Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

Netexchange.ru

Ukrainian banner network

     ЗОЛОТИЙ ФОНД ХЛІБОРОБІВ    

Добрі справи – то безсмертя

«Хто в учнях не бував – той учителем не стане».
Григорій Сковорода (1722-1794 р.р.)

«Хліб свій пускай по воді,
бо по багатьох днях знову знайдеш його»
(Екклезіяст 11:1)

Завершив свою ходу вісімнадцятий рік ХХІ століття. Рік, який оголошений роком фермерства на Україні. На сторінках Всеукраїнського журналу «Імена» друкувалися матеріали про видатних фермерів, сузір’я яких збільшується з кожним роком.
Пропонуємо читачеві розповідь про «патріарха» сільськогосподарського виробництва, а саме так називають на Новоодещині керівника ФГ «Галина» Брагінця Василя Михайловича, заслуженого працівника сільського господарства України. З нагоди святкування 95 річчя створення Новоодеського району (вересень 2018 р.) Василь Михайлович отримав почесну нагороду «За заслуги перед Новоодещиною».Маючи чисельні державні нагороди різних рівнів Василь Михайлович особливо пишається цією нагородою. Адже Новоодеська земля – колиска його хліборобського ремесла, яке перейшло у спадок від діда й прадіда.

Слід зауважити, що церемонія вручення нагороди «За заслуги перед Новоодещиною» заслуженому працівнику сільського господарства України, почесному професору Миколаївського національного аграрного університету Олексію Гавриловичу Захарченку, який довгі роки працював на посадах спеціаліста сільського господарства, керівником Новоодеського району, якого Василь Михайлович вважає своїм учителем, проходила одночасно. Тож Василь Михайлович гостинно запросив свого вчителя Олексія Гавриловича відвідати с.Новосафронівку. Минуло декілька десятків років. Оскільки автор у процесі своєї трудової діяльності в свій час мала честь неодноразово бувати в господарстві, очолюваному Василем Михайловичем Брагінецем, також із радістю й особливою зацікавленістю прийняла запрошення.
Зустріч у Новосафронівці відбулася 7 листопада. Шлях до неї пролягав по дорогах, які Олексій Гаврилович, будучи керівником району, будував так званим «хозспособом», говорячи сучасною мовою, це – об’єднаною громадою.
Олексій Гаврилович розповідає, як будували дороги, насаджували лісосмуги. Коли він згадував ті роки, обличчя його світилося від того, що добрі справи того покоління й сьогодні слугують людям. Дійсно, добрі справи – то безсмертя. Підтвердженням цієї істини стало перше запитання під час зустрічі: - Василю Михайловичу, а Ви зберегли криницю в полі, що побудував у свій час Ваш прадід? Пам’ятаю, що жителі Новоодеського району ходили і їздили до тої криниці, щоб набрати водички. Відповідь: - Звісно, користуємось водою з криниці й зараз. Продовжуючи хліборобську естафету своїх дідів і прадідів, я спорудив свердловину в Новосафронівці, воду якої споживають навіть жителі Єланецького району. Дідусь говорив, що хліб – батько, а вода – мати.
Для мене стало цілком зрозумілим, як тут шанують минуле заради щасливого майбутнього. Пізніше, перебуваючи в школі, вислів дідуся Василя Михайловича я побачила в художньо оформленому вигляді. Історія села Новосафронівка – це людські долі, їх біографії, мов сплетені в вінки неньки-України, нащадки несуть через віки вагомий скарб єдиної родини. Згадав Василь Михайлович, як він ще хлопчиськом разом із своїми друзями ловив рибу в р.Гнилий Єланець. В надвечір’ї з’явилися на березі річки дорослі чоловіки, звісно у них успіхи в рибацькій справі були кращі. Зварили юшку і запросили малечу куштувати страву. Як потім хлопчики дізнались, то запросив їх особисто Олексій Гаврилович Захарченко – керівник Новоодеського району. «То був перший урок для мене – яку б посаду не займав, до людей повинен ставитися з повагою і любов’ю, незалежно від соціального статусу. Цьому я навчив своїх дітей, а діти - уже онуків, - говорить сивочолий Брагінець, керівник успішного сільськогосподарського підприємства. - Аграрний сектор – локомотив економіки України. Потреба в фахівцях сільськогосподарського виробництва завжди буде. Я безмежно радий сьогодні зустрічі з Олексієм Гавриловичем – легендарною людиною нашого краю, фундатором створення Миколаївського національного аграрного університету. Пам’ятаю, як після закінчення Новосафронівської середньої школи керівник Новоодеського району Захарченко запросив нас, випускників, до себе на розмову щодо направлення на навчання до Херсонського сільськогосподарського інституту, то була наша друга зустріч. В цей період відбувалося інтенсивне запровадження зрошення землеробства, спеціальність інженер-гідротехнік ористувалась значним попитом. На вибір зазначеної спеціальності вплинули наступні обставини: у шкільні роки в період збору урожаю я працював ваговим на току – зважував зерно. Запам’яталась у 1963 році жахлива засуха, зібрали всього по 6 центнерів пшениці з одного гектара. Від старшого до малого, як кажуть у народі, стало зрозуміло, що тільки зрошення врятує від цієї біди. Олексій Гаврилович як керівник району доклав багато зусиль щодо впровадження зрошувальної системи в землеробстві.
Третя зустріч – 1993рік, я – голова колгоспу «Зорі Кремля» - своєму вчителю Олексію Гавриловичу, так би мовити, демонстрував на полях результати отриманих знань від мудрих хліборобів і вчених Херсонського сільськогосподарського інституту. Колгосп мав на той час потужну зрошувальну систему, господарство було багатогалузевим.
Четверта зустріч – сьогодні. Біжить за роком рік, іде зміна поколінь. Хліборобська наука наших дідів-прадідів буде передаватися вічно. Як каже моя колега, керівник господарства «Південний колос», депутат Миколаївської обласної ради Білоконенко Наталя Яківна, донька видатного хлібороба Новоодещини Іпатенка Якова Павловича: «Досвід батьків – запорука успіху». Дякую Богові й долі, що сьогодні відбулася зустріч із легендарною особистістю нашого краю - Захарченком Олексієм Гавриловичем».
Цьогоріч Україна відзначила 76 річницю з дня визволення від фашистських загарбників у Другій світовій війні. Дідусь Василя Михайловича прославив нашу землю трудовим подвигом хлібороба. Учасник бойових дій Другої світової війни боронив від ворогів землю України, визволяв землю Західної Європи, де й поліг смертю хоробрих на полях бою в Угорщині.
Дітям нашим нести життєвий вогонь. У шкільному музеї поруч із експозиціями історії села, трудових, бойових подвигів жителів на світлинах є представники родини Брагінеців. Розміщена експозиція під заголовком «Минуть роки, минуть роки, а пам'ять житиме завжди» присвячена захисникам Донбасу, учасникам АТО. Свого часу за ініціативою Героя Соціалістичної Праці, депутата Верховної Ради УРСР, голови колгоспу ім.Кірова Вознесенського району Миколи Миколайовича Рябошапки всім синам Миколаївщини, які загинули в Афганістані, у кожному районі полям присвоювали імена загиблих. Наприкінці року в Палаці суднобудівників підводили підсумки зібраного врожаю. Із зібраного збіжжя пекли короваї, в ході заходу всім учасникам роздавали хліб дівчата в національних костюмах під мелодію пісні: «Ты запомни, сынок, золотые слова – хлеб всему голова».
На жаль, наші сини гинуть на війні й у двадцять першому столітті. Усі бажають одного – щоб був мир на землі, хліб на столі, тоді буде й пісня в душі.
Херсонський сільськогосподарський інститут для родини Брагінець, а це 12 представників, став альма-матер. У 1970 році Василь Михайлович поступив на підготовчі курси в інститут, після іспитів отримав статус студента. Згадує: коли зібрали в аудиторії 80 студентів, то на запитання - хто чим займався до вступу в інститут, виявилось, що він єдиний, хто має тісний зв'язок із селом і є колгоспним стипендіатом. Альтернативи йому не було, тому Василя Михайловича призначен старостою курсу. З того часу він постійно отримує й цінує довіру людей. Закономірно, що люди його обрали одностайно головою колгоспу, депутатом районної ради, керівником асоціації товаровиробників сільськогосподарської продукції.
«Сім’я – один із шедеврів природи» - відзначав американський поет Сантаяна (1863-1952). Красуня і розумниця Галинка, яка приїхала із Ставропольського краю навчатися до Херсонського сільськогосподарського інституту, полонила душу й серце молодого красеня Василя з мальовничої Новоодещини, це був вересень 1970 року. У 1972 році вони одружилися, дороги життя об’єднали серця. Тож Василь Михайлович і Галина Дмитрівна навчалися, і кохання їх також учило стійко перемагати життєві труднощі. Жили в гуртожитку, коли народився син Ігор у 1973 році, то друзі-студенти, професорського-викладацький колектив інституту оточили особливою увагою й підтримкою молоду сім’ю, за їх любов і повагу до людей, жагу знань. То були часи, коли гасло «один за всіх і всі за одного» було не просто гаслом, а діяло в реальному житті.
Після закінчення Херсонського сільськогосподарського інституту подружжя Брагінець прибуло до Новосафронівки. Тут вони отримали житло, яке на той час будувалось для молодих спеціалістів за рахунок господарств. У цьому будиночку виховали Василь Михайлович і Галина Дмитрівна трьох своїх дітей: Ігоря, Володимира, Юлію. Олексій Гаврилович відмітив скромність Василя Михайловича, що він не побудував собі сучасний «замок». Зауважу: не тільки не побудував «царські хороми», а навіть, висловлюючись теперішньою термінологією, офісу. Його робочий кабінет поруч із виробничими об’єктами, разом із людьми, у так званому вагончику.
- Хліб для нашої родини завжди буде мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Хліб на столі, хай завжди він – совість наша – буде в хаті, як дивень, лежатиме прикритий вишитим рушником, свіжий та святий, і найпершою молитвою нашої духовності воздасться хвала хлібові. Це я запам’ятав з дитинства, коли з бабусею Єфросинією ходив до храму в Щербані. Згадаємо нашого незабутнього Тараса Григоровича Шевченка: «А я стою похилившись, Думаю, гадаю. Як то тяжко той насущний Люди заробляють…» Тому до хліба в нас ставляться з такою пошаною, передається ця любов із покоління в покоління! – промовив Василь Михайлович. І це дійсно так.

Депутат Миколаївської обласної ради сьомого скликання, керівник сільськогосподарського підприємства «Південний колос» Білоконенко Наталя Яківна: - З роду-віку родина Брагінеців вирощує хліб. Сьогодні Василь Михайлович ніби журавлиний ключ, що мчить уперед, надійно робить хліборобську справу. Він дбайливий господар. Достаток і добробут земляків для нього – святе. Багато років поспіль його обирають депутатом Новоодеської районної ради. Для нас він є прикладом високої культури і моральності.

Депутат Новоодеської районної ради сьомого скликання Вербін Євген Валерійович: - Василь Михайлович для депутатського корпусу - свого роду символ єднання. Він притягує людей своєю життєвою позицією, толерантністю, мудрістю. Інколи він стає головним амортизатором при виникненні деяких негативних явищ у процесі засідань сесії районної ради. Авторитет його в районі непохитний. Цілком справедливо Василю Михайловичу з нагоди 95-річчя району вручено високу нагороду «За заслуги перед Новоодещиною».

Жителька с.Сухий Єланець Новоодеського району, працівник СВК «Агрофірма «Міг-Сервіс-Агро» Красєвич Тетяна Петрівна: - Родина Василя Михайловича й Галини Дмитрівни – прості, щирі, мудрі, чуйні люди. А ще хочу наголосити, що досить талановиті. Я навчалась у школі зі старшим сином Ігорем, який був відмінником у всьому: навчанні, поведінці, взаєминах із однокласниками. Мені приємно сьогодні чути схвальні відгуки про тепер уже Ігоря Васильовича, хлібороба з Херсонщини. Ми, однокласники, пишаємося, що Ігор гідно несе естафету хліборобської справи своїх батьків. Мої предки по батьківській лінії – німці, були засновниками в 1796 році села Новосафронівка. З дитячих років пам’ятаю, як дбали наші батьки, щоб ми шанували культуру і традиції українського, німецького, російського народів. Родина Брагінець завжди була і є взірцем відданості хліборобській справі, милосердя. Справді шляхетні люди. Бажаю їм, щоб полум’я сердечної доброти ніколи не гасло. Нехай завжди всміхається доля, несуть тільки радість роки, здійснюються мрії і бажання.

Директор Новосафронівської загальноосвітньої школи Майдебура Андрій Іванович: - Знання – велич і краса на всі часи, знання цінніше, ніж скарб перлин. У нашій школі, альма-матер Василя Михайловича, навчалися декілька поколінь сім’ї Брагінець. Вважаю, що Василь Михайлович, проявляючи велику турботу про забезпечення матеріально-технічної бази школи для вдосконалення навчального процесу в форматі нової української школи висловлює вдячність за знання, які отримав в школі сам і його близькі, це по-перше. По-друге, він десь на генетичному рівні зрозумів, що знання отримані у школі – то квіти надії, які принесуть у майбутньому свої плоди.
А навчалися Брагінці тільки на «відмінно» й «добре». Ми вдячні Василю Михайловичу і Галині Дмитрівні за матеріальну і моральну підтримку школи. Хай їхня хліборобська нива приносить щедрі врожаї, від яких залежить добробут людей.

Лебідь Тетяна Григорівна - голова Ради школи зауважила про особливу увагу з боку Василя Михайловича до випускників школи - учасників АТО і їх родин, а таких тут чимало. Тільки в сім’ї Шаповалових – чотири чоловіки. Чоловік учительки Патраш Галини Василівни брав участь в АТО.

Завідуюча фельдшерсько-акушерським пунктом Шелар Тетяна Іванівна: - Василь Михайлович - єдиний хто дбає про місцеву медицину. Все що бачите: євровікна, медичне обладнання, підлога сучасна, опалення, навіть деякі лікарські препарати – то все придбане ФГ «Галина» за рахунок власних коштів. Доброзичливе, милосердне ставлення до людей з боку сім’ї Брагінець - то також запорука здоров’я. Зичимо родині міцного здоров’я і невичерпної сили духу.

Голова Новосафронівської ради ветеранів Горошко Ніна Василівна: - Василь Михайлович – то Людина з великої літери. У селі налічується 168 ветеранів. Кожному окремо й усім разом допомагає. Адже на їх очах він зростав, разом із односельцями працює на землі-годувальниці споконвіку. У який би час не звернулися до нього за допомогою, він ніколи не відмовить. Більш того, він для нас - як світло мудрої лампади, разом із своєю дружиною Галиною Дмитрівною. Рада ветеранів бажає сім’ї Брагінеців довгих щасливих років життя й успіхів у сільськогосподарському виробництві.
В. о. голови Новосафронівської сільської ради Танцура Сергій Миколайович: - Про родину й самого Василя Михайловича можна сказати, що це люди, у яких руки й розум спочинку не знають. Для села це наша надія і опора! Все що пов’язане з життєдіяльністю сільської людини: чи то зорати город, підвезти корма худобі, вода, дороги, газ і таке інше - про все піклується Василь Михайлович. За рахунок ФГ «Галина» створена своя бригада з газообслуговування. Усі об’єкти соціальної сфери практично оточені його турботою та увагою.
Сім’я Брагінеців – еталон порядності, чемності, доброти, працьовитості. До людей завжди з чистими думками й почуттями ставляться. Виховали чудових дітей, які користуються авторитетом і повагою серед людей. Ігор на Херсонщині - відомий хлібороб, Володимир очолював будівельну компанію в м. Херсоні, нині працює агрономом у фермерському господарстві батьків, донька Юлія за фахом юрист, працює у ФГ «Галина». Слід зазначити: жінки – перші вихователі роду людського, то не випадково назву сільськогосподарському підприємству родина Брагінець дала на честь дружини Василя Михайловича - Галини Дмитрівни. До речі, батьки Василя Михайловича - Михайло Іванович та Марія Василівна - відносилися до неї не як до невістки, а як до рідної доньки.
Від імені депутатського корпусу зичимо родині Брагінеця Василя Михайловича в наступному 2019 році й в подальшому міцних фізичних і душевних сил, радісних життєвих подій, здійснення задумів і мрій.

Голова ради ветеранів Новоодеського району Антоневич Алла Миколаївна: - У когорті славних хліборобів району Василь Михайлович Брагінець займає особливе місце. Він завжди прагне бути в числі перших. Ще на початку 80-х років у Новосафронівці зробив дороги з асфальтним покриттям по всьому селі. Найкраща зрошувальна система в землеробстві була в нього. Завжди активно співпрацює з провідними вітчизняними й зарубіжними науковцями, запроваджуючи новітні та вдосконалюючи існуючі технології вирощування сільськогосподарських культур.
Рада ветеранів щиро вітає родину Брагінеця Василя Михайловича з прийдешнім 2019 роком! Хай Вам легко працюється, добре живеться, усе вміється, ладиться, завжди вдається. Дякуємо Вам за допомогу й турботу про нас, ветеранів.

Голова Новоодеської районної ради Грищенко Олександр Васильович: - У кожного з нас ніжну любов і світлі почуття викликають місця, де ми народилися, де долею судилося жити й працювати. Виконуючи таку почесну місію, як вручення нагороди «За заслуги перед Новоодещиною» легендарним людям Новоодеського краю, якими є Захарченко Олексій Гаврилович і Брагінець Василь Михайлович, я дуже хвилювався, разом із тим, дуже пишаюся, що довелось виконати доручення районної ради. Церемонія відбулася під час святкування знаменної події – 95-річчя створення району. Наші сучасники стануть нащадками старших поколінь. Такими, як став Брагінець Василь Михайлович – учень Захарченко Олексія Гавриловича. Дорогі наші! Прийміть щирі вітання з прийдешнім 2019 роком. Зичимо вам міцного здоров’я, сімейного затишку, душевного спокою та впевненості в завтрашньому дні.

Голова Новоодеської районної державної адміністрації Суровцев Володимир Олексійович: - Такі особистості, як Захарченко Олексій Гаврилович і Брагінець Василь Михайлович, – золотий фонд хліборобів Миколаївщини. Вони здобули славу звитяжним трудом, громадською злагодою, щирістю прагнень. Цей невичерпний потенціал сучасним поколінням допомагає творити майбутнє рідної країни – щасливе, гарне й заможне. Творити своєю волею, власним розумом і руками. Щиро мої вам вітання з прийдешнім Новим роком! Нехай щастить Вам в усіх починаннях, благословенною хай буде ваша життєва дорога, прихильною доля, твердою надія й незламною воля на добрі справи.
З маленького хлібного зернятка починається потужність і сила нашої держави. Політика буде успішною тільки за умов належного господарювання. На прикладі життєвого шляху родини Брагінеців можна зробити чіткий висновок – вогник тепла й любові до людей, до Матінки-землі, прагнення творити людям добро не згасне ніколи! Це дуже цінні орієнтири в діяльності керівника і депутата Брагінця Василя Михайловича.

Редакційна колегія приєднується до побажань на адресу Василя Михайловича, бажаємо, щоб наступний рік був насичений приємними подіями, подарав радість від зустрічей та відкриттів, перемог і досягнень.

Надія Макарова, кавалер орденів княгині Ольги, Святого Миколи Чудотворця, Святої великомучениці Варвари, «За заслуги перед Миколаївщиною», «За заслуги перед м.Миколаєвом»
Фото – Олег Білозьоров та з власного архіву героїв публікації

 

 
Обложка журнала №080
Архив предыдущих номеров
2019 год:
0102
2018 год:
01020304
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005