Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

              РІК ФЕРМЕРСТВА В УКРАЇНІ            

Кожна справа людиною ставиться
й людиною славиться

На Миколаївщині завершився збір ранніх зернових культур. Намолочено понад 2 млн.тонн нового врожаю, при середній врожайності 29,2 ц/га. При цьому валовий збір пшениці складає 1,4 млн.тонн при врожайності 31,8 ц/га. В обласний коровай Веселинівський район вніс 115,9 тис.тонн, в якому є й значна частка СФГ «Волощакевич».
У рідній Широколанівці у 2000 р. було засновано успішне фермерське господарство, яке носить родинне прізвище Волощакевич. Віктор Володимирович – людина новітньої генерації хліборобської справи. У свій час автор писала нарис про наймолодшого фермера на Миколаївщині, та й в Україні. Віктор Володимирович розповідав про плани майбутнього розвитку не тільки сільськогосподарського виробництва, а й створення належної соціально-побутової й культурної сфери села. Ключовою тоді була реконструкція Будинку культури відповідно до сучасного світового рівня. Відверто, я слухала із захопленням і думала: «Ну, так собі фантазер». Віктор Володимирович напевно, помітив це на моєму обличчі й відповів індійським прислів’ям: «Песиміст у кожній можливості бачить труднощі, а оптиміст навпаки бачить можливості в труднощах». І це були не просто слова. Перебуваючи в Широколанівці 20 липня, переконалася, що Віктор Володимирович разом із своєю командою втілили в життя свої плани. Перед Будинком культури такий чудовий ландшафтний дизайн, який мешканці села називають «наші Єлисейські поля», а то й зауважують: «навіть кращі». Пам’ятаю, як Віктор Володимирович розповідав про особливості зрошення естетично-художніх «Єлисейських полів», яке він розробив разом із своїми умільцями-односельчанами. Приємно бачити здійснення планів і мрій. Адже майбутнє завжди починається сьогодні.
З часу тодішньої зустрічі Віктор Володимирович має вже статус дідуся онуки Варі (1 рік 9 місяців); сини Віталій і Вадим, на той час школярі, закінчили вищі навчальні заклади: Чорноморський національний університет ім. П. Могили, факультет економіки й аудиту, Миколаївський національний аграрний університет, факультет агротехнологій.
Отож реконструкція й оформлення Будинку культури проводилася таким чином, щоб усі категорії населення були задоволені, як кажуть, на всі часи. І по формі, і по змісту Будинок культури дійсно храм культури, яким пишаються сьогодні представники всіх поколінь. Я не випадково почала розповідь про Будинок культури, бо то є така окраса села, такий собі епіцентр позитивної аури, гармонії природи, людського розуму й праці. Повага й шана землякам, які боронили рідну землю від фашистських загарбників у Другій світовій війні, – пам’ятник, розташований на території ландшафтного поля перед Будинком культури. До речі, всі районні заходи проходять на базі Широколанівського Будинку культури.
Широколанівці, СФГ «Волощакевич», у особі Віктора Володимировича, і відомий в усьому світі навчально-військовий полігон «Широкий Лан», де проходять щорічні міжнародні військові навчання, – єдиний моноліт. Тобто одні охороняють землю-годувальницю, інші вирощують хліб. Мир і хліб – в усі часи найсвятіше на Землі! З особливою вдячністю до Віктора Володимировича відноситься командування військового полігону, за систематичну матеріальну та моральну підтримку. Відверто, у наш час розумних людей багато, стратегій дуже мало. Господар села, як називають мешканці Широколанівки Віктора Володимировича, виключення: в ньому успішно поєднується розум і стратегія. Він вважає, що знання – це скарб, а вміння вчитись – ключ до нього. Коли розпався СРСР, а з ним і колгоспно-радгоспна система, молодий випускник тоді ще Миколаївського державного педінституту пішов із освітян у фермери. Відмінно, як і його сини, закінчив Миколаївський національний аграрний університет. Разом із синами вдало використовує сучасні агротехнології в галузі рослинництва. Коефіцієнт корисної дії від симбіозу «наука-виробництво» досить вагомий. Це стверджує декан факультету агротехнологій Миколаївського Національного аграрного університету Дробитько Антоніна Вікторівна й про це свідчать результати господарювання СФГ «Волощакевич». На мій погляд, те що Кабінет Міністрів України оголосив 2018 рік роком фермерства, цілком справедливо. Інститут фермерства – це потужна сила в аграрному секторі економіки нашої держави.
Гете Йоганн Вольфганг (1749-1832, німецький поет) відмічав: «Майбутнє в руках шкільного вчителя!». В Україні на часі масштабно втілюється в життя програма «Нова українська школа для кожної дитини». У Широколанівці три освітніх заклади: ЗШ І-ІІІ ступенів, школа-інтернат, ПТУ №33, які стабільно фінансово підтримуються. Віктор Володимирович 16 років поспіль опікується питаннями навчально-виховного процесу, готує нову генерацію українського істеблішменту, ним засновано премію від СФГ Волощакевич. ЇЇ отримує кожен, хто закінчив навчальний процес на «відмінно».
Як каже директор Широколанівської ЗОШ І-ІІІ ступеня Веселинівського району Наталія Йосипівна Врублевська: «Ми ні кроку без Віктора Володимировича. Він переймається питаннями виховання гідного громадянина своєї країни, який би любив свою землю, мову, культуру, дбав би про її поступ. Приємно стає серцю, коли без великого розголосу вирішує він справи. Така увага до школи з боку Віктора Володимировича сприяє тому, що наші випускники стовідсотково вступають до вищих навчальних закладів.
Знаю Віктора Володимировича зі шкільного порога. Моя матуся, Олена Федорівна, була класним керівником у Віктора Володимировича. Розповідає про нього тільки позитивне. Йому притаманні перш за все працелюбність, справедливість, щирість, милосердя, високий рівень відповідальності, прагнення щоб кожна справа, яку він робить, була найкращою. (Автор: Пам’ятаю, знову ж таки про Будинок культури, як Віктор Володимирович у ті скрутні часи переймався, щоб крісла в Будинку культури були суперсучасні й комфортні; запевняю читачів, що крісла дійсно найкращі в області. Зауважу, що й шкільні лінійки проводять у БК).
Справедливості заради, Віктор Володимирович знайшов себе в часи перебудови, обрав правильний шлях. Слід наголосити, що його надійним помічником є дружина Світлана Миколаївна. У народі кажуть: птах із одним крилом не полетить, то Світлана Миколаївна – друге крило Віктора Володимировича. Жити й працювати з такими людьми – щастя. Щорічно, у листопаді ми запрошуємо до школи трудовий колектив СФГ «Волощакевич» із нагоди святкування Дня працівників сільського господарства. Прагнемо, щоб сценарій цієї зустрічі був емоційним, зворушливим, щоб сільські трударі отримали як духовний, так і фізичний заряд бадьорості, задоволення, щоб зустріч запам’яталася надовго.
Разом ми вшановуємо учасників АТО, відзначаємо День матері, День Перемоги та інші свята. Педагогічний колектив школи, батьківський комітет вважає, що Віктор Володимирович цілком заслуговує на присвоєння звання «Заслужений працівник сільського господарства України» в рік фермерства».
Цю пропозицію підтримує й завідуюча дитячим дошкільним закладом «Барвіночок» Околович Олександра Миколаївна: «Віктор Володимирович має численні нагороди відділу освіти Веселинівської районної адміністрації за особистий значний вклад в розвиток освітянської галузі. Подружжя Волощакевич Віктора Володимировича і Світлани Миколаївни постійно турбуються про забезпечення матеріальної бази дошкільного закладу. Обладнання, яке використовується в навчальному процесі, відповідає стандартам світового рівня. Світлана Миколаївна піклується, щоб дітки всебічно гармонійно були розвинуті, шиє костюми, маємо колектив дитячої художньої самодіяльності. Наші вихованці залюбки виступають на сцені нашого Будинку культури. Без уваги не залишається питання висококалорійного харчування дітей. Слова подяки наші безмежні Віктору Володимировичу й Світлані Миколаївні.
Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного, духовного й соціального благополуччя, при якому всі органи людини здатні повністю виконувати свої функції, тобто гармонія не тільки в середині організму, але й у суспільстві, і в навколишньому середовищі. Перебуваючи в Широколанцівці, я впевнилася, що для керівника господарства СФГ «Волощакевич» поняття здоров’я й здоровий спосіб життя – альфа й омега. Охорона здоров’я – це система життєзабезпечення, один із найважливіших інститутів безпеки нації, бо йдеться воістину про найбезцінніше у світобудові – здоров’я й життя людини. Віктор Володимирович зараз займається реконструкцією Широколанівської лікарні. Я глибоко переконана, що незабаром, як Будинок культури перетворився в храм культури, так і лікарня стане храмом здоров’я. Широколанівці, відвідуючи лікарню, щоразу кажуть: «Хай Бог посилає здоров’я Віктору Володимировичу. Ми всі за нього молимося».
Реконструкція лікарні – під особливим контролем Віктора Володимировича. Особливо він переймається тим, щоб будівельні матеріали відповідали сучасним вимогам щодо екологічності, санітарно-гігієнічним нормам, комфортності для людини. Звісно, і медичне обладнання – його турбота, – говорить медичний працівник закладу Козій Людмила Євгенівна.
Здоров’я й спорт завжди поруч. «Завдяки Віктору Володимировичу, у нас уроки фізичної культури мають високу щільність і при проведенні позакласних спортивно-масових заходів немає жодних проблем. Маємо два стадіони на території школи й у центрі села. Наша футбольна команда «Аграрник» неодноразово виходила призером обласних змагань. Усі досягнення в розвитку даного виду спорту – заслуга наших головних спонсорів – Волощакевича Віктора Володимировича й триразового чемпіона України з футболу серед сільських команд Федюка Віктора Івановича. Практично фінансове й моральне забезпечення команди здійснюється нашими земляками, два товариші, два Віктори, які в школі сиділи за однією партою. На всіх етапах життєвого шляху вони завжди є генераторами розвитку спорту на селі. Висловлюємо щиру подяку їм», – зауважив тренер футбольної команди «Аграрник» с. Широколанівка Ігор Анатолійович Кучер.
До речі, Віктор Іванович Федюк – керівник СФГ «АЯКС», підприємство носить назву на честь відомої європейської футбольної команди. Удячна Віктору Івановичу за те що на моє прохання висловити свою думку стосовно керівника СФГ «Волощакевич» він люб’язно погодився. Ось що він сказав: «По-перше, Академік хліборобської справи, по-друге, він не обмежений фахівець, а Людина великого серця й різносторонньої культури. Відданий людям, чесний і талановитий керівник сучасності. Кожен його вчинок спрямований на добро! Ці якості в нього закладені ще з дитинства батьком Володимиром Івановичем, який, на жаль, відійшов у життя вічне, і мамою Юлею Михайлівною. Без перебільшення про нього можна сказати, як у пісні співається: «Спочатку думай про Батьківщину, а потім – про себе» – це його кредо. Звання «Заслужений працівник сільського господарства України» Віктор Володимирович справедливо заслуговує, тим більш, що цей рік – рік фермерства в Україні».
Такої ж думки і Заслужений працівник сільського господарства України, керівник СФГ «Гарант-агро» Веселинівського району, Гасюк Анатолій Петрович: «Віктор Володимирович належить до славної когорти хліборобів. На часі стартує пілотний проект у Київській, Львівській, Миколаївській областях, спільно розроблений із Всесвітнім банком (land transparens), вартість якого складає 3 млн.євро, «Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні». Співробітництво в земельній сфері в рамках п’ятирічної програми. Хочу наголосити, що землею не тільки прозоро керувати необхідно, а перш за все, землю-годувальницю потрібно також годувати, тобто постійно підвищувати родючість ґрунту, культуру землеробства взагалі. У цьому плані Віктор Володимирович плідно працює із вченими Миколаївського Національного аграрного університету. Йому довірили свої паї 217 власників земельних часток – односельчани, на очах яких зростав керівник Волощакевич. Родина Волощакевич від діда й прадіда займалася хліборобською справою на українській землі. Тож назва фермерського сільськогосподарського підприємства ФСГ «Волощакевич» говорить саме за себе. Звідси, на мій погляд, і є те прозоре управління, про яке йде мова в пілотному проекті. Бо для Віктора Володимировича честь хліборобської династії, довіра людей, турбота про них – перш за все».
Дробитько Антоніна Вікторівна, декан факультету агротехнології Миколаївського Національного аграрного університету: «Землеробство дало поштовх цивілізації. Рослинництво – провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції, найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства. Основним завданням галузі рослинництва на сучасному етапі є: виробництво якісної, екологічно чистої продукції з мінімальними енергетичними й трудовими витратами при максимальному виході її за одиницю часу на одиницю площі, що потребує широкого впровадження сортових, інтенсивних, енерго й ресурсозберігаючих екологічно доцільних технологій, по-перше. По-друге, висока фахова кваліфікація працівників усіх ланок агропромислового комплексу й чітка система організаційно-господарських та економічних заходів. Названі фактори є ключовими в діяльності СФГ «Волощакевич». Зв’язок науки й практики – основні пріоритети його керівництва. Випускники нашого університету – Віктор Володимирович Волощакевич, його син Віталій отримали освітній ступень магістра, кваліфікація «агроном-дослідник». 26 червня 2015 р. захистили дипломні роботи на «відмінно». У протоколі висловлені особливі думки членів комісії: рекомендувати для впровадження у виробництво результати дипломних робіт Волощакевич Віктора Володимировича і Волощакевич Віталія Вікторовича до вступу в аспірантуру.
23 червня 2018 року отримав освітній ступінь магістра, кваліфікація «агроном-дослідник» молодший син Вадим. Тож, як кажуть у народі, «хліборобському роду нема переводу».
Вважаємо, що в рік, оголошений керівництвом держави роком фермерства, керівник господарства Волощакевич Віктор Володимирович справедливо заслуговує присвоєння йому звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
Рум'янцева Тетяна Олександрівна, завідувач сектору агропромислового розвитку Веселинівської райдержадміністрації: «У районі – 168 фермерських господарств і 35 агропідприємств. У СФГ «Волощакевич» показники ведення сільськогосподарського виробництва одні з найкращих. Він удало використовує досвід минулого й сучасного в рослинницькій галузі в умовах ризикованого землеробства. Віктор Володимирович є безперечним авторитетом не тільки в агробізнесі, а й як людина, життєвий шлях якої присвячений підвищенню добробуту на селі. Хліб-сіль у традиції українського народу підносити на рушнику. «Пісня про рушник» українського поета Андрія Малишка, музика створена українським композитором Платоном Майбородою, у якій не тільки образ матері, що недосипала ночей, не тільки символічний образ рушника, а й проводи на зорі в далеку дорогу сина – символічне поєднання слів «на щастя, на долю». Бажаю Віктору Володимировичу, щоб і щастя, і доля, подаровані матусею Юлею Михайлівною, були постійними його супутниками».
Філімонов Анатолій Вадимович, голова Веселинівської районної адміністрації: «Коровай Веселинівщини складає біля 120 тисяч тонн ранніх зернових, у ньому – вагома частка СФГ «Волощакевич». Керівник господарства Волощакевич Віктор Володимирович з року в рік підвищує рівень сільськогосподарського виробництва, відповідно зростає його внесок у соціально-економічний розвиток села, благодійність, підтримка ветеранів війни і праці, учасників АТО, військовослужбовців навчально-військового полігону «Широкий Лан». Він є взірцем сучасного керівника сільськогосподарського виробництва й патріота України».
Історичні факти розвитку села свідчать, що широколанівці споконвіку займалися землеробством, починаючи з перших поселенців німців-колоністів. На початку ХІХ ст. на південний захід сучасної Миколаївщини прибувають перші поселенці з Німеччини, які в 1809 р. засновують колонію Ландау. Поселення отримало назву від невеличкого однойменного містечка, розташованого на р. Квейх, що на лівій протоці Рейна.
Колоністи Ландау вирощували яру пшеницю, ячмінь, овес, озиме жито, озиму пшеницю. У 1908 р. за підтримки пастора Грейнера було збудовано коледж для дівчаток. На базі нього потім була заснована «Школа полеводів», зараз це сільськогосподарське професійно-технічне училище №33. Зауважу, що Віктор Володимирович дуже опікується питанням створення сучасних умов навчання й проживання вихованців училища. Не випадково, що серед видатних постатей села назване ім’я Скакун Гаррій Харлампійович, який пропрацював на посаді директора Широколанівського СПТУ №33 34 роки, поруч із ним – Волощакевич Віктор Володимирович.
Засновники Ландау (Широколанівки) відносилися до католиків римського обраду. У 1863 році збудовано на гроші парафіян католицьку кірху. Зважаючи на те, що в селі мешкали православні українці, у 1902 році німці-колоністи побудували православний храм Різдва Пресвятої Богородиці.
28 липня ми відзначили значну подію в Україні – 1030-річчя хрещення Київської Русі. Цим історичним фактом я хочу підкреслити толерантність, повагу до віросповідання кожної людини представників минулих поколінь. Свідчення того, що незалежно від національності, віросповідання, нащадки повинні плекати нашу землю-годувальницю, прагнути, щоб був мир на Землі й хліб на столі. Своїми діями господар ФСГ «Волощакевич» щоденно підтверджує цю істину.
Матушка Світлана: «Храм Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ Київського Патріархату відвідують не тільки широколанівці, а й мешканці сусідніх сіл. І я не можу собі уявити наш храм без матеріальної допомоги Віктора Володимировича. Реконструкція, оснащення храму, нещодавно встановили оновлені куполи – то все справа керівника СФГ «Волощаквич». В який би час до нього не звернулися, він миттєво вирішує всі питання життєдіяльності матері-церкви. Ми молимося за нього, щоб Господь посилав міцне здоров’я йому, його родині, щоб щедрим був урожай у полі й добробут у домі. Без сумніву молитва має велику силу. Як кажуть у народі, «хто про людей добре дбає, тому й Господь посилає».
У цьому я ще раз упевнилася, коли поспілкувалася з головним бухгалтером СФГ «Волощакевич» Орел Раїсою Трохимівною. Суми коштів, які вона назвала, що витрачаються на благодійність, розвиток соціальної, побутової, культурної сфери села, досить вагомі. Зауважу, згідно Наказу Президента відсоток, який сплачується на паї, складає 3%, у СФГ «Волощакевич» – 10%. Тут гідна заробітна плата, своєчасно й у повному обсязі відраховуються податки всіх рівнів згідно чинного законодавства України. Знаю Раїсу Трохимівну багато років, коли вона блискавично володіла рахівницею, була кращим бухгалтером серед колгоспів Веселинівщини. Приємно, відзначу, що й сьогодні вона чудово володіє сучасними комп’ютерними технологіями ведення фінансової справи.
«Історія вивчає не тільки матеріальні факти й інститути. Головний об’єкт – людська душа», – вважав відомий світило європейської історіографії француз Фюстель де Куланж.
Знову з історії села. Друга хвиля заселення території відбулася в кінці 1944 р. після юридичного закріплення кордону між СРСР і Польщею. За Люблінською угодою передбачено добровільний обмін населенням, переселення українців із територій Польщі в УРСР (такими були пращури Віктора Володимировича) і навпаки. Спочатку мешкали на Тернопільщині, а потім відбулося переселення до Широколанівки. Предки Волощакевича на генетичному рівні працьовиті, боголюбиві люди. Із спогадів Юлії Михайлівни, матусі Віктора Володимировича, дізналася багато цікавого щодо зберігання суто національних українських традицій, особливо ставлення до церкви. Наприклад, для людей було святим всією родиною в неділю йти до храму. Тож зрозумілим стає й сьогоднішнє ставлення Віктора Володимировича щодо підтримки храму Різдва Пресвятої Богородиці. Облаштували храм майстри з Західної України на запрошення Віктора Володимировича.
Спілкуючись із людьми, зробила для себе висновок: Віктор Володимирович став сином, батьком, дідусем не тільки для своєї родини, а й для всіх мешканців Широколанівки. Дозволю собі порівняти еволюційний шлях становлення його як розумного, чуйного керівника за допомогою метафоричного дерева, що росте з молодого паростка, стає міцним і високим, жодним бурям не зламати родинного дерева Волощакевичів, бо воно «на доброму корені стало»!
Звернула увагу на досить скромну садибу Волощакевичів. Будівля, як в усіх мешканців села, лише відрізняється подвір’я розкішними деревами, буйним цвітом квітів. У планах поруч із подвір’ям посадити сад на радість собі й людям, як каже голова Широколанівської сільської ради Чорній Людмила Анатоліївна.
Під час поїздки до Широколанівки нас супроводжувала Людмила Анатоліївна, яка неодноразово наголошувала: «Наше село розвивається в соціально-економічному й духовному плані завдяки таким подвижникам українського духу, як Віктор Волощакевич. Село майже щороку відвідують колишні мешканці та їх нащадки – нині громадяни США, Канади, Німеччини, які також відмічають цей факт. У плині століть було втрачено такі необхідні писемні та архівні документи. Велику підтримку в пошуках історичної правди надає діаспора в Німеччині, США, Канаді та інших країнах світу, де діють українські представництва. У 2009 році село відвідали учасники історичної міжнародної конференції з дослідження історії німецьких колоній півдня України. Багато цікавого й корисного ми виявили для себе, вивчаючи історію організації місцевого самоврядування німцями-колоністами. Особливо зараз в умовах реформування органів місцевого самоврядування. Тому зберегти історичну пам'ять про минуле для теперішнього покоління дуже важливо. З цією метою у 2005 році в Широколанівській ЗОШ І-ІІІ ст. урочисто відкрито місцеву гордість – кімнату бойової та трудової слави села. Працює народознавча «Світличка», функціонує гурток «Історія». Безумовно, в цій великій роботі ми постійно відчуваємо матеріальну й моральну підтримку з боку керівника СФГ «Волощакевич». Його громадську позицію в розбудові нашої держави України поважають не тільки жителі нашого села, а й мешканці Веселинівщини, підтвердженням є обрання Віктора Володимировича депутатом районної ради чотири скликання поспіль.
Нагородження Віктора Володимировича високою державною нагородою «Заслужений працівник сільського господарства України» – заслужено й справедливо».
Загорулько Олена Миколаївна, заступник голови Веселинівської районної ради: «Депутатський корпус районної ради з симпатією ставиться до депутата Волощакевича Віктора Володимировича за людяність і безкорисливість, за вміння успішно працювати в агропромисловій галузі. У нього високі моральні стандарти, він ніколи не змовчить, коли побачить неподобства, зневагу до людини й громадських інтересів. Людина всебічно й гармонійно розвинена, творить матеріальні й духовні цінності. Це – скарб Веселинівщини».
Донченко Марія Миколаївна, голова Веселинівської ради ветеранів, колишній учитель: «Волощакевич Віктор Володимирович – людина великої душі й щедрого серця. Мені приємно, що свого часу ми разом працювали на освітянській ниві. Удвічі приємно, що й на хліборобській ниві працює Віктор Володимирович завзято, самовіддано. Він глибоко шанує трудящу людину й першим обов’язком вважає піклування про неї, зокрема про ветеранів війни і праці. Ці звичайні прості люди, серед яких він живе, із якими разом трудиться, усвідомлюються ним як частка великого українського народу. Доброта Волощакевича виявляється в усьому, щоб він не робив, у малому й великому. Але це доброта не стороннього спостерігача, а людини діяльної, активної, людини-борця, що розуміє боротьбу за утвердження могутньої держави – України. Почуття патріотизму в нього не на словах, а на ділі. Це в нього від батьків і прадідів, найблагородніше з усіх почуттів. Наша ветеранська організація підтримує ініціативу Широколанівської сільської ради щодо клопотання про присвоєння почесного державного звання «Заслужений працівник сільського господарства України» Волощакевичу Віктору Володимировичу.
Слова Марії Миколаївни щодо доброти Волощакевича, так би мовити, звучать в унісон із майстром світової поезії, лауреатом Шевченківської премії й премії ім.Аркаса – Дмитром Дмитровичем Кремінем. Переді мною газета «Рідне Прибужжя» 9.02.2008 р. №185 (2607), на той час Дмитро Дмитрович виконував обов’язки головного редактора газети). Під рубрикою «Портрет першої сторінки» надруковано портрет Віктора Володимировича, матеріал називався «Незгасне світло доброти». Минуло десять років. Доброта Волощакевича дійсно не згасає, а навпаки збільшується в геометричній прогресії.
Редакційна колегія журналу «Імена» бажає колективу СФГ «Волощакевич», його керівнику:

Хай квітує доля у руках прекрасних
І приносить радість, ніжність і тепло.
Хай у кожній днині світить сонце ясне
І дарує тільки мудрість і добро.

Надія Макарова, Член Національної спілки журналістів України, член правління Миколаївської обласної спілки журналістів, член президії Миколаївської обласної організації «Спілка жінок України», кавалер орденів княгині Ольги, Святого Миколая Чудотворця, Святої великомучениці Варвари, «За заслуги перед Миколаївщиною», «За заслуги перед м. Миколаєвом»

Обложка журнала №078
Архив предыдущих номеров
2018 год:
010203
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005