Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

             СУЧАСНА ШКОЛА            

Сергій Січко:
«Сила нашої школи – це міцний колектив»

«Усяка школа славна не числом, а славою учнів».
М. Пирогов

До числа значних досягнень міста Миколаєва і області в освітянській сфері за роки незалежності України з упевненістю можна віднести створення сучасного навчального закладу – Муніципальний колегіум імені В. Чайки.
Символічно, що саме з 1991 року, коли Україна отримала незалежність, цю школу очолює директор Січко Сергій Михайлович,
кандидат історичних наук, доцент, народний учитель України,
заслужений працівник освіти, а знедавна – Почесний громадянин Миколаєва. Усі звання й нагороди, військові в тому числі, перелічувати довго. За цим переліком стоїть багатий життєвий досвід,
кропітка праця, відповідальність, нестримне бажання створити щось нове, корисне та цікаве для дітей, для освіти, для міста й держави. Про витвір мистецтва краще розмовляти з майстром, тому про школу, про свій досвід, труднощі, успіхи та досягнення розповів директор Муніципального колегіуму Сергій Січко, який, до речі, святкує в листопаді свій ювілей.

ІМЕНА: – Щоб краще зрозуміти людину, усвідомити, як формувалась така яскрава особистість, повернімось до витоків. Як проходило Ваше дитинство, юність? Ким мріяли стати?

Сергій Січко: – Народився я в селі Хутір Червоне Поділля Березанського району Миколаївської області в родині колгоспників Січка Михайла Ілліча та Марії Петрівни. Крім мене в сім`ї виховувались ще два брати – Леонід і Віктор. Середній брат став військовослужбовцем, а молодший – викладачем університету. Початкову школу я закінчив у селі Дмитрієвка, а середню – в Березанці. На той момент дуже популярною, романтичною і престижною професією вважалась «моряк далекого плавання», а саме капітан чи штурман, ось і я вирішив вступити до вищого навчального закладу в Одесі, де готували саме таких фахівців. Та конкурс був надзвичайно великий, я здав непогано іспити, але за конкурсом не пройшов. У шкільні роки я займався музикою, грав на баяні, тому, щоб не гаяти час, вступив до Миколаївського культпросвітучилища одразу на другий курс після десятирічки. Та в травні мене призвали до лав Збройних сил, направили служити до Будапешту. Далі були події 1968 року в Чехословаччині, про які треба розповідати окремо. За радянських часів такі як я хлопці не мали права про свою службу розповідати, не мали жодного статусу й пільг, хоча ризикували життям під час проходження служби, виконуючи свій воїнський обов’язок. Після закінчення служби я повернувся на третій курс, закінчив училище з «червоним» дипломом.
Мене направляли до Березанки художнім керівником, але я хотів навчатися далі та вступив на історичний факультет педагогічного інституту (зараз – МНУ ім. В. О. Сухомлинського). Після закінчення мене направили у середню школу № 3. Незважаючи на молодість, на той час я вже мав досить солідний життєвий досвід – це і армія, і праця в колгоспі, де я з дитинства допомагав мамі виконувати норму, і активна громадська робота в інституті.

ІМЕНА: – Як спеціалізована математична школа перетворилася на колегіум?

Сергій Січко: – Так склалося, що 11 листопада 1991 року мене призначили директором середньої загальноосвітньої школи № 38. До того я вже закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію, мав управлінський досвід і мріяв реалізувати свій потенціал. Настав дуже цікавий період у житті нашої школи. Мені пропонували три школи, я обрав саме цю. Пізніше я усвідомив, що в житті нічого випадкового не буває, а моє призначення саме в цю школу стало доленосною подією в моєму майбутньому. Спочатку ми зробили школу інформатико-математичною, через рік школа повністю перейшла на викладання всіх предметів державною мовою. Тоді це був без перебільшення шок у місті Миколаєві. А мені хотілося створити саме українську школу. Коли 1996 року було прийнято Конституцію, у державі офіційно з’явились гімн, прапор і герб, то я шуткував, що ми випередили державу на 3–4 роки, коли ми приділяли багато уваги патріотичному вихованню учнів, насамперед, вчили любові до Батьківщини, до її славних традицій, до рідного краю. Це було складно, бо ми були першими, а для мене особисто це була філософія української школи. Своїм прикладом я хотів довести, що разом з педагогами, учнями та їх батьками ми в змозі побудувати свою незалежну державу.
Тим часом питання побудови приміщення школи стояло досить гостро, ми навчалися в трьох різних будівлях, де умови були далекі від комфортних, аварійна будівля старої школи відгороджена парканом. Треба було вирішувати питання з приміщенням. 2000 року, коли Володимир Чайка став мером, я звернувся до нього, нагадав, що він і його брати закінчили саме цю школу, просив почати будівництво нового корпусу. Він підтримав моє прохання, та мрія здійснилася не так швидко. Лише 2007 року був введений в експлуатацію перший корпус, але заспокоюватись було рано – посеред подвір’я стояла стара будівля, яку треба було знести, та це теж далося не зразу. Але кінець кінцем ми довели, що вона аварійна й не підлягає ремонту. Через три роки ми отримали другий корпус, стара будівля була знесена. Скільки нервів, здоров’я забрало будівництво, знаю тільки я, але школа отримала гідні умови для навчально-виховного процесу.
Паралельно треба було показувати високі результати на олімпіадах, що ми виконували протягом усіх років, коли наші учні та вчителі навчались і працювали в незручних умовах. За сім років у нас було 12 призерів міжнародних олімпіад.
Що стосується створення колегіуму, то історія така. Після затвердження школи як спеціалізованої інформатико-математичної почалася робота над Положенням про ліцеї та гімназії, у якій я безпосередньо брав участь. Коли Положення вступило в силу, ми зробили 1993 року інформатико-математичний ліцей. А 1996 року в Миколаєві відкривається філія Києво-Могилянської академії ім. Петра Могили. Майбутньому ректору Леоніду Клименку не підписують якийсь необхідний папір, мотивуючи тим, що в Миколаєві немає жодної української школи. Мені пропонують створити колегіум, тому що історія «Могилянки» тісно пов’язана саме з колегіумами. Як історик, я прочитав усі документи і зрозумів, що це буде вищий навчальний заклад національного патріотичного спрямування, до того ж математика – один із головних предметів у Києво-Могилянській академії. Саме так школа була реорганізована в колегіум, працює в складі Миколаївського національно-культурного комплексу Чорноморського національного університету ім. П. Могили. Символічно, що й територіально ми знаходимося поруч. Я поставив задачу зберегти міцний колектив, розуміючи, що всі наші здобутки можливі тільки завдяки сильному колективу фахівців.

ІМЕНА: – До речі, що Ви можете сказати про колектив, який Ви очолюєте? Які вимоги до вчителів колегіуму?

Сергій Січко: – По-перше, можу зі всією відповідальністю сказати, що в нас працюють висококваліфіковані кадри. Колектив налічує 117 вчителів, із яких 15 – заслужені вчителі України, 5 кандидатів наук, усі решта мають вищу категорію. Ми розуміємо, що тільки міцний фаховий колектив дає змогу надавати високі результати. Щоб потрапити до нас на роботу, треба пройти конкурс, досконало володіти державною мовою, мати державницьку позицію й високий професіоналізм.
Я розцінюю надання звання Почесного громадянина Миколаєва мені й Леоніду Павловичу Клименку як визнання наших заслуг у створенні нової української школи – вищої та середньої.
Школа в моєму розумінні – це поняття широке. Сьогодні в нас навчаються 1700 дітей, багато хто з них є учасниками олімпіад різного рівня з високими показниками. По результатам ЗНО колегіум увійшов у число 200 кращих шкіл України, другий – по Миколаївській області.

ІМЕНА: – Як і коли зародилася ідея створення авторської школи?

Сергій Січко: – Наші здобутки дозволили увійти в експеримент авторських шкіл, який триває вже четвертий рік. Сьогодні ми напрацьовуємо свою модель авторської школи природничо-математичного напрямку. У цьому експерименті приймають участь 50 шкіл України. Коли буде прийнятий Закон про середню освіту, наша школа буде намагатися однією з перших претендувати на це звання, тим більше, що база в нас фактично створена. Я повторюю, що сила нашої школи – це міцний колектив. Директор має бути лідером, надавати приклад, один він нічого не зробить. Мої заступники, завідуючі кафедрами, взагалі всі наші педагоги – це люди, які закохані у свою професію, по-справжньому люблять школу, при тому, що заробітна плата вчителя по Україні не дуже висока. Саме з ними я маю можливість втілювати новітні технології та методи викладання в сучасній школі, а така школа створюється заради того, щоб завтра наші випускники стали лідерами у багатьох галузях. Буває дуже сумно, коли вони їдуть навчатися за кордон, але потім я себе заспокоюю, що деякі все ж повернуться до України та й більшість все одно залишається вдома. Хотілося б, щоб держава створювала комфортні умови для молодих фахівців у соціальному й економічному планах, а це гідна зарплатня, соціальні гарантії, перспективи кар’єрного зростання.
Повертаючись до ідеї створення авторської школи, можу впевнено сказати, що наша база відповідає суворим вимогам щодо авторської школи. У нас створено 7 новітніх лабораторій із мікро­біології, хімії, фізики, комп’ютерних технологій, робототехніки, цифро-мовна, обладнаних сучасними дорогими приладами. З гордістю можна відзначити, що таких лабораторій немає в багатьох університетах. Тепер стоїть інша задача: створивши такі умови, вимагати від учителя вдосконалення, володіння сучасними методами викладання.
Ми намагаємося зробити все можливе, щоб створити гідні умови для розвитку гармонійної особистості, щоб розкривати таланти, якими обдаровані наші діти. До речі, наша початкова школа відповідає європейським стандартам, по-перше, це єдина школа в області, де малюки вчаться окремо, по-друге, ми зробили реконструкцію будівлі, облагородили прилеглу територію, навіть зробили фонтан, альтанку, побудували новий спортивний комплекс.
Усі складові досягнень і здобутків дозволяють створити за новими стандартами авторську школу – Науковий ліцей.
Більшу частину свого активного життя я віддав школі, я люблю цю школу, я отримую задоволення від своєї роботи й бажаю, щоб наші діти з задоволенням навчалися, адже для цього створені всі умови. Вони мають можливість займатися спортом, кобзарським мистецтвом, хореографією та іншими напрямами своїх уподобань.

ІМЕНА: – Чи підтримує Вас родина, адже школа забирає у Вас дуже багато сил і часу?

Сергій Січко: – Мені пощастило мати велику дружну родину, яка підтримує мене й надихає на плідну працю. Моя дружина, Валентина Степанівна, також працює з 1991 року в колегіумі. Вона очолює народну Бузьку капелу бандуристів «Кобзарський передзвін», яка є гордістю колегіуму. Наші бандуристи відомі на всю Україну. У мене – троє дорослих дітей. Старший, Дмитро, – кандидат юридичних наук, декан юридичного факультету ЧНУ ім. Петра Могили, депутат міської ради, середній, Олександр, – підприємець, він і молодша дочка Любава закінчили ЧНУ ім. Петра Могили. І дружина, і діти – мої однодумці, тому своїми успіхами я завдячую їм за підтримку й розуміння.
На завершення нашої бесіди можу сказати: «Я оптиміст, тому сподіваюся, що наші амбітні плани стосовно авторської школи здійсняться».
Про цей навчальний заклад, його досягнення можна писати книгу. Лише цього року троє учнів колегіуму Володимир Новицький, Юлія Золотарьова, Микита Нєлєпов представили школу в Туреччині, Великій Британії й Таїланді на престижних міжнародних заходах. Заклад неодноразово здобував золоті медалі на виставці-презентації «Інноватика в сучасній освіті». Колись А. Барбюс сказав: «Школа – це майстерня, де формується думка нового покоління. Треба міцно тримати її в руках, якщо не хочемо випустити з рук майбутнє». У цій школі міцно тримають майбутнє й роблять усе можливе, щоб воно було кращим!
Редакція Всеукраїнського журналу «Імена» щиро вітає Сергія Михайловича Січка з ювілеєм! Бажаємо міцного здоров’я, наснаги та здійснення планів і мрій!

Ніна Войтова, член НСЖУ
Фото – з особистого архіву героя публікації

 


Ukrainian banner network
Обложка журнала №084
Архив предыдущих номеров
2019 год:
0102030405
2018 год:
01020304
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

Смотрите нас на Youtube


  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005