Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Подписка
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

     ІМ’Я В ЗАЛІЗНИЧНІЙ ГАЛУЗІ      

Леонід Лобойко:
«Наш пасажир почуває себе хазяїном»

ИМЕНА: - Ви стояли на початку створення ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» (далі - «УЗШК») у 2012 році. Які вагомі показники підтверджують правильність рішення про створення подібного підприємства в Україні?
Л.Л.: - «Українська залізнична швидкісна компанія» була заснована 22 лютого 2012 року для організації швидкісного руху на теренах України. Однією із нагальних ідей заснування такої компанії стало проведення в Україні Чемпіонату Європи по футболу Євро-2012. Тому ми мали час у 2010-2011 роках, щоб підготуватися та вчасно запустити в Україні швидкісні перевезення. Україна перед проведенням Євро-2012 повинна була запровадити у себе інфраструктуру подібну до європейської, а саме: впорядкувати окрім стадіонів для проведення матчів ще європейський рівень перевезення, прожиття, обслуговування вболівальників, які повинні були приїхати в нашу державу з Європи. 2012 рік став значною віхою в історії залізничного транспорту України, початком якісної та високотехнологічної модернізації інфраструктури галузі. Основним етапом цього процесу було створення «Української залізничної швидкісної компанії» – першої в Україні компанії з перевезення пасажирів денними швидкісними поїздами ІНТЕРСІТІ+. В основу її створення було покладено клопітку працю тисяч залізничників. Була затверджена державна урядова програма. Перед нами постало питання переходу до швидкості в 160 км/год, яка була потрібна для пасажирів. Це було зовсім інше мислення, як, наприклад, із Харкова до Києва дістатися за п’ять годин. До речі, коли нинішній керівник «Укрзалізниці» поляк Войцех Балчун прибув в Україну, добирався він в Київ саме на нашому потягу. Був приємно вражений, і наш поїзд зразу нагадав йому Європу.
В 2012 році на Євро вболівальників вже перевозили перші шість наших поїздів. Потрібно віддати шану всім: і тим, хто це придумав, і тим, хто підписував документи, і тим, хто отримав поїзди, і тим, хто експлуатував, і пасажирам, які повірили нам. Це був такий комплекс взаємовідповідальності. Одним із критеріїв правильності прийнятого рішення про перехід до швидкісних поїздів є те, що нині у нас працює вже чотирнадцять таких потягів: десять електропоїздів виробництва компанії «Hyundai Rotem» (Республіка Корея), два поїзда локомотивної тяги виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (ПАТ «КВБЗ»), два двосистемні електропоїзди Екр-1 «Тарпан» виробництва ПАТ «КВБЗ». За п’ять років було досягнуто практично 95% завантаженості потягів. Попит великий і вже з п’ятниці до неділі квитків не має, так як вони викуплені раніше.
Запустивши швидкісні потяги в Україні, ми організували за рік ремонтне підприємство для їх утримування і знайшли спеціалістів для їх обслуговування. Перед тим, як створити наше підприємство, ми провели моніторинг та вивчали, з якою компанією за невеликий період, відведений нам державою для організації швидкісних перевезень, можна виготовити для України такі швидкісні поїзди, що вже мають багато світових держав. Всі відомі світові фірми відмовилися за такий короткий термін допомогти запровадити в Україні швидкісні поїзди. Але нам потрібно було підписати контракт, щоб наш партнер міг за короткий час запустити такі поїзди. Корейці, які були виробником швидкісних поїздів, єдині із усіх компаній дали згоду в короткий підготовчий термін організувати швидкісне перевезення в Україні. За час експлуатації корейських поїздів багато було зроблено в плані модернізації за рахунок самих корейців. Такими шляхами нині йде і наш вітчизняний поїзд «Тарпан» виробництва Крюківського заводу, який є прототипом «Hyundai». Виготовлення таких поїздів пішло від створення нового українського пасажирського вагону. Це сталося в 2003 році і саме безпосередньо за допомогою тодішнього міністра транспорту, бувшого генерального директора «Укрзалізниці» Георгія Миколайовича Кирпи, який був і архітектором, і дизайнером, і конструктором.
Тарифи на квитки протягом п’яти років нашої праці не змінювалися. Результатом такої діяльності є те, що в цьому році наша компанія вперше стала прибутковою, практично незалежною. Ми працюємо з пасажирами і нині маємо своїх постійних клієнтів. Критеріїв нашої діяльності можна назвати багато, але основними є: швидкість, попит, час, комфорт, якість, доступність, надійність. Основними напрямками розвитку та стратегією компанії є поліпшення умов проїзду пасажирів за рахунок комфортабельних поїздів і висококваліфікованого персоналу.
ИМЕНА: - Як забезпечується належний рівень сервісу для пасажирів?
Л.Л.: - Факторами належного рівню сервісу для пасажирів є комфорт та дизайн нашого транспорту. Наш пасажир, перебуваючи в потягу, почуває себе хазяїном. Його обслуговують в фірмовій формі стюарди, налагоджено кейтерингове та клінінгове обслуговування. Двері у вагонах відкриваються сенсорно, продумані зручні крісла для пасажирів та полки для багажу. Графік руху потягів розроблено таким чином, що пасажир після прибуття на станцію встигає пересісти на інший потяг чи вид транспорту. Для наших клієнтів, які постійно користуються нашими послугами, розвинена бонусна програма. Якщо людина бере квиток в один бік і назад, працює система знижок. Можна придбати квитки через Інтернет. Цією послугою у нас користується 80% пасажирів. Сучасні швидкісні поїзди на залізницях України – це кардинально інший погляд на рівень якості перевезення пасажирів та надання сервісних послуг.
ИМЕНА: - У організації пасажирського сервісу вагонів Вам мабуть допомогли наукові знання, придбанні в інституті та під час навчання в аспірантурі? Недаремно ж Ви свого часу здобули вчений ступінь кандидата технічних наук.
Л.Л.: - Тема мого диплому була присвячена капітально-відновлювальним ремонтам. А в аспірантурі я захистив дисертацію на тему «Підвищення ефективності використання пасажирських вагонів». На початку моєї діяльності на залізниці я ще не знав, звідки беруться вагони, оскільки їх отримували за рознарядками, освоювали і працювали з ними. Коли відбувся розпад СРСР, потрібно було десь находити рухомий склад. В Україні тоді було більше 10000 вагонів і залишилися практично всі вагоноремонтні пасажирські заводи. Постало питання: що робити з вагонами – використовувати ці вагони, чи купувати нові? Саме завдяки великій ремонтній базі тоді з’явилася тема капітально-відновлювального ремонту, яка виявлялася у продовженні життєдіяльності вагону на якийсь час. У цих вагонах було відновлено те, що могло бути у нових – вакуумні туалети, кондиціювання, дизайн, покращення сервісу для пасажирів. Тоді мені стали у нагоді здобуті знання під час мого навчання. Я також займався і винахідницькою діяльністю, спрямованою здебільшого на вдосконалення конструкції пасажирських вагонів. Я співавтор низки патентів: «Пасажирський вагон некупейного типу», «Пасажирський вагон», «Вантажопасажирський вагон», «Комбінований вантажопасажирський вагон», «Пасажирський вагон купейного типу», «Відстійник» тощо.
ИМЕНА: - Чи можливо буде бронювати квитки через глобальні системі бронювання GDS (Amadeus, Galileo, Worldspan, Sabre)?
Л.Л.: - Зараз ми близько стоїмо до вирішення цього питання. Воно є нагальним не тільки для нас, а для усієї «Укрзалізниці». Окрім нас вже й інші поїзди української залізниці мають вищий статус, що надає їм можливість бронювати квитки на їх рейси через глобальну систему. Це питання буде вирішуватися неодмінно. Тому керівництво ПАТ «Українська залізниця» нині активно працює над цим питанням і наша філія, як тільки воно вирішиться, зразу перейде на цю систему.
ИМЕНА: - Леоніде Михайловичу, в 2015 році Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» стало філією ПАТ «Українська залізниця». Чому так сталося?
Л.Л.: - Так дійсно сталося, що до цього ми були юридичною особою, але з часом українська залізниця пройшла реорганізацію і зараз створено ПАТ (публічне акціонерне товариство). Тому всі компанії, які працювали при українській залізниці, стали філіями. Але це абсолютно не змінило нашої діяльності. Відповідальності більше стало у ПАТ, але вони делегували нам всі наші права і тому принцип нашої праці залишився той же, що був і раніше.
ИМЕНА: - Чи є у Вас конкуренти на теренах СНД?
Л.Л.: - Правильно буде сказати, що це є у нас не конкуренти, а ми йшли шляхами інших компаній. Так, в Росії ще до нас було утворено швидкісне перевезення поїздами «Сапсан» між Санкт-Петербургом та Москвою. Свого часу ця ділянка залізниці була найкращою на території СРСР і тому там швидкість поїзду доходить до 200 км/год. Але нам було важче, бо інфраструктуру українських залізничних доріг потрібно було приводити до високої якості руху. Ми працювали тоді над розвитком маршрутів між містами, що приймали у себе Євро-2012, а саме: Львів – Київ, Київ – Харків, Київ - Донецьк А це дуже багато кілометрів, десь на 4000 км потрібно було зробити інфраструктуру колій та все інше, пов’язане із цим. Нині над такими перевезеннями працюють в СНД Казахстан, Білорусь. Але всі держави мають різного класу поїзди під свої колії та швидкості. Утворюючи наші перевезення, ми старалися вкласти в них все краще, що є в інших.
ИМЕНА: - Які нові напрямки почала опановувати філія «УЗШК»?
Л.Л.: - З урахуванням капітальних ремонтів колії та контактної мережі були пропозиції щодо освоєння інших напрямків. Мережа маршрутів «Української залізничної швидкісної компанії» має дуже широкий спектр. Наразі ми об’єднуємо Київ з найбільшими промисловими центрами України, такими як: Запоріжжя, Дніпропетровськ, Харків, а також культурними центрами історичного регіону Галичини: Львовом та Тернополем. Не є винятком і перлини вітчизняного курортного відпочинку - Трускавець та Одеса. Поїзд, що ходив до Донецька, нині курсує до Константинівки, а від Дніпропетровська маршрут продовжили до Красноармійська. Одним із останніх є призначення поїзда Київ – Херсон – Миколаїв належності регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що є зовсім іншим підходом. Коли буде вдосконалено інфраструктуру, то цим шляхом курсуватиме швидкісний потяг. Свого часу, до подій на сході України та нинішньої окупації Криму, був маршрут до Сімферополя. Зараз у нас популярний рейс до Одеси. На цей поїзд великий попит і майже всі квитки розпродаються.
ИМЕНА: - Який найкращий досвід європейських компаній втілюється в філії «УЗШК»?
Л.Л.: - Практично увесь, який є в Європі, зараз можна знайти в Україні. Кожного парного року в Берліні проходить велика транспортна виставка. Там показують свої досягнення залізничники з усього світу. Я постійно був учасником цих виставок і саме з них ми багато запровадили для розвитку наших перевезень, фактично взято по часточці із усього світу. Це, наприклад, сервіс, одяг наших працівників, кейтеринг, запровадження Wi-Fi, низька посадка для пасажирів, вільний прохід пасажирів у вагонах тощо.
ИМЕНА: - Відомо, що швидкість поїзду «Інтерсіті» в Україні обмежена 160 км на годину. Це обумовлено обмеженими можливостями інфраструктури української залізниці. Що робиться для вдосконалення інфраструктури?
Л.Л.: - Щодо швидкості, то ми все робимо для того, щоб утримати таку швидкість. Для цього потрібно постійно підтримувати в належному стані інфраструктуру, колію і контактну мережу. Для цього сьогодні відбуваються капітальні ремонти на Південно-Західній та Одеській залізниці. Щоб мати таку швидкість як у Європі, наприклад, 200 км, то для цього повинна бути зовсім інша інфраструктура. А це великі кошти. Тому із урахуванням того, що є, ми створили маленький оазис, який може бути завтра якоюсь сходинкою перед переходом на 200 км. Щоб переходити на іншу інфраструктуру під більшу швидкість, потрібно вивчати всі питання, і саме головне - це повинна бути державна програма.
ИМЕНА: - Леоніде Михайловичу, розкажіть, будь ласка, докладніше про діяльність технічної пасажирської станції «Дарниця» в якості комплексу контролю за безпекою та становищем рухомого складу.
Л.Л.: - Якщо коротко, то можна зазначити, що такого транспортного ремонтного підприємства з оснащеністю, інженерією та технологіями на теренах СНД не має. Це підприємство було побудовано в найкоротші терміни і має чотири колії під ангаром, окремий мийний комплекс, окремий комплекс для обточки колісних пар без викатки з-під поїздів, діагностування в системі безпеки руху, три рівні (нижній – 2.7, 0 і верхній), всі можливості для обслуговування ще 15 поїздів. На технічній пасажирській станції «Дарниця» поїзд після прибуття із рейсу проходить спочатку обмивку на вагономиючому комплексі. Це автоматизований процес. Далі заходить в виробничий комплекс №1, де проходить екіпіровку: дозаправка водою, укомплектованість продуктами, прибирання і технічне обслуговування. А після цього відбувається підготовка поїзда в рейс. Поки що не побудований третій цех для важких ремонтів, для якого обладнання було закуплено. Але ми вийшли із цієї ситуації і розмістили обладнання для важких ремонтів в діючих цехах, що готують поїзди до руху. Тому ми не зупинили наші поїзди, а наростили їх. Десь в двадцятих числах серпня будемо мати десятимільйонного пасажира.
ИМЕНА: - Які проблеми існують в Вашій діяльності та якими шляхами Ви їх вирішуєте? Чи є проблеми в вирішенні яких потрібна допомога органів державної влади (Верховної Ради, Уряду України)?
Л.Л.: - На місцевому рівні були такі проблеми, оскільки це була нова компанія, яка не мала аналогів, нормативних документів. Тому кожний день виникали проблеми зі створення нормативної документації, нового підходу до обслуговування (проводили тренінги з нашими стюардами за багатьох питань), взаємодії нашого рухомого складу із колією, взаємодія із контактною мережею тощо. Тому було багато внутрішніх проблем, що вирішувалися на рівні залізниці. Такі проблеми є і нині, і будуть далі. І вони повинні бути, тому що, якщо їх не буде, то значить немає ніякого руху. Щодо участі держави, то як раз це була державна програма з гарантіями. Без участі держави ми не зможемо вирішувати свої питання. Держава нами опікується. Якщо потрібний нормальний якісний швидкісний рух в Україні, потрібно розробляти державну програму, на рівні її затвердити і тільки тоді буде рух.
ИМЕНА: - Кого з членів свого трудового колективу Ви могли б відзначити?
Л.Л.: - Зазначу, що зараз у нашій компанії працюють майже 500 чоловік. Тому когось особисто відзначити не можу, потрібно відзначити весь трудовий колектив. Вони всі належно працюють, це все наша команда. Те, що цей колектив створювався на теренах пасажирського господарства, його рухомого складу, то потрібно віддати велику повагу людям, які починали створювати наше підприємство. А це – технологи, фінансисти, економісти, трудовики, кадровики, практично увесь інженерний склад. Тому когось особисто виділяти не збираюсь, це один моноліт.
ИМЕНА: - Чи є якісь особливі традиції на Вашому підприємстві?
Л.Л.: - Одна традиція – це працювати якісно, своєчасно та добротно. А щодо традиції, то це мабуть свято - День Перемоги. Біля нас знаходиться парк, присвячений загиблим працівникам та військовим Дарниці, яких більше 3000 чоловік. І на День Перемоги тут відбувається велике традиційне свято. В цей день збираються багато людей, військових, ветеранів, які віддають почесті загиблим. Іншими традиціями є функціональні обов’язки, які на першому місці і кожен їх виконує. А ще як розуміється традиція, то у нас завжди прави’й пасажир.
ИМЕНА: - Майже все життя Ви присвятили роботі на залізниці. Озираючись на пройдений шлях, що Ви вважаєте найважливішим в житті, трудовій діяльності, яких особистих принципів Ви дотримуєтесь?
Л.Л.: - Серйозне питання. Чомусь так сталось, що практично на шляху всієї своєї роботи потрібно було доказувати, що ти та твій колектив мають рацію і стоять на правильному напрямку. Я рахую, що велика і справедлива теза в моєму житті є те, що я не оступився і не звернув з цього шляху і завжди ми діяли так, як я сказав. І нас признавали, хай не зразу, але признавали і розуміли, що вибір був правильний. По-друге, якщо все почати з початку, то я так би й зробив, може десь щось по-іншому, але принцип та підхід були б тіж.
ИМЕНА: - Розкажіть, якщо можливо, про Вашу сім’ю.
Л.Л.: - У мене є дружина Антоніна Іванівна, з якою виховав двох дітей - сина Дмитра та доньку Інну. Син пішов по моєму шляху і зараз працює заступником начальника головної дільниці в Одесі. До цього був начальником вокзалу в Одесі. Донька пішла за зовсім іншим фахом. А дружина моя - більше ніж залізничник. Вона завжди мною опікувалась, щоб все було гаразд, допомагала мені у становленні, завжди мене підтримувала. Тому я їй дуже вдячний!
ИМЕНА: - Ваші побажання читачам нашого журналу, пасажирам поїздів філії «Українська залізнична швидкісна компанія» ПАТ «Українська залізниця» з нагоди Дня незалежності України.
Л.Л.: - Колись я завжди казав: «Користуйтесь нашими поїздами!» Зараз боюсь це казати, бо ще не візьмете квитків. Тому хочу побажати всім тим, хто нас підтримує та користується нашими послугами, що ми вам дуже вдячні, бо без вас не було б нас. За той ваш позитив, критику, за все наш колектив дуже вдячний!

ИМЕНА - Леонід Коваленко
Фото з архіву підприємства

 
Обложка журнала №068
Архив предыдущих номеров
2017 год:
01020304
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005