Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

              ІМ’Я ВЛАСНЕ              

Досвід батьків — запорука успіху сьогодні

Автор невипадково увертюрою до викладання матеріалу про героїню нашої публікації - керівника агропідприємства ТДВ «Південний колос» Білоконенко Наталію Яківну, взяла описану картину з роману Панаса Мирного. Без перебільшення: перебуваючи в господарстві за завданням редакції 28 квітня 2017 р., спостерігала за природними явищами, які цілком співпадали із написаним в творі XVIII ст. Це говорить про те, що земля у всі часи буде Матінкою-годувальницею. Від неї багато в чому залежить продовження людського роду і розвитку всієї цивілізації. Світило науки світового масштабу в галузі сільськогосподарського виробництва, двічі Герой соціалістичної праці, академік Терентій Семенович Мальцев (1895-1994 р.р.) відзначав: «Служить земле, умножению богатств хлебного поля – одно из самых благородных и прекрасных дел».
Пропонуємо читачеві розповідь про людей Миколаївщини, які гідно несуть естафету великої хліборобської справи. Під час засідання дванадцятої сесії Миколаївської обласної ради сьомого скликання 30 березня 2017 р. голова Миколаївської обласної ради Москаленко Вікторія Вікторівна з щирою теплотою і повагою вітала з 87-м днем народження легендарного аграрія, заслуженого працівника сільського господарства України, почесного професора Миколаївського національного аграрного університета, ініціатора і організатора, безпосередньо приймавшого участь в створенні даного учбового закладу - Захарченко Олексія Гавриловича. До привітань приєдналася й депутат Миколаївської обласної ради Білоконенко Наталя Яківна. Цей факт особисто мене дуже зворушив, адже батько Білоконенко – Іпатенко Яків Павлович, в 60-70-ті роки ХХ століття разом з Олексієм Гавриловичем Захарченко на полях Миколаївщини, у тому числі, тодішнього колгоспу «Шлях до комунізму», головою якого був Яків Павлович, запроваджували наукові дослідження академіка Мальцева по обробці землі, так звані ґрунтозахисні технології, які дозволяли успішно боротися з бур’янами, максимально накопичувати вологу в ґрунті, давали можливість дозрівати рослинам, нагромаджуючи мінеральні речовини і вологу. А ще в умовах степу – зони критичного землеробства, ці технології успішно протистояли степовим буревіям та ерозії ґрунту. Більш того, значно підвищувалась врожайність. Прогресивний метод обробки ґрунту потім був запроваджений в широких масштабах.
Звичайно, виникло бажання познайомитись, як ідуть хліборобські справи сьогодні, в теперішньому агропідприємстві ТДВ «Південний колос», яке очолює донька Якова Павловича Іпатенко, депутат Миколаївської обласної ради шостого, сьомого скликань Наталія Білоконенко. Вдячна Наталії Яківні, яка відгукнулась на моє прохання. Побачене в господарстві, зустрічі з людьми приємно вразили, впевнилась: зростає покоління молоде, нові вогні горять на небокраї – та в далеч з наймолодшими іде хліборобський досвід Іпатенко, що землю всю осяє!
Озброєна батьківським досвідом, Наталя долає всі випробування часу, живе з користю для людей і з радістю для себе. Як сама вона говорить: «Досвід батьків – запорука успіху сьогодні». Наталя Яківна сама щиро передає досвід майбутнім фахівцям сільського господарства. Приїздять на практику звідусіль, в тому числі, з Херсона, Одеси, як і в минулому столітті Яків Павлович радо зустрічав бажаючих повчитися хліборобській справі. І до тепер база начального процесу і практики ТДВ «Південний колос» відповідає всім необхідним стандартам.
Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері (1900-1944 р.р.) писав: «Вода! У тебя ни вкуса, ни запаха, ни цвета, тебя невозможно описать. Тобою наслаждаются, не ведая, что ты такое. Нельзя сказать, что ты необходима для жизни, ты сама жизнь!..» Досить на високому рівні в господарстві ведеться зрошувальне землеробство, яке постійно Наталя Яківна вдосконалює. Особливу увагу приділяє крапельному методу зрошування. Насосна станція №2 «Південного колосу» - свого роду оазис в степу. Нашому зору відкривається чудовий ландшафт: плантації овочевих культур зрошуються крапельним поливом. У Олексія Гавриловича Захарченко відверто з’явилися сльози на очах від радості побаченого. По-батьківськи обійняв Наталію Яківну і мовив: «Спасибі, тобі, Наталочко, що ти шануєш світле ім’я свого батька, його хліборобську справу». Таку гаму почуттів у Олексія Гавриловича викликали спогади, коли вони з Яковом Павловичем розпочинали впроваджувати зрошувальну систему землеробства. Дійсно, вода – життя! Будучи керівником Новоодеського району, Олексій Гаврилович зумів згуртувати самовіддану команду однодумців, серед яких був батько Наталії Яківни. Говорячи сучасною мовою, вони зробили багато суперпроектів світового значення в галузі сільського господарства, в тому числі соціально-побутові об’єкти для людей. Наприклад, база відпочинку в Коблево «Нива золота». Знову спогади у Олексія Гавриловича: «23 квітня 1967 року вирішували питання про виділення землі з тодішнім керівником Березанського району Таровик В.В…»
Званням Почесного громадянина Новоодеського району і м.Нова Одеса професор Захарченко особливо пишається. Після закінчення вищого навчального закладу Олексій Гаврилович був направлений на роботу в Новоодеський район. Тут він і стартував на шляху до звання фахівця високого ґатунку, керівника, для якого сенс життя полягає в тому, щоб служити іншим і робити добро.
Поділяю сказане Віталієм Євгеновичем Гіс, головним гідротехніком «Південного колосу», який в 1982 році, отримавши диплом інженера-гідротехніка, був направлений на роботу в колгосп «Шлях до комунізму». Молодого фахівця оточив увагою і піклуванням щодо формування з нього порядного, відданого хліборобській справі члена колективу Яків Павлович. Ось що він сказав: «Особисто я вважаю, що такі люди, як був Яків Павлович, як є Олексій Гаврилович, Наталія Яківна – золотий фонд України, вони є генераторами економічного і соціального розвитку нашого суспільства. Кожне покоління має своїх героїв, в яких перш за все закладене чесне, справедливе, ввічливе ставлення до людей. Наприклад, Наталія Яківна безкоштовно організувала харчування працівників, оздоровлення на морі в Коблево, де підприємство утримує за свій рахунок базу відпочинку «Нива Золота», розташовану в 30 метрах від берега. Головне, що маємо: стабільну роботу і впевненість в завтрашньому дні. Хвала і честь цим людям, що несуть добробут в наші оселі. Як депутат Миколаївської обласної ради, Наталія Яківна переймається проблемами соціально-економічного розвитку і їх вирішенням на обласному рівні. Ми вдруге довірили їй мандат депутата обласної ради. Доля кожного члена трудового колективу Наталії Яківні не байдужа, в усій сфері життєдіяльності людей проявляє турботу і увагу, свого роду наша Берегиня».
Розмову нашу з Віталієм Євгеновичем супроводжував пташиний спів, навкруги була весна – пора року, коли закладається основа майбутнього врожаю. Приємно була вражена, коли Віталій Євгенович напам’ять прочитав поетичні рядки з творів Т.Г. Шевченко про красу української землі, її працьовитий народ.

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

Відверто, я впевнилась, що ніякі розмови про патріотизм, любов до Батьківщини не важать більше, чим від щирого серця із вуст хлібороба почуті слова. Заради життя, прагнення миру на землі трударі ТДВ «Південний колос», починаючи від сходу і до заходу сонця вирощують «хліб наш насущній». Джерелом натхнення для них залишаються назавжди життєві принципи любові до хліборобської справи, до Батьківщини Іпатенко Якова Павловича. Вважаю для себе за велику честь, що маю нагоду спілкуватись з послідовниками Якова Павловича. Він був досить ерудованою особистістю, його інтелект мав широкий діапазон. Один із прикладів: пам’ятаю, як на всесоюзній нараді з обміну досвідом, яка проводилась на базі колгоспу «Шлях до комунізму», Яків Павлович гаряче читав вірші українських поетів. В моєму робочому блокноті збереглись рядки поезії, які встигла записати тоді, це були рядки творчості Андрія Самойловича Малишко, українського поета (1912-1970 р.р.): «Тільки нам все жити, не вмирати. Зерно сіять, зацвітати знов. Тільки щастя нам дане багате, То велике щастя наше – мати, Батьківщина - правда і любов!»
Розумію те піднесення глибоких почуттів патріотизму Якова Павловича, який в неповні 17 років добровольцем пішов на фронт, служив на флоті. Іпатенко Яків Павлович нагороджений чисельними бойовими і трудовими державними нагородами самого високого рівня. Народився в 1927 році, в Новій Одесі, в хліборобській родині, має звання «Почесний громадянин Нової Одеси», а ще найцінніше – людську шану і повагу. На жаль, в 1989 році перестало битися його полум’яне серце гідного сина неньки-України. Людина жива, поки жива про неї пам’ять. Судячи з усього, як ведеться зараз хліборобська справа Іпатенко в «Південному колосі», як в м. Нова Одеса – вулиця названа ім’ям Якова Іпатенко, як зберігається в належному стані господарські і соціально-культурні об’єкти, побудовані за часів Якова Павловича, оріхова лісосмуга - згадка про добро, яке робив він не тільки своєму колективу, а й для жителів Новоодещини, можна впевнено стверджувати: пам’ять про Якова Павловича в серцях і розумі людей міцна.
Зустріч на тракторно-польовому стані головного агронома господарства Голубєва Сергія Миколайовича і Захарченко Олексія Гавриловича була зворушлива своєю душевною теплотою людей, яких об’єднала хліборобська доля. Думки знову полинули в минуле: Яків Павлович мав особливий талант керівника згуртовувати навколо себе команду однодумців прогресивного розвитку сільськогосподарської галузі. У обох на обличчях сяяла радісна посмішка, що поруч з ними сьогодні донька Якова Павловича – Наталя, на полі, де колись вони молоді і завзяті запроваджували прогресивні методи ведення сільського господарства. В порівнянні з минулим, Наталія Яківна досягла значних результатів по цим показникам. Чим і пишається головний агроном Голубєв Сергій Миколайович: - Восени 2003 року головою правління ТДВ «Південний колос» ми одностайно обрали Наталію Яківну Білоконенко. До цієї посади 21 рік пропрацювала в нашому господарстві на посадах економіста цеху тваринництва, головним економістом господарства, заступником голови правління. За плечима у Наталії Яківни – Миколаївський кораблебудівний інститут (економічний факультет), Одеський сільськогосподарський, роки роботи в радгоспах ім.Коларова Жовтневого району (теперішній Вітовський, господарство «Золотий колос»).
Ще в дитячому віці Наталя Яківна з цікавістю разом з татом приймала участь в господарюванні, як в домашньому, так і в колгоспному. Хліборобська праця їй відома змалечку. Батьківська мудрість, відданість справі, яку вона робить, наполегливість в досягненні мети в економічному і соціальному розвитку господарства, мотивація людей до праці, турботлива – все це сприяло тому, що наш «Південний колос» має економічні показники, які дозволяють запроваджувати нові технології сільськогосподарського виробництва і гарантований соціальний захист членів колективу. Господарство своєчасно сплачує досить вагомі податки в бюджети всіх рівнів, заробітна платня виплачується своєчасно і в повному обсязі. З упевненістю можемо сказати, що «командирський штурвал» хліборобського корабля «Південний колос» в надійних руках!
В сузір’ї видатних майстрів хліборобської справи Новоодещини Яків Павлович виділявся особливою увагою до підготовки і виховання фахівців сільськогосподарського виробництва. В моїй трудовій книжці один запис - «Колгосп «Шлях до комунізму» (нині - ТДВ «Південний колос»). Прямо скажу: його наука любові до землі є наснагою і джерелом життя і сьогодні. Дякуємо Богові, що маємо щастя працювати з донькою Якова Павловича. Наталя Яківна, як і батько, ткає полотно нашої долі. Раді до безтями зустрічі з Олексієм Гавриловичем. Ми пишаємось, що професор Захарченко починав свою трудову діяльність у нас на Новоодещині. Онук Якова Павловича Володимир зараз навчається на третьому курсі агрономічного факультету Миколаївського національного аграрного університету. Тож будуть онуки потім і все повториться знову...
Тут же, на польовому стані гостинно запросила на обід кухар Іпатенко Галина Федорівна. Враженню моєму від оформлення їдальні не було меж: затишно, комфортно, як кажуть, і по формі, і по змісту відчувається шанобливе ставлення до людини праці. Особливо привернула увагу художня картина 1974 року, написана маслом. На той час Яків Павлович заказав написати картину на честь хліборобів-переможців за дуже великі гроші. Сюжет картини: три механізатора увінчані вінками з колосків пшениці на фоні поля. Звісно, що сьогодні двоє з них відійшли в небесне життя. З героїв картини зараз живий солдат хліборобського війська – Коваль Анатолій Григорович.
Галина Федорівна нам радісно повідомила, що харчування працівників господарства безкоштовне. «Коли я готую їжу, відчуваю себе часткою в полі разом з людьми, які вирощують хліб – самий святий продукт на землі. Працюю тут вже 17 років, вдячні за турботу і увагу, яку нам приділяє наша Наталя Яківна. Страви у нас висококалорійні і різноманітні, готуються з екологічно чистих продуктів свого виробництва. Ми задоволені, що маємо такого славного керівника в особі Наталії Яківни, вона належно втілює в життя принцип свого батька «цінувати людину праці», - сказала Галина Федорівна.
У європейських країнах профспілки відіграють суттєву роль у житті робітників. Вони домагаються безпечних умов праці, слідкують, щоб темп зростання заробітної плати не відставав від динаміки зміни цін, щоб соціальні гарантії дозволяли робітнику бути впевненим у завтрашньому дні.
Чепкова Валентина Василівна, голова профкому ТзДВ «Південний колос»:
– Скажу відверто, таких керівників, як наша Наталія Яківна, ще пошукати. Повне розуміння проблем, турбота про людей, неухильне виконання умов колективного договору – отак коротенько можна охарактеризувати її ставлення до первинки. До речі, триденне навчання у Києві було оплачене господарством. У часи, коли діяли дитячі оздоровчі табори, діти наших працівників щороку в них відпочивали. Батьки не сплачували жодної копійки ні за перебування у таборі, ні за дорогу – все за рахунок ТзДВ і профспілки. Нині ж трудівники мають змогу після жнив погрітися на морському узбережжі на базі відпочинку «Нива золота». Крім того, дбаємо і про їх культурне дозвілля: проводимо святкові заходи, приурочені до різних дат, вручаємо подарунки на новорічні й різдвяні свята, 8 Березня, піклуємося про ветеранів, які обов’язково отримують продуктові набори до Дня людей похилого віку, вітаємо їх із днем народження.
Голова Первинної ветеранської організації ТДВ «Південний колос» Валентина Василівна Чепкова: - Дбайливим і трепетним є відношення у нас до історії свого господарства, його легендарного колишнього керівника, мужнього воїна Другої Світової війни Іпатенко Якова Павловича, до тих, хто працював разом з ним, був у славетній когорті створення зразкового госпо­дарства. Стало доброю традицією щорічно за підтримки голови господарства проводити зустрічі за круглими столами, свята для трудівників господарства і їх династій. Все це сприяє створенню здорового клімату в колективі, виховує підростаюче покоління на цінному досвіді старших поколінь, поваги до батьків, збереженню наступності поколінь, патріотизму до рідного краю, України. Стрежнем в усьому є наша «зіронька», як ми звемо Наталю Яківну, це жінка великої щирої душі, її чуйність, турботливе ставлення до людей нас окрилює, придає життєвої наснаги, оптимізму. На часі вона дуже переймається тими подіями, що відбуваються на сході нашої країни. Донька фронтовика тяжко переносить те, що сьогодні ллється кров співвітчизників, гинуть сини, захищаючи рідну землю. В зону АТО господарство відправляє продукти харчування, матеріальну підтримку, опікується нашим членом колективу – трактористом Паскаль Олегом Михайловичем, учасником АТО. Ми відзначаємо 72 річницю перемоги над фашистськими загарбниками, багато сімей ще відчувають біль війни 1941-1945 років, тому колектив господарства на чолі з Наталією Білоконенко, депутатом Миколаївської обласної ради, робить все можливе, щоб примножити економічну і оборонну могутність нашої держави, щоб хліборобська праця була під мирним небом.
На дванадцятій сесії Миколаївської обласної ради сьомого скликання Наталія Яківна отримала нагороду від голови Миколаївської обласної ради Вікторії Вікторовни Москаленко за сумлінне виконання депутатських обов’язків і досягнення в господарській діяльності. Хочеться сподіватись, що праця Білоконенко буде гідно оцінена і на державному рівні.
До речі, цю думку підтримує і голова районної організації ветеранів війни і праці Олександра Іванівна Байбарак, Почесний громадянин міста Нова Одеса, Почесний громадянин Новоодещини, Почесний ветеран України, Кавалер ордена княгині Ольги: - Наталю Яківну добре знаю з дитинства, як і її батька Іпатенко Якова Павловича. Немає на світі нічого вищого й прекраснішого за людину, її працю. Такі трудівники, як Яків Павлович, вічно житимуть у своїх ділах, у тому, що він зробив для людей. В 1959 році я працювала завучем в с. Сухий Єланець (колгосп «Україна»), господарство було відсталим за всіма показниками сільськогосподарського виробництва. Після призначення керівником Якова Павловича (1959-1969 р.р.), колгосп досягнув значних результатів, вийшов в число передових, не тільки в районі, в області, а й в Україні. Люди пишалися, що колгосп «Україна» - передовий в Україні. Пульс землі, пульс хліборобської праці Наталія Яківна відчуває змалечку, Яків Павлович доньку Наталочку брав з собою в поле, тож вона бачила велич трудових подвигів хліборобів на благо Вітчизни. Таким чином, батько виховував у доньки почуття глибокого патріотизму до Батьківщини, поваги до хліборобської праці. Зауважу: Яків Павлович завжди і у всьому намагався робити тільки на відмінно. Наталія Яківна відмінно навчалася в сш №1 м. Нова Одеса, була активною учасницею заходів, милосердною дівчиною. Вона успадкувала від батька основні риси: моральну чистоту, багате духовне життя, чуйність і теплоту у поєднанні з суровою принциповістю і глибокою свідомістю обов’язку перед людьми. У неї відсутня дистанція керівника і підлеглих, вона з ними і для них. Які не були б в господарстві фінансові можливості, якщо орендодавець потребує матеріальної підтримки, вона ніколи поза увагою не залишить. Згадую, коли до збору овочевих культур (в ті часи була така практика) залучали всі верстви населення. Чергова бригада, в якій і я була особисто, прибула на поле. Працювати закінчили раніше наміченого часу, але при собі мали досить вагомі валізи відбірних овочів додому, сидимо, чекаємо транспорт. Раптово з’являється на своєму «уазіку» Яків Павлович. Всі затамували подих, перелякались, він дає команду: «Негайно сідайте в машину, розташовуйтесь зі своїми речами». Гадаємо: «зараз повезе до міліції». Дії Іпатенко в подальшому: підвіз кожного до своїх дворів, допоміг розвантажитись, сказав: «Спасибі за роботу, будьте здорові!» Минули десятки років з того часу , але цей епізод з багатьох добрих вчинків Якова Павловича, як наприклад, один на весь Радянський Союз зовсім безкоштовно дав зерно кожному колгоспнику, запам’ятався особливо.
Мало хто з читачів знає, що шлях з двохстороннім рухом траси Миколаїв-Нова Одеса, масивні лісонасадження, особливо горіхові, то справа рук і розуму Олексія Гавриловича і Якова Павловича.
Де б ми не були, на якій виробничій ділянці господарства, всюди є внесок цих видатних людей.
На току підприємства нас радо зустріла онука Якова Павловича, стаж роботи якої завідуючою складає 27 років, Халай Олена Олександрівна – чепурненька, гарненька, з світлою, душевною посмішкою на обличчі, сповістила Олексію Гавриловичу, що вони старанно доглядають за деревами, які він посадив з дідусем. Різнобарвні квіти повсюди на клумбах, підвіконнях, тобто дотримуються традицій діда – скрізь повинна бути культура землеробства. Адже поряд сортодослідницьке поле, на якому в свій час проводилися наукові дослідження разом із видатним хліборобом Щербак Іваном Євлампійовичем, Іпатенко Яковом Павловичем, Захарченко Олексієм Гавриловичем.
Спогади за спогадами у Олексія Гавриловича. Це поле було польовою академією з вивчення і впровадження в виробництво ґрунтозахисної системи землеробства в умовах південної зони й відбору перспективних сортів зернових культур.
Про те, що Наталія Білоконенко гідно наслідує знатних хліборобів, свідчить характеристика начальника Управління агропромислового розвитку Новоодеської райдержадміністрації Володимира Володимировича Казакуци: «Досвідчений керівник, здібний організатор з високопрофесійним знанням, вміло використовує реформи в сільському господарстві та своєю сумлінною працею вносить значний внесок в нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в господарстві. Приділяє увагу соціальним питанням та благодійній допомозі. Вагома матеріальна допомога надається інвалідам, школам, дитячим садкам, медичним установам, закладам культури. Товариство не має перед бюджетами всіх рівнів заборгованості, своєчасно і в повному обсязі виплачуються податки».
Володимир Васильович, на мій погляд, цілком справедливо підкреслив в характеристиці «вміло використовує реформи». Реформатор – це боєць, тому він перший. Життєвий шлях Якова Павловича наповнений жагою до праці, любов’ю до людей, радістю від колективної праці. Мабуть невипадково господарству дали назву «товариство з додатковою відповідальністю». Сьогодні Наталія Яківна Білоконенко своєю життєвою позицією втілює в своїй господарській і громадській діяльності заповіти батька. Вона має велике звання: любляча дружина і матуся, турботлива бабуся, рік поспіль має статус прабабусі.
В спілкуванні Наталія Яківна постійно наголошувала: «не про мене, а про людей». Автор вирішила – хай люди скажуть, бо це їх право. В розмові Наталія Яківна декілька разів говорила на адресу Героя України, керівника СП «НІБУЛОН» Вадатурського Олексія Опанасовича, про велику користь введення в експлуатацію річкового елеватору на Новоодещині. Багато позитивного передбачає Білоконенко: від діяльності промислового машинобудівного комплексу ТОВ «Торговий дім МТЗ Бєларусь-Україна» на території району. Оскільки Яків Павлович був прихильником поезії українського поета Андрія Малишко, тож завершити статтю хочу рядками його вірша «Урожай»:

О мій врожаю, світла моя доля,
Візьму я колос, тихо коливну, —
Люблю твій шум і шепіт серед поля
І серцем чую силу наливну.

Редакція Всеукраїнського журналу «Імена» щиро бажає хліборобам «Південного колоса» вагомих врожаїв під мирним небом, добробуту в кожній оселі і щасливої хліборобської долі.

Надія Макарова, член Національної Спілки журналістів України, член Правління Миколаївської обласної спілки журналістів, член Президії Миколаївської обласної організації «Спілка жінок України», кавалер орденів Княгині Ольги, Святого Миколая Чудотворця, Святої великомучениці Варвари, «За заслуги перед Миколаївщиною», «За заслуги перед м. Миколаєвом»

 

Обложка журнала №072
Архив предыдущих номеров
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005