройти повз те, чого звершити не можу. І дай мудрість відрізнити перше від другого”. Це його вроджена риса. Може тому, що важке напівсирітське дитинство (мама - інвалід, проста селянка, рано залишившись вдовою, самотужки ростила трьох синів) загострило в ньому почуття милосердя, прагнення допомагати людям. Бузінський Павло Григорович сьогодні є координатором голів райдержадміністрацій Миколаївської області. На прес-конференції для засобів масової інформації 23 грудня 2010 року голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Петрович Круглов зазначив: “Для мене головна система координат - робити добрі справи для людей, особливо, категорії похилих і дітей”. На прикладі Кривоозерського району зростає впевненість у дотриманні цього курсу. Як факт: область посідає четверте місце в соціальноекономічному розвитку в масштабах України.

“Маємо ще великий потенціал щодо розвитку співпраці держави і релі­гійних огранізацій”, - наголосив Президент України Віктор Федорович Янукович на зустрічі 21 квітня 2011 року з главами та представниками тради­ційних християнських конфесій і релігійних організацій. Під час цієї зустрічі Предстоятель Української Православної церкви, Блаженнійший, Митрополит Київський і всієї України Володимир, виступаючи із доповіддю, зокрема зазначив: “...Дякуємо Вам, пане Президенте, за те, що особисто не цураєтесь віри наших батьків і благочестивих предків. Нам, представникам різних релігій і конфесій треба показувати приклад у служіні ближньому і нужденному...”

Павло Григорович Бузінський - людина набожна і діє завжди по-християнські. Наприклад, у селі Мала Мечетня з теплотою згадують, як Бузінский від імені очолюваної ним районної організації Партії регіонів виділив кошти на будівництво храму. За це вдячні селяни подарували йому ікону святих Петра і Павла. В кривоозерському районі зараз зареєстровано 20 релігійних громад різних спрямувань. Нещодавно представники цих організацій збирались за “круглим столом”, підтверджуючи постулат голови району про те, що різні конфесії повинні мирно співіснувати. За словами кривоозерців, такого єднання, такої величної події, яка відбулась 4 червня 2011 року, як освячення поклонних хрестів із чотирьох сторін, за всю історію Кривоозерського району не відбувалось. Чин освячення здійснив Митрополит Миколаївський і Вознесенський Питирим. Багато людей, на­віть похилого віку, приходили пішки, щоб отримати Божеблагословіння від Митрополита Питирима.

За ініціативи депутата Миколаївської ради двох скликань від Партії регіонів, головного лікаря Кривоозерської районної лікарні Валентини Павлівни Зайченко, того ж дня - 4 червня пройшло освячення новозбудованного храму на території лікарні. Валентина Павлівна вважає, що у такому місці, як лікарня, куди приходять стражденні хворі люди, обов’язково повинне бути місце, де б вони звернулся з молитвою до Господа. Зворушливо лунали рядки вірша поета Володимира Соловйова з вуст Валентини Павлівни під час освячення храму:

“Люди греются Божьей лаской,
Что на всех незримо льется,
Божье слово, что безмолвно,
Во всей Вселенной раздается...”

Патріотизм, висока духовність, чемність, повага до минулого, милосердя, гостинність, бажання зробити все заради щасливого майбутнього - саме такі риси в усі часи були притаманні кривоозерцям.

В рамках обласного конкурсу “Літопис нашої пам’яті”, присвяченого 66-й річ­ниці від Дня Перемоги, значна кількість учнів району отримала Дипломи переможців від голови обласної організації Партії регіонів Миколи Петровича Круглова. Представники молоді Кривоозерщини урочисто пронесли “Хустину пам’яті”, яку виготовила учнівська молодь району, 9 травня. Велике полотнище, на якому зібрані матеріали Великої Вітчизняної війні в людських долях, бережно тримали в руках учні.

“Ми знаем о войне лишь понаслышке, мы научиться мир беречь должны” - лунало над парком Слави в Кривому Озері.

У своєму прагненні покращити соці­ально-економічну ситуацію в районі, вивести його на гідне місце в обласному рейтингу, голова району має монолітну команду. Це, перш за все, голова ра­йонної ради Андрій Данилович Івахнін. Їхня співпраця - гарний приклад взаємодії виконавчої та законодавчої гілок влади.

На виборах 31 жовтня 2010 року в районі перемогу здобула Партія регіонів. Голова райдержадміністрації Павло Григорович Бузінський - депутат районної ради від цієї партії (до речі, це вже його четверта каденція), крім того, він очолює районну організацію Партії регіонів. На запитання про співпрацю з іншими політичними силами, прозвучала така відповідь: “Тільки на основі конструктивного діалогу, а не популістських гасел. Вирішувати насущні проблеми, як кажуть, впрягатися разом до спільного плуга”. Дійсно, Кривоозерська родина за те, щоб завжди був мир на землі, хліб на столі і пісня в душі в кожного.

Визначною подією у рамках проведення XXIII Міжнародної агропромислової виставки-ярмарки «Агро-2011», яка проходила в Києві 2-5 червня ц.р., стало підписання Меморандуму про співпрацю між Міністерством аграрної політики та продовольства України і Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад. Учасниками даної виставки були герої нашої публікації. Вони висловлюють надію, що підписання Меморандуму матиме практичне втілення. Нарешті, на 20-му році незалежності України всі зрозуміли, що аграрне відомство повинне співпрацювати з сільськими і селищними радами.

Виступаючи на форумі, прем’єр-міністр України Микола Азаров наголосив: «У нас величезний потенціал для збільшення обробітку землі. У нас достатньо наших внутрішніх інвесторів і в умовах, коли у світі постійно зростають ціни на продовольство, коли земля стає стратегічним ресурсом, буде неправильно цей стратегічний ресурс передавати іноземцям». І дійсно так. Досвід Кривоозерського району засвідчує, що ті, хто народився на рідній землі-годувальниці - від батька до сина, тільки вони здатні шанувати землю, піклуватися про неї самовіддано. Адже від цього залежить майбутній соціально-економічний розвиток кожного регіону і нашої держави України!

Текст: Надія Макарова, член Національної Спілки журналістів України, заступник голови ради старійшин Миколаївської облдержадміністрації, Кавалер Ордена княгині Ольги, Ордена Святої Великомучениці Варвари, Ордена Святого Миколи Чудотворця
Фото: Олег Білозьоров, Василь Рудник
ФГ «Деметра». Голова - Юрій Миколайович Крохмаль


Хто дбає, той і має

Представляємо нашим читачам провідні підприємства Кривоозерського району Миколаївської області, які щоденно піклуються про добробут своїх земляків, всієї України.

Крохмаль Юрій

ФГ «Деметра». Голова - Юрій Миколайович Крохмаль.

Юрій Миколайович Крохмаль народився 16 серпня 1970 року, у смт Криве Озеро. Після закінчення школи і профтехучилища, отримавши спеціальність тракториста, розпочав у 2003 році підприємницьку діяльність. Зібравши кошти, придбав сільгосптехніку, якою по найму обробляв поля у господарствах району. Потім вирішив розпочати фермерську діяльність. Починав зі свого власного одного паю. Потім у с. Секретарка, де його добре знали, люди довірили йому свої паї. Так створилося ФГ «Деметра». Нині Юрій Миколайович має в оренді 125 паїв і 394 га ріллі. Наявний машино-тракторний парк поповнив минулої осені новими двома тракторами «Білорусь». Треба сказати, що фермер уважно слідкує за новинами в аграрній галузі. Він чітко дотримується сівозміни, вчасно обробляє і підживлює посіви, тож і врожаї має достойні. Податківці вам скажуть, що Юрій Крохмаль - в числі найсумлінніших платників податків. Також він дбає про працевлаштування людей. У його невеликому господарстві працює постійно 12 чоловік, а на період сезонних робіт він оформив трудові відносини із 29 працівниками.
У нинішньому році, крім традиційних сільгоспкультур, посіяв також 70 га гороху і 74 га кукурудзи.
Юрій Миколайович дбає і про своїх орендодавців. Їм безкоштовно обробляють присадибні земельні ділянки, вчасно сплачується орендна плата. Ніколи не відмовляє він і селянам, надає допомогу місцевій школі.

Крохмаль Юрій

ФГ «Добробут». Керівник - Іван Васильович Шинкарук.

Фермерське господарство «Добробут» - одне з найбільших і найуспішніших в Кривоозерському районі. Воно має в обробітку 1716 га ріллі, потужний машино-тракторний парк. Очолює господарство Іван Васильович Шинкарук. І хоч він народився, жив і вчився у Тридубах, але з 1989 року, відколи після закінчення Одеського політехнічного інституту прийшов працювати головним інженером у с. Красненьке у тодішній колгосп ім. Калініна, так і прикипів серцем до цього мальовничого села на берегах Південного Бугу.

Як і всі господарства, колгосп ім. Калініна не обминула сумновідома аграрна реформа. Його реорганізували в кооператив. Потім створили фермерське господарство “Добробут”. До речі, Іван Васильович починав свою фермерську діяльність з одного паю розміром 3 гектари. Тоді приєдналася частина власників паїв, які дали йому землю в оренду. Поділилися наявним - 50 одиниць техніки і 50 будівель. Тож фермерське господарство «Добробут», яке очолив І.В. Шинкарук, стало правонаступником колишнього колгоспу ім. Калініна, успадкувавши не тільки майно і землю, а й майже 1 мільйон гривень боргу попередника.

Так, було чимало песимістів, які не вірили, що можна вибратися з цієї боргової ями. Але більшість людей, знаючи поміркованість і господарську хватку Івана Васильовича, без вагань дали йому свої паї в оренду. Спочатку на 3 роки, потім на 5, а тепер - на 10 років. Нині у ФГ «Добробут» 550 паїв. Колектив - майже 50 чоловік, є чимало техніки. Тільки за останні роки придбано 2 нових комбайни, агрегат комбінований грунтообробний. А всього у господарстві - 6 комбайнів, 21 трактор, 12 культиваторів, 13 сівалок та інша техніка. Як сказали в управлінні агропромислового розвитку - вся техніка у «Добробуті» у зразковому стані - справна, доглянута - хоч зараз у поле. На базі цього господарства проводять районні семінари з підготовки техніки. Бо там дійсно є що показати.

Культура землеробства в цьому господарстві теж сучасна і на високому науковому рівні. «Добробут» давно і плідно співпрацює з Одеським селекційним інститутом щодо вирощування бобових культур. І в нинішньому році посіяли, крім основних культур, 227 га гороху і 155 га нуту. Нут не дуже розповсюджений у нас до споживання, а це - цінне джерело білка, тож цю бобову культуру охоче купують для експорту. Також посіяли 20 гектарів гречки та 6 гектарів овочів. Керівник фермерського господарства упевнений, що, говорячи про розвиток українського села, понад усе необхідно забезпечувати ефективність аграрного виробництва, правильно урізноманітнювати сівозмін, зберігати кадастрову родючість грунтів, дотримуватися наукового підходу у землекористуванні.

Одна з головних турбот, якою постійно переймається І.В. Шинкарук, - це люди. Тож забезпечення їм належних побутових умов і достойної заробітної платні господарник вважає своїм обов’язком.

І це не лише слова. Наприклад, на мехзагоні обладнано сучасну душову, будується сауна. По домашньому затишно у кімнаті відпочинку, де у гарячу жнивну пору можна комфортно переночувати, аби зранку не поспішати з дому в поле, а вже на місці бути готовим до трудового дня. Є тут і сучасна їдальня. Там смачно готують. Трудівники задоволені. Не в кожного вдома є такі гарні умови.

У їдальні на видному місці інформативний куточок, куди обліковець щомісяця вносить дані про розцінки, обсяг виконаних робіт та заробітну плату кожного механізатора. Платня досить непогана - від 2 до 3 тисяч гривень. А коли розпочнуться жнива, ця сума, звичайно, зросте.

Також за всі виконані роботи трудівники господарства отримують, крім заробітної плати, так зване зернове заохочення. Тобто, зерно реалізується працівникам за 10% ринкової вартості.

ФГ „Добробут” в числі платників податків, які забезпечили найістотніші суми надходжень до зведеного бюджету: 256,2 тис. грн. у 2010 році та 29,2 тис. грн. у 1 кварталі 2011 року. А торік, за підсумками збирання врожаю ранніх зернових, підготовки грунту та засипки насіння під посів сільгоспкультур 2011 року, згідно рішення районної конкурсної комісії, третє місце в районному змаганні присуджено колективу фермерського господарства «Добробут» (керівник - Іван Васильович Шинкарук, головний інженер - Валентин Леонідович Чертенков, голова профспілкового комітету - Валентина Володимирівна Штаба).

Про трудівників господарства Іван Васильович розповідає детально і з гордістю. Про кожного з них каже гарні теплі слова, називає працелюбами.

Своєю правою рукою вважає головного інженера Валентина Леонідовича Чертенкова - прекрасного спеціаліста, який досконало знає техніку. Механізмам та праці на землі він присвятив все своє трудове життя.

До речі, риси хазяйновитості і синівського ставлення до землі притаманні усім, хто працює у ФГ «Добробут». Серед них - Руслан Віталійович Задорожний, Роман Олександрович Жучков, Василь Миколайович Новосаденко, механізатори: Анатолій Лаврентійович Бойко, Олег Вікторович Богач, Василь Вікторович Богач, Дмитро Миколайович Блоха, Дмитро Володимирович Кокотайло, Іван Романович Вайда та багато інших.

Дбає Іван Васильович і про село, яке йому ось вже стільки років рідне. Ніколи не відмовить у допомозі чи то рядовій людині, чи сільраді, школі, культурним та медичним закладам. Наприклад, майже 15 тисяч гривень надано для того, аби на території місцевої школи запрацювала артезіанська свердловина. Тепер у школі є вода. Надає допомогу господарство “Добробут” і на районному рівні.

Але про благодійницьку діяльність Іван Васильович розповідає не дуже охоче. Хвалитися він не любить. Каже, хай краще люди та добрі справи скажуть.

Закономірно, що керівник ФГ «Добробут» Іван Васильович Шинкарук користується повагою та авторитетом у селян. Про це свідчить хоча б той факт, що він вже чотири скликання обирається депутатом районної ради. Останній раз за мажоритарними списками від Партії регіонів. А ще він голова ради сільгосптоваровиробників Кривоозерського району. Значить, люди і колеги довіряють, сподіваються на його активну громадську позицію.

Саме таким має бути сучасний керів­ник. І його господарність повинна гармоніювати з іншими якостями, такими, як турбота про людей, милосердя, благодійність. Зроби добро і воно повернеться сторицею, вважає Іван Васильович. А ще каже: «Я живу у селі Красненьке багато років. Живу серед людей. Я їм повинен допомогти, це мій обов’язок, бо що вони тоді про мене подумають. А мені людська думка дуже важлива».

Мине зовсім небагато часу і в поле вийдуть комбайни, розпочнуться жнива. До цієї відповідальної пори у «Добробуті» готові. Треба сподіватися, що, як і в попередні роки, господарство буде в когорті лідерів. І земля віддячить цим працелюбам за дбайливе ставлення до неї гарними врожаями.

Крохмаль Юрій

ПСП ім. Горького. Керівник - Людмила Вікторівна Бабур.

Це велике господарство, яке має в обробітку майже 1400 гектарів землі, очолює ніжна, тендітна, вродлива жінка. Але це на перший погляд вона така незахищена. Людмила Вікторівна Бабур, яка очолює дане господарство з 2000 року, дуже активна ділова сучасна жінка, яка вправно водить автомобіль, добре знає фінансові оборудки (вона має бухгалтерську освіту) і прекрасно орієнтується у всіх новинах агарної сфери, починаючи від насіннєвого матеріалу, та закінчуючи новою технікою і засобами захисту рослин. Вона не гірше кваліфікованого агронома орієнтується у строках і сортах сівби, а ще зі знанням справи розповість про догляд і годівлю тварин (в господарстві налічується 250 голів свиней. До речі, це одне з небагатьох господарств, де не втратили свинарську галузь).

Ці всі риси Людмила Вікторівна успадкувала від своїх батьків - скромних колгоспників (батько - шофер, мама працювала у буряківничій ланці), у сім’ї яких вона народилася 8 березня 1967 року.

До того, як Людмила Вікторівна очолила ПСП ім. Горького, це сільгосп­підприємство теж зачепили відомі сільгоспреформи. Трапилося, що саме на той час у село приїхав навідати родину рідний старший брат Людмили Вікторівни - Микола Вікторович Алексєєнко, який вже мав власний бізнес у Москві. Господарство, яке перебувало у скрутному становищі, очолював на той час однокласник Миколи - Олександр Марків. Він і запропонував Миколі стати інвестором господарства, щоб врятувати господарство, а значить і село. Той погодився і допоміг фінансово. Під час чергового реформування на зборах люди вирішили обрати керівником господарства Л.В. Бабур. Молода жінка, не без певного остраху, взялася до керівництва. Люди довірили їх свої паї, яких нині у користуванні 270. Молодий керівник доклала всіх зусиль, аби зберегти техніку та всі будівлі. Тож зараз в селі функціонує олійня, є свиноферма. Також господарство має власну пасіку на 80 бджолосімей. А в нинішньому році у господарстві посіяли найбільшу площу гречки в районі - 82 гектари.

З боргами, як правонаступники, вже давно розрахувалися. Тепер працюють на прибуток. Наприклад, у цьому році придбали трактора МТЗ, прес-підбирач, незабаром прибуде комбайн. Працевлаштували 50 осіб.

А справ ще багато. Їх вирішення постійно потребує коштів. І наявні приміщення треба відремонтувати, і ще техніки придбати. Не кажучи вже про постійні витрати - пальне, насін­нєвий матеріал, добрива та гербіциди, ремонт техніки і т.д. А ще ж з людьми розрахуватися, з усіма податками та соціальними фондами. Але господарство працює ритмічно. І в цьому основна заслуга керівника - Людмили Вік­торівни Бабур, яка завжди на віс­трі новацій. Бо інакше не втримаєшся на плаву бізнесу.

Розповідь про цю жінку була б неповною, якби не згадати про її доброчинність. До неї звертаються по допомогу, і вона нікому не відмовить. Прохання різні: тому треба город зорати, тому зелену пашу для худоби привезти, тому сміття вивезти. А ще допомогти дитсадку, школі, сільській медицині, культурі. Де який тільки захід у селі - звертаються до Людмили Вікторівни - допоможіть. І знаходять підтримку.

А нещодавно вона разом з братом Миколою зробили воістину християнський вчинок - ініціювали закладення церкви у селі Багачівка. Освятити місце прибув сам Митрополит Мико­лаївський і Вознесенський Питирим. Тепер ця благочинниця дбає про подальші будівельні роботи, бо фундамент вже закладено. Безумовно, цей вчинок увійде в історію села, як приклад щирої благодійності.

В сімейному житті Людмила Вікторівна - любляча дочка, прекрасна дружина і мама двом донькам, одна з яких вже працює, інша - студентка-старшокурсниця. Вона любить квіти і природу. До всього ставиться з погляду жіночої мудрості, неординарного мислення і бажання бути корисною сім’ї, громаді, всім людям.

Крохмаль Юрій

СФГ ім. Мічуріна. Керівник - Анатолій Васильович Рак.

Анатолій Васильович Рак - уродженець с. Курячі Лози, де і знаходиться це господарство. Народився 15 липня 1962 року. Після закінчення Київської сільгоспакадемії він спочатку працював механіком місцевого колгоспного консервного заводу, продукція якого свого часу славилася по всьому тодішньому Радянському Союзу. Здібного молодого спеціаліста помітили і запросили на посаду головного інженера колгоспу ім. Мічуріна. Тож СФГ, яке очолив А.В. Рак, нині має в обробітку СФГ 1883 га ріллі. У нинішньому році, крім традиційних культур, посіяли ще 11 га гречки та 7 га овочів.

Для покращення комплексу сільгоспробіт господарство останнім часом придбало трактор, сівалку, комбайн.

У господарстві працюють 49 чоловік. Крім того, на сезонні роботи запрошують до 15 чоловік. Це вагома підтримка для селян. Адже в селі з роботою напруга.
Анатолій Васильович розуміє, що він - головний спонсор села. І не відмов­ляється від цього. Треба сказати, що сільський краєзнавчий музей, заснований ще у радянські часи відомим ентузіастом, краєзнавцем, директором місцевої школи С.О. Панасюком, і який нині носить ім’я цього патріота свого краю, завжди був у центрі уваги місцевого господарства, яку б номенклатурну назву воно не носило. Анатолій Васильович вважає, що допомагати музею - значить вносити і свою частку у збереження історії своєї малої батьківщини.

Задоволений співпрацею із керівником СФГ і Курячелозівський сільський голова Володимир Олександрович Михайлецький. Така співпраця давня і постійна. Очільник громади знає, що знайде підтримку і порозуміння у Анатолія Васильовича. А той не тільки допомагає соціальним об’єктам на території села, а й бере участь у різних заходах, куди його запрошують. А коли у селі проходять традиційні «Маланки», разом з односельцями радіє, що народні традиції збереглися і відроджуються.

Мало хто знає, що голова СФГ ім. Мічуріна Анатолій Васильович Рак має високі урядові нагороди. Це орден «За заслуги» ІІІ ступеня. А у 2007 та у 2009 роках він нагороджений Грамотами Верховної Ради. Анатолій Васильович - депутат районної ради чотирьох скликань, обирався і депутатом сільської ради. Людина він надзвичайно скромна. Більше дбає про своїх трударів і хоче, щоб про них розповідали, хвалили їх, бо саме на них, їх важкій праці тримається село. Про себе ж воліє промовчати. І тільки сім’я знає, коли у нього буває вільна хвилина. А це буває вкрай рідко. Не зогледівся за щоденними турботами, як виросла єдина донечка-красуня, вже і внука подарувала дідусеві. Але якось це «звання» не дуже пасує Анатолію Васильовичу - моложавого вигляду, підтягнутому, енергійному. За щоденними справами немає коли рахувати роки. Тільки обсіялись, а вже й жнива на часі. Тож знову буде разом з хліборобами зустрічати в полі ранкову зорю, поки не впала роса на колосся, клопотатися аж до вечірньої зірки. І так з ранньої весни аж до пізньої осені. А клопоти селянські вічні, як сама земля - аби кинути зерно у вологу землю, аби потім дощик вчасно випав на посіви, аби не було засухи, аби на косовицю не задощило, аби ціна була на збіжжя гідна, аби, аби… А взимку перейматися ремонтом техніки та думати, як і де придбати хороше якісне насіння, запастися пальним, поки навесні на нього не підскочила ціна, добривами.

Кажуть, що людське життя поділене на цикли - по 12 років, аналогічно, як кількість місяців у році, як кількість знаків Зодіаку. Але то там, на небесній сфері. А от на думку Анатолія Васильовича, у селян ці цикли тут - на землі, яка годує їх і весь люд. І звуться вони: весна - літо - осінь. Бо саме тоді працелюбам дарує свою енергетику ця свята годувальниця.

Крохмаль Юрій

ТОВ «Діоніс». Керівники - Володимир Іванович Бучило, Юрій Миколайович Вдовиченко.

Товариство «Діоніс» очолює Володимир Іванович Бучило разом із спів­засновником, а заодно і бухгалтером, Юрієм Миколайовичем Вдовиченком. Обоє народилися в селі Луканівка, де нині господарюють.

Володимир Іванович - у 1966 році, а Юрій Миколайович - на 4 роки пізніше (тепер вони жартома кажуть, що Володимир Іванович представляє господарство на правах старшого, бо старший за віком). Разом працювали механізаторами у колишньому місцевому колгоспі. Потім, після навчання (Володимир закінчив Ми­гіївський сільгосптехнікум, а Юрій - Миколаївський сільгоспінститут) вирішили створити, маючи кожен по 2 паї, власне господарство. Назвали його ТОВ «Діоніс». Спочатку паї довірили батьки, потім знайомі, а згодом і односельці. Нині в господарюванні мають більше 200 паїв. А всього у господарстві 816 га ріллі.

Господарюють вони уміло, із застосуванням новітніх технологій не тільки у вирощуванні, а й догляді за посівами. Наприклад, цієї весни придбали майже 30 тонн карбаміду.

Люди задоволені тим, як В.І. Бучило та Ю.М. Вдовиченко обробляють їх паї, вчасно розраховуються, завжди допомагають. І не тільки в оранці городів, а взимку разом з іншими фермерами прогортають дороги від снігу. В селі це бачать, тож нині є чимало охочих перейти від інших орендарів до цих перспективних господарників і доручити їм свої земельні паї.

Треба сказати, що хоч господарство і невелике, але за останній час тут зуміли придбати чимало техніки. Це комбайн, два трактори, оприскувач, кілька важких автомобілів.

Для потреб жителів села В.І. Бучило та Ю.М. Вдовиченко відкрили торгові точки, де можна придбати продукти і все необхідне.

Опікуються вони, як депутати районної ради кількох скликань, й іншими проблемами жителів села. І не тільки. На території сільради є одне поселення, яке колись звалося Маншурове. Нині у цьому віддаленому куточку проживає кілька стариків. Тож Володимир Іванович та Юрій Миколайович взяли над ними опіку. Вони щотижня навідуються сюди, привозять необхідні продукти, цікавляться проблемами цих убілених сивиною людей, за плечима яких десятки важких років. Старики їм вдячні, бо, як сказала одна бабуся, побачивши у своїй скромній хатині голову райдержадміністрації П.Г. Бузінського: «Дорого не пиво, а дорого диво», маючи на увазі, що не така радість від привезених ним подарунків, як від уваги першої особи району, бо в Маншурове з керівників вони за останні роки бачать тільки Бучила та Вдовиченка. І хоч вони не посадовці, а керівники господарства, але для стариків - це не важливо. Начальники, та й усе. І їм приємно, що такі далеко не останні на селі та й в районі люди знаходять для них, простих селян, час, увагу, допомогу та, головне, щире слово.
“Те, що віддав, – твоє, а що взяв собі, – пішло намарне”, - так сказано у Святому письмі. І Володимир Іванович та Юрій Миколайович дотримуються цієї мудрості.

Крохмаль Юрій

ТОВ «Кривоозерська харчосмакова фабрика». Голова правління - депутат Миколаївської обласної ради від фракції Партії регіонів, Михайло Сергійович Скрипніченко.

Кривоозерський район відкриває Миколаївську область на шляху слідування з Києва на Миколаїв по трасі - Київ - Одеса. І подорожньому одразу впадає у вічі потужній комплекс сучасних споруд при в’їзді в селище. Це одне з найбільших промислових підприємств району - ТОВ «Кривоозерська харчосмакова фабрика», візитною карткою якого є столова мінеральна вода «Кривоозерська», удостоєна багатьох нагород і відома по всій Україні. З вересня 2001 року підприємство очолює незмінний голова правління, Михайло Сергійович Скрипніченко. Нині - депутат Мико­лаївської обласної ради від фракції Партії регіонів.

Він народився 18 листопада 1965 року, в смт Криве Озеро. Закінчив Київ­ський держуніверситет за спеці­аль­ністю “економіст”.

З перших днів своєї роботи на посаді керівника особливий акцент зробив на випуску води мінеральної столової «Кривоозерська». Відтоді продукція під цією назвою має багато відзнак. У 2001 році вода мінеральна столова «Кривоозерська» відзначена у номінації «Краща торгова марка України» і отримала медаль, у 2003 році - золоту медаль за І місце в конкурсі АЛКОПЛЮС СОФТ- 2003, у 2008 році - почесний диплом цього конкурсу. У 2009 році вода мінеральна столова «Кривоозерська» стала переможцем регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції товарів (робіт, послуг) «100 кращих товарів України» у номінації «Продукція. Продовольчі товари», а у 2010 році отримала диплом лауреата та кубок цього Всеукраїнського конкурсу. І це далеко не повний перелік нагород.

Після реконструкції на виробництві стала до дії друга лінія по виробництву мінеральної води. За січень - квітень 2011 води мінеральної негазованої вироблено 33,9 тис. дал. та 250,4 тис. дал. води газованої.

Торік до зведеного бюджету це товариство перерахувало 1,2 млн. грн.

Також у ТОВ «Кривоозерська харчосмакова фабрика» виробляють ма­каронні вироби. За 4 місяці з початку року їх вироблено 3,5 тонн.

На даний час на підприємстві працюють 111 чоловік. заробітна плата виплачується вчасно. Такої виробничої дисципліни, як тут, годі й шукати. Всюди порядок.

Незабаром підприємство планує ввести в дію млин, що дасть можливість переробки власної сільгосппродукції, забезпечення району якісною та недорогою продукцією.

М.С. Срипніченко попри зайнятість, все таки викроює вільний час для спорту. Він - голова районної федерації футболу і сам затятий футболіст. У футбол закоханий і його син, який грає у складі селищної команди. До речі, Михайло Сергійович утримує і фінансує футбольну селищну команду. А ще він - безвідмовний спонсор різних заходів.

Крохмаль Юрій

ФГ «Закревського-2010». Керівник - Віктор Леонідович Закревський.

В той час, як на початок 2010 року у фермерських господарствах району налічувалося всього 540 свиней та 2 бичка, то нині вже є 1500 свинопоголів’я та 237 голів великої рогатої худоби. З них 19 - у ФГ «Владігор» (В.О. Возіянов) та 218 голів ВРХ у ФГ «Закревського-2010».

Саме простий фермер з Луканівки Віктор Леонідович Закревський став зачинателем відродження громадського молочного тваринництва, яким колись славилася Кривоозерщина. Торік він створив фермерське господарство «Закревського-2010» і взяв курс на молочне скотарство. В.Л. Закревський придбав племінних нетелів. На базі тваринницького приміщення колишнього базового колгоспу ім. Куйбишева було обладнано корівник.

Технології доїння відповідають сучасним вимогам.

Корови української чорнорябої та червонорябої молочних порід утримуються у світлому, просторому приміщенні. Тварини вгодовані, доглянуті. І що цікаво, всі безрогі. Як пояснив Віктор Леонідович, роги спилюють після народження, щоб тварини були спокійніші і їм було зручніше годуватися.

Також на фермі обладнано приміщення, де вирощуються телята, сучасне силососховище.

Розповідаючи про перші кроки господарювання на фермі, В.Л. Закревський пригадує, як важко було спочатку. Доїли вручну у відра. Вже потім придбали молокопровід, нові доїльні апарати. Молокопереробне підприємство ЗАТ «Лакталіс» з Миколаєва, яке закуповує молоко у ФГ «Закревського-2010», надало в оренду за суто символічну ціну холодильники ємністю від 1,5 до 2 тонн, куди по молокопроводу надходить молоко і зразу охолоджується до +4 градусів.
Процес доїння проходить 2 рази на день. Як розповідає працівниця Т.П. Люшенко (разом з нею працює ще В.В. Вихватнюк), перед доїнням худобі дають дерть. Потім ретельно готують кожну тварину. Після того, як дійки обмили теплою водою (у приміщенні є бойлер), їх дезинфікують, протирають одноразовими салфетками і тільки тоді підключають доїльний апарат. (До речі, після доїння дійки теж обробляють спеціальним розчином, який сприяє закриттю молочних каналів і утворює плівку, через яку не проникає повітря. А протягом дня худобу годують висівками, дертю, соєю, макухою та ін.). Молоко рухається по молокопроводу прямо у ємності - охолоджувачі молока. Молоковоз «Лакталіса» перекачує молоко в свою ємність і доставляє на підприємство. Протягом всього процесу - від доїння до перекачування - молока не торкається людська рука. Воно найвищого сорту. Таке молоко ЗАТ «Лакталіс» приймає по 3,35 грн. за л, взимку - по 4 грн. Також держава поверне ФГ за кожен літр молока по 35 коп. (як юридичній особі).

Ось так рядовий фермер, який мислить за сучасними мірками і передбачає перспективу, не побоявся труднощів. І за оптимальний проміжок часу має хороший результат.

Крім тваринництва, В.Л. Закревський має в обробітку 325 га землі, з яких на 30 га посіяно жита на зелений корм. З орендодавцями він розрахувався в повному обсязі. На фермі створені робочі місця, забезпечені відповідні умови праці та благоустроєні кімнати відпочинку та спеціалістів. Люди задоволені цим і непоганою заробітною платою. Нині фермер нарощує виробництво, бо це вигідно і прибутково.

У планах фермера - продовжити відновлення ще одного тваринницького приміщення на 100 голів, подальше нарощування дійного стада.

В.Л. Закревський - справжній сучасний господар, він постійно вивчає спеціальну літературу по молочному тваринництву, буває на різних сільгоспвиставках, бере участь у наукових семінарах, переймає досвід колег не тільки з України, а й закордонних, досить добре знає ветеринарію.

Своїм господарюванням фермер Віктор Леонідович наочно довів, що є резон грамотно займатись молочним скотарством.

Звісно, тваринництву потрібна щоденна, а не сезонна увага. Але без праці і затрат нічого не буває, бо під лежачий камінь, як відомо, і вода не тече. А при ефективному господарюванні, як це видно на прикладі Закревського, і результат буде вагомим, і прибутки відчутними, і нові робочі місця для селян.

Обложка журнала №044
Архив предыдущих номеров
2018 год:
010203
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005