Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

              ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ              

Олександр Сєнкевич:
«Миколаїв – гарне місто для інвестицій, розвитку нового й цікавого»

У 2015 році у віці 33 років Олександр Сєнкевич став наймолодшим міським головою в Україні. Відтоді йому вдалося втілити декілька масштабних проєктів, пережити відставку, повернутися на свою законну посаду. Працювати далі, щоби довести, що містяни не помилилися у своєму виборі. Він, як і раніше, переконливий, енергійний і вміє подобатися співрозмовникам. А чи будуть йому до вподоби наші запитання, побачимо.

Для довідки:
Прізвище, ім’я, по батькові – Сєнкевич Олександр Федорович
Дата народження – 4 лютого 1982 року
Освіта: Чорноморський державний університет ім. Петра Могили
(1999–2004), Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут» (2004–2007) за спеціальністю «Інтелектуальні системи прийняття рішень»
Посада: Миколаївський міський голова з 24 листопада 2015 року і дотепер 
Сімейний стан: одружений, батько двох дітей

ИМЕНА: – Вперше ми зустрічалися з Вами восени 2015 року, напередодні виборів, у яких Ви перемогли, випередивши свого найближчого суперника на 17 тисяч голосів. Нині, майже чотири роки потому, не шкодуєте, що взяли на себе таку відповідальність?

О. Сєнкевич: – Жодного дня не пошкодував про рішення йти до управління містом. Єдине, про що жалкую, що погано попрацював у першому турі. Якби ми з командою трохи більше доклали сил, можливо, до міськради зайшла б більша кількість вмотивованих депутатів, з якими ми б мали однакову мету – поліпшення життя містян, а не реалізацію власних амбіцій. Міський голова, безумовно, важлива фігура, але міський голова без міської ради – це людина, яка буде боротися з вітряками. Що ми й спостерігаємо останні чотири роки – йде постійна війна з депутатським корпусом. І це не війна ідей щодо того, як розвивати місто, а війна з тим, щоби робити логічні речі в робочому темпі і з нормальними показниками, як у інших містах. Три з половиною роки із чотирьох я перебуваю на посаді міського голови, півроку був тимчасово відсторонений від посади міською радою. За ті півроку депутати, що мене «відсторонили», встигли зробити багато поганого: відтягнули проєкти, які важко тепер довести до ладу. Наприклад, проєкт розвитку електричного транспорту, будівництва дюкеру у Варварівці, інфраструктурні зміни, зокрема, щодо оновлення водопровідної та каналізаційної систем у Миколаєві. Такі проєкти потребують, щоби їх «проштовхували» й «тягнули». Поки мене не було, цим ніхто не займався, і не просто втратили час, а все було скасовано.
Звичайно, я розумів, що мені потрібно бути відповідальним за все, навіть за те, що не належить до моїх повноважень, адже жителі міста не можуть знати, хто конкретно відповідає за ту чи іншу трубу, дорогу та ін.
Ви пам’ятаєте, який ми взяли темп у 2016–17 роках у роботі з дорогами? Коли я був відсторонений, в бюджеті міста на 2018 рік не було закладено жодної копійки на ремонт доріг. Проте потрібно зазначити, що й на 2019 рік ми передбачили небагато грошей на цей напрям, бо розпочали велику кількість проєктів, які потрібно завершувати.
Це важка робота, але я розумів, на що йду, тому і не шкодую про це.

ИМЕНА: – Якими базовими досягненнями за час, що минув, Ви могли б пишатися, що тішить Ваше серце?

О. Сєнкевич: – Я радію з того, що нам вдалося закріпитися в проєктах щодо заміни підземних мереж: теплових, водопровідних. Вони слугуватимуть до 100 років, а це означає, що коли ні мене, ні Вас не буде, ці комунікації
будуть жити і працювати. Можна буде займатися дорогами, не думаючи, що скоро їх доведеться знову перекопати. Зараз ми робимо реконструкцію очисних споруд, яка не виконувалася з 1973 року. Це означає, що наша річка стане чистішою і, можливо, найближчими роками ми знову зможемо в ній купатися. Річ у тім, що до початку реконструкції все, що з несправних каналізаційних колекторів потрапляло до зливової каналізації, опинялося в річці. Інша частина цього проєкту – очищення води. Ми переходимо на більш екологічний процес очистки гіпохлоритом натрію. Ще багато роботи попереду щодо заміни мереж водовідведення і водопостачання.
Я радію, що ми розпочали проєкти з відновлення парку комунального громадського транспорту в місті. Уперше за останні років тридцять було створено комунальне підприємство. Розпочали з автобусів середньої місткості. І скептики, які не вірили, що таке можливо, зараз уже їздять у цих зручних автобусах із кондиціонерами.
Звісно, цього недостатньо, щоби містяни відчували себе зовсім комфортно, але початок покладено, і ще багато чого попереду. На меті – реконструкція головних пішохідних зон проспекту Центрального, вулиці Соборної, верхньої та нижньої набережних, паралельно – робота з відновлення дорожнього покриття в приватному секторі і внутрішньоквартальних проїздів.
Одним із головних досягнень я можу назвати розвиток тролейбусної інфраструктури в м. Миколаєві й подачу води в мкрн. Варварівка. Уже наступного року ми відкриємо там станцію.

ИМЕНА: – Колись Ви хотіли перетворити Миколаїв на український Гамбург у сенсі транспортно-логістичного центру України. Що вдалося зробити в цьому напрямку, а що ще попереду?

О. Сєнкевич: – В цьому напрямку не вдалося зробити нічого. На жаль. Для того, щоби цей процес розпочався, потрібна робота на найвищих державних щаблях: як депутатів Верховної Ради України, так і міністерств. Сьогодні ми на етапі концесії порту «Ольвія». Це означає лише збільшення перевалки вантажів. Що потрібно місту? Місту потрібні комфорт, безпека, екологія. Збільшення перевалки не дає комфорту, оскільки зросте кількість вантажівок на вулицях міста, це незручно для іншого транспорту в Миколаєві. Руйнується дорожнє покриття, екологічна ситуація погіршується, оскільки перевалюється все відкритим способом. Потрібно робити об’їзні дороги в порт державним коштом. Тому що оператор портів – Адміністрація морських портів України – державне підприємство, й жодної копійки з портових зборів місто не отримує. Фактично нас використовують, ми є заручниками ситуації. І я неодноразово наголошував, що місто повинно отримувати дивіденди від цих грошей. Має бути цільовий фонд, кошти повинні розподілятися за двома напрямками: інфраструктура доріг, яка руйнується, та медицина. Це те, що в нас порти забирають.

ИМЕНА: – У світлі транспортної теми хотілося б дізнатися про Вашу думку щодо реалізації інвестпроєкту з японським мостом, про який розмови то виникають, то вщухають без малого чверть століття.

О. Сєнкевич: – На початку серпня я був у Києві, відбулася зустріч представників нашого міста, Укравтодору, японської компанії Джайка та компанії Інтернешнл консалтинг. Ця компанія робить технічне завдання на розробку проєктної документації. Представники автодору висловили свої сумніви у тому, що цей проєкт може бути реалізований японською стороною. На цей випадок вони розглядають можливість співпраці з Китаєм. Втім, до кінця року компанія готова представити всі закінчені роботи з ТЕО. Я відновив робочу групу з цього питання, останні два роки ми працювали з японськими фахівцями, надавали їм можливість працювати з управлінням архітектури, забезпечували транспортом. І насправді я й сам не дуже вірю в реалізацію цього проєкту, тому й не анонсую його. Коли вже будуть виділені кошти на проєктну документацію, тоді я матиму розуміння, що справа пішла. Це стане відомо, коли ми зробимо ТЕО. Очікуємо його в грудні.

ИМЕНА: – За Вашою активною участю в Миколаєві відбуваються всі великі бізнес-форуми. На що готова піти чи вже йде міська влада, щоб інвестор хотів працювати саме в Миколаєві?

О. Сєнкевич: – У Миколаєві одна з найменших ставок оренди на землю, одна з найменших ставок податку на нерухомість. Це означає, що в нас менше наповнюється бюджет, натомість є більше можливостей для розвитку підприємництва. Я готовий зустрічатися з інвесторами. Але є проблема. Більшість проєктів – великих, середніх, маленьких та мікробізнесів, що в нас починаються, – так чи інакше пов’язані з голосуванням. У нас майже всі питання землевідведення не проходять через голосування міської ради. І в цьому місці ми повертаємось до вашого першого питання.
Щодо бізнес-форумів. У нас є декілька майданчиків, у тому числі, і приватних, власники яких готові бути співінвесторами. Питання в тому, що інвесторів цікавлять місця, де можна не тільки швидко вкласти гроші, а й швидко їх повернути. Наприклад, у сусідньому Херсоні є великий торговельно-розважальний центр «Фабрика». У Миколаєві аналогів немає, хоча наше місто в півтора рази більше. Ті, хто зараз хоче вкладати гроші, їдуть або до Одеси, або до Херсона. Особисто я зустрічаюся з інвесторами, пропоную всебічну підтримку, наводжу приклад Епіцентру, якому ми допомагали, коли він заходив у місто. Реальні приклади працюють краще будь-яких слів на бізнес-форумах. Від розвитку бізнесу безпосередньо залежить розвиток міста, його інфраструктури, паркових зон та іншого. Це все робиться завдяки податкам. Немає бізнесу – немає розвитку.

ИМЕНА: – Як Олександр Сєнкевич планує свій день, тиждень, місяць? За яким принципом: системно або що день прийдешній готує? Чи є стратегія?

О. Сєнкевич: – Я дуже часто наводжу таку алегорію: коли я думав, що стану міським головою, то гадав, що буду таким собі Аладдіном, який потирає лампу й загадує бажання. Насправді я став джином. Я можу виконувати бажання чи сам, чи з міською радою, але так чи інакше я став «рабом лампи». Ось ця лампа і є мій графік, який планується щотижня на наступний. Ви бачите мій записник: тут усе розписано не тільки на день, тиждень, а є записи вже й на наступний місяць. Оскільки в мене ненормований робочий день, працюють двоє секретарів. Починаю робочий день о 8 годині ранку, а закінчую іноді о 22-й годині.

ИМЕНА: – Не жалкуєте, що не вистачає часу на спілкування з родиною?

О. Сєнкевич: – Шкодую, звісно. Дивіться, у моєму щоденнику запис на неділю – «сімейний день». Проте може з’явитися якась проблема в місті,
потрібна моя присутність, і родина ставиться до цього з порозумінням. Вони розуміють, що це тимчасово, і приймають.
ИМЕНА: – Хто Ваші головні радники під час прийняття рішень? Як Ви думаєте, який відсоток прийнятих Вами правильних рішень?
О.Сєнкевич: – У мене дуже багато радників. Прийняття рішень – складний процес. Він базується на експертній думці. Для того, щоби прийняти правильне рішення або скласти композицію з правильних рішень, потрібно почути експертні думки. Я намагаюся спиратися на думку людей із досвідом, прак­тиків, а не теоретиків. Рішення
приймаються з урахуванням усіх чин­ників.
Щодо розвитку міста. Будь-яка ідея, що потребує грошей, закладається в бюджет. Бюджет міський голова, на щастя, один не розподіляє. Депутати міської ради повинні працювати на своїх округах і знати їх як свої п’ять пальців. Кожен із них має розуміти, що ліквідовані аварійні ділянки матимуть максимальний ефект для всього району. І тут при прийнятті рішень щодо балансування бюджету ми спираємося на роботу депутатів. Я вважаю, що кошти мають розподілятися в такий спосіб: першочергово потребують фінансування аварійні ділянки, далі – те, що дасть максимальний ефект для більшості людей, потім – перспективні проєкти, які покажуть результат пізніше, і четверте – поточні проблеми. До речі, багато з поточних проблем можуть бути вирішені власне миколаївцями, які мають усвідомити свою відповідальність. Наприклад, розуміти, що їхній будинок – їхня власність, і якщо завтра він розвалиться, жодним законом України не передбачено, що міська рада придбає новий. Ніхто за нас не зробить нашу країну кращою. Кожен має відповідально працювати на своєму місці, адже очікування, що хтось щось зробить замість тебе – руйнівне.

ИМЕНА:– З 1 жовтня весь чиновницький апарат України має перейти на електронний документо­обіг. Наскільки готові до такого повороту подій посадовці Миколаївського міськвиконкому?

О. Сєнкевич: – Ми вже давно перейшли на електронний документообіг. У нас працює система, в якій усі документи підписуються електронним підписом. Але є проблема: 90% миколаївців досі хочуть користуватися паперовими носіями. Звернення пишуться на паперовому носії, ми їх скануємо й опрацьовуємо в електронному вигляді також. Тобто, замість того, щоби скоротити наші витрати, ми їх подвоюємо. Крім того, люди хочуть отримати результати своїх запитів на руки теж у паперовому вигляді. Таким чином, ми робимо подвійну роботу.
Тож до змін не готові самі миколаївці. Пам’ятаєте, який був скандал, коли ми показали, що хочемо закупити планшети, щоби депутати працювали із сесійними документами в електронному вигляді? А подивіться, як виглядає на папері порядок денний, у якому 755 питань. Це 62 аркуші. До кожного з цих питань є окремий листок А5 формату, тобто це ще 355 аркушів А4. І використовується це все лише один раз незалежно від того, чи голосували, чи не проголосували. Це просто марно витрачені кошти. Мільйони гривень, які можна зекономити.

ИМЕНА: – День міста цього року відзначений не тільки грандіозним концертом, містянам дістанеться реконструйована Соборна площа. Що рухало Вами при прийнятті рішення про реконструкцію об’єкта, який, Ви певно розуміли, опиниться під пильною увагою містян – як доброзичливців, так і критиків?

О. Сєнкевич: – Цей проєкт народився ще в перший рік моєї каденції, у 2016. Центральна площа будь-якого міста – це місце, де відбуваються всі концерти, великі публічні заходи, чи то зі святкової нагоди, чи то із сумної. 65 років тому площу реконструювали, змінивши її початковий вигляд. Для того, щоби люди, навпаки, масово не збирались. На ній було три фонтани, які згодом прибрали. І площа набула вигляду зеленої зони, скверу. Так ось: ми повертаємо площі її історичний вигляд до реконструкції. Це має бути місце, де містяни збиратимуться. Там встановлять гарні лавки, дерева в мобільних горщиках, будуть працювати фонтани, які дадуть охолоджувальний ефект під час спеки. Є думка, що вона стане сковорідкою, але до цього хіба вона не була такою? Хіба на ній росли дерева й був затінок? Ні, було все те ж саме. Та ще й місто витрачало дуже великі кошти на те, щоб утримувати траву, що росла під палючим сонцем.
Проєкт реконструкції площі пройшов дуже складну процедуру. У 2016 році ми оголосили конкурс, переможця в якому обрало поважне журі. У його складі були професійні архітектори. Далі – публічне голосування, і ця ідея в ньому перемогла. Після цього ми розробили проєктно-кошторисну документацію, що пройшла експертизу. А от у 2019 році зіткнулись із проблемою сприйняття нової площі городянами: одні підняли галас, що їх думки не спитали, хоча три роки велась робота, а інших вразила сума. Але річ у тім, що за ці роки нам вдалося назбирати кошти, потрібні для реконструкції площі. Вона насправді є центральною точкою, з якої почнеться реставрація центру міста. Ми плануємо далі перейти на Соборну вулицю, вирівняти її в одну площину, прибрати бордюри й надати їй європейського вигляду. Зараз розробляється проєкт реконструкції верхньої та нижньої набережних. Усе це йде паралельно з вирішенням наших повсякденних питань. Що ж стосовно коштів. Ви маєте розуміти, що до реконструкції прикута увага всіх контролюючих служб, правоохоронців тощо. Цей проєкт проходив усі процедури, кошторис ми розмістили на сайті міськради, щоби він був у вільному доступі і кожен бажаючий міг бачити, з чого складається вартість реконструкції – від шурупа до граніту.
Головною метою було організувати «місце сили» міста Миколаєва. Це мала бути саме Соборна площа, бо соборність означає об’єднання.

ИМЕНА: – Завдяки Вашому вольо­вому рішенню взято в лізинг 23 нових комфортабельних автобуси. Отже, на заміну застарілим маршруткам приходить сучасна техніка. Яким бачиться подальший розвиток?

О. Сєнкевич: – Сьогодні в міста немає грошей, щоби купити транспорт одним платежем. Транспорт, який ми придбали, не вигідна бізнес-модель. У всьому світі громадський транспорт – державна послуга, засіб пересування, а не спосіб заробити грошей. Моя позиція така: сьогодні ми беремо в лізинг на п’ять років транспорт, користуємося ним ці п’ять-сім років, а потім він вийде з експлуатації, і ми візьмемо новий. У такий спосіб живуть у Європі. Нам, звісно, казали: «Живіть по коштах», але в той час, поки ми виплачуємо кредит, люди вже користуються новим транспортом. Щодо електротранспорту, плануємо завезти в місто близько 60 тролейбусів, у тому числі 20 із них – із автономним ходом. Тобто у разі потреби можна знімати «роги» й ще 20 км їхати без них. У такий спосіб плануємо забезпечити перевезення у віддалених районах міста.

ИМЕНА: – Кому з членів виконкому, депутатського корпусу Ви хотіли б подякувати за взаєморозуміння та плідну співпрацю задля розвитку міста? Що заважає взаєморозумінню між міським головою та депутатським корпусом?

О. Сєнкевич: – Можна було б скористатися нагодою й когось покритикувати, а комусь окремо подякувати. Але я не хочу нікого виділяти. Я
вважаю, що всі депутати міської ради, без винятку, могли б працювати на благо міста, якби всі ми частіше орієнтувалися не на егоїстичні наміри, а на те, що очікують від нас містяни. Є депутати, які можуть і покритикувати, й аргументувати свою думку, змінити хід прийняття рішення, і вони рухаються вперед. Є депутати, які не в змозі прийняти думку, відмінну від власної. Буває, не всі ходять на сесії, і якщо в залі з невеликої кількості присутніх всього декілька депутатів мають альтернативну думку, рішення не приймається.


ИМЕНА: – То може є сенс скоротити кількість депутатів, як це було колись у нашому місті?

О. Сєнкевич: – Колись Людовик ХІV казав: «Призначаючи когось на посаду, я породжую сотні незадоволених і одного невдячного». Так само і в нас, наприклад, коли розподіляється бюджет. У влади повинен бути баланс. І депутатський корпус якраз ним і є. Виконавчі органи все ж таки підпорядковуються міському голові, тож аби він не узурпував владу, потрібен депутатський корпус. З іншого боку, Європейська хартія місцевого самоврядування зазначає, що права депутатського корпусу й міського голови повинні бути рівноважними. Тобто, якщо депутати відправляють міського голову у відставку, вони автоматично повинні йти у відставку самі. Якщо міський голова розпускає міську раду, то й сам він повинен скласти повноваження разом із ними. Але законом не передбачена така процедура.

ИМЕНА: – Чи є система управління майном Миколаєва? Чи не станеться з якоюсь будівлею, що належить громаді міста, те ж, що зараз із будівлею кінотеатру «Іскра», яка належить громаді області?

О. Сєнкевич: – За каденцію міського голови Сєнкевича жодного об’єкта комунальної власності не було приватизовано. Я не проти приватизації, але проти того, щоби за копійки віддавати те, що може ефективно працювати в комунальній власності. Усе, що не може бути ефективно використане міською владою, повинне йти на відкритий аукціон. Але положення про аукціон не приймає міська рада.

ИМЕНА: – Колись у Вашому дитинстві мама говорила Вам: «Твій головний ворог — твоя лінь. Побореш лінь — досягнеш мети». Поділіться секретом, як побороти лінь та чи досягли Ви своєї мети в житті?

О. Сєнкевич: – Єдиний спосіб побороти лінь – ставити себе в такі умови, щоб не було іншого вибору, крім її побороти. Для мене колись такими умовами стали кредити, які я брав, наприклад, на квартиру чи автомобіль. Ти не залишаєш собі шансу «на полежати», не маєш права зупинятися. Людина — це система, яка прямує до спокою. Щоби дійти до реалізації цього бажання, потрібно дуже добре попрацювати. Я борюся з цим досі. Втім, у роботі міського голови не це головна складність, а щоденна боротьба зі спокусами. Маючи повноваження, маючи важелі, маючи бюджет і статус, міський голова має й багато спокус.

ИМЕНА: – На одній із бізнес-конференцій Ви говорили, що «місто Миколаїв добре тим, що в ньому немає нічого, крім людей». Ви, як і раніше, вважаєте Миколаїв містом можливостей?

О. Сєнкевич: – Так, я вважаю, що Миколаїв – гарне місто для інвестицій, розвитку нового й цікавого. І найкраще, що є в ньому – люди. У цьому місті проєктували й будували великі кораблі, інтелектуальна ДНК передалася й дітям. Якщо ж не скористатися цим у найближчі 10–20 років, вид «інтелектуального миколаївця» може зникнути.

ИМЕНА: – Ваші побажання городянам та гостям міста в дні 230-річного ювілею Миколаєва?

О. Сєнкевич: – Миколаїв за час свого 230-річного існування переживав різні моменти: і гарні, й погані, сумні та тріумфальні. І з будь-яких непростих ситуацій місто виходило й відновлювалось. Ми стоїмо на порозі відродження, будуються й починають працювати верфі. Ми починаємо відбудовувати портову інфраструктуру і плануємо розвиватися в цьому напрямку, якщо нова влада на державному рівні нас підтримає. Хочу побажати миколаївцям не запасатися терпінням і чекати на зміни, а ставати частиною цих змін. Змінювати своє життя, свої будинки, подвір’я. Якщо кожен із нас буде жити й діяти як частина свого будинку, двору, мікрорайону, міста, усі разом ми прийдемо до успіху. Я впевнений, що Миколаїв приречений на успіх!

ИМЕНАГригорий Колесников
Фото – Олена Мильникова

 


Ukrainian banner network
Обложка журнала №083
Архив предыдущих номеров
2020 год:
0102030405
2019 год:
0102030405
2018 год:
01020304
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

Смотрите нас на Youtube


  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005