Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

              ІМ'Я В МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ              

Сергій Кліщевський:
«Сильне місцеве самоврядування –
сильна і стабільна держава»

Керівники бувають різні. Іноді жорсткі, хитрі задля своєї громади, небайдужі. А ми зустрілись із керівником, який поєднує в собі всі три вищенаведені риси й більш того – вміє закохувати в себе своєю любов’ю до рідної землі, своїми нестандартними рішеннями та силою волі, яка вкрай необхідна щоб досягти мети. Наш співрозмовник – сільський голова Григорівської сільської ради Присиваської об’єднаної територіальної громади – Сергій Олександрович Кліщевський.

ІМЕНА: – З 2006 року Ви працюєте сільським головою, а з 2016 року – головою Присиваської об’єднаної територіальної громади, тобто Ви вже 14 років у місцевому самоврядуванні. Коли працювалося легше – 5,10 років тому – і які переваги надає статус ОТГ зараз?

Сергій Кліщевський: – «Легше» –відносне поняття. Якщо казати по об’ємам роботи, то, звичайно, 2006 року функції та ресурси сільської ради були обмеженими: видача довідок та якісь комунальні питання. А виконати капітальні роботи, щось відремонтувати було просто неможливо. Не було ні обладнання, ні спецтехніки, ні спеціалістів, ні бюджетних коштів, тільки ентузіазм. Тоді було начебто легше. Але якщо взяти результати, то з процесом децентралізації сільські громади, в яких є бажання, отримали можливість вижити, зберегти напрацьоване та збудувати нове. На жаль, політизація процесу децентралізації значно ускладнює все, держава намагається перекласти всі свої повноваження без належних коштів, а найбільша проблема в тому, що у самій державі немає стабільності щодо норм податкового кодексу. Спланувати якісь справи терміном більш ніж на рік вперед неможливо. Ті об’єднані громади, які з’явились першими, отримали можливість приймати участь у державних програмах, були виділені кошти на розвиток громад, це дало можливість відремонтувати багато капітальних об’єктів, придбати необхідну спецтехніку, яка не оновлювалась багато років, шкільні автобуси, брати участь у різних міжнародних грантах, у голів ОТГ, у кого є бажання, з’явився доступ до державних установ на рівні області, Києва, коли ти можеш донести свої проблеми, впливати на процеси, з’явились додаткові кошти в бюджеті.
Деякі колеги, які не об’єднались, кажуть, що наші люди стали розпещені. Якщо раніше якась зроблена дрібниця, на кшталт заміненої лампочки або прибирання сміття, викликала подив, то зараз уже масштабні проєкти сприймаються як належне. Рівень життя людей збільшується.
Але разом з тим, була проблема підготовки фахівців. Майже всі функції району, частина функцій обласних і державних адміністрацій були передані ОТГ, наприклад, медицина, освіта – структури, які зосереджувалися лише в райцентрах. Багато хто з мешканців досі приходять до правління, як до сільської ради, і не розуміють іноді, навіщо така кількість людей. Але ж це питання другого рівня апарату управління, нові посади керівників, яких виховуємо практично з нуля. У нас молодий колектив, працюють люди з різних населених пунктів, що входять до ОТГ і це принципова позиція. І цікаво, що попередній досвід роботи в органах місцевого самоврядування скоріше шкодить, люди звикли працювати в іншому темпі, мислять іншими стандартами і не всі були готові до змін. У нас постійно відбуваються поїздки і зустрічі різного рівня, проходило багато навчальних процесів за кордоном щодо вміння працівників спілкуватися з керівниками різного значення, вчасно доводити інформацію і т.п. Часто відбуваються непорозуміння з населенням із приводу того, що великий відрив апарату від населення, не всі процеси поки що зрозумілі сільському населенню, так само і з депутатським корпусом: багато специфічної інформації, яку часом важко донести, відбуваються зустрічі, наради, обговорення, це забирає багато часу і інколи порозуміння приходить тоді, коли вже все реалізували. Люди не дуже готові до такого об’єму бюджету, до програм, для чого взагалі щось потрібне. Нажаль вищі навчальні заклади не випускають фахівців органів місцевого самоврядування, але поступово рухаємось вперед. І я під час дискусій задаю питання керівникам: чи правильно ми зробили, що об’єднались? То навіть ті, хто був затятим противником цього, не можуть відповісти «ні».

ІМЕНА: – Яка допомога держави потрібна Вашій об’єднаній територіальній громаді?

Сергій Кліщевський: – Найголовніше – стабільність. По-друге, спроба держави повернути політичний вплив на органи місцевого самоврядування. І це – найбільша біда України. Багато громад невеличких місцевостей обрали свій шлях і почали розвиватися, і досягли того, чого за 25 років не бачили. А зараз нас намагаються поставити в жорсткі рамки, яких попередні роки не було.

ІМЕНА: – Якими досягненнями на території Вашої громади Ви можете пишатись?

Сергій Кліщевський: – У нас фактично припинився відтік населення. Розпочався процес заходу різноманітного бізнесу, а це і робочі місця, і податкова база. А найголовніше – це наше природне багатство. Ситуація, яка склалася з Кримом, для багатьох стала негативною. А ми шуткуємо, що колись ми були глибинкою України, а тепер ми – її початок. А якщо серйозно, то це стало поштовхом для розвитку вітрової енергетики та туризму, Сиваш – це той напрямок, який ми зараз розвиваємо.

ІМЕНА: – Загальна кількість населення у Вашому ОТГ становить майже 5000 осіб. Які проблеми зараз найбільше турбують людей, наприклад – створення робочих місць, стан доріг в населених пунктах, робота медичних закладів або інше? Як ці проблеми Вам вдається вирішувати, за рахунок чого?

Сергій Кліщевський: – Ми працюємо з різними грантовими організаціями, тому у нас постійно протягом трьох років проводяться соцопитування, моніторинг, ведеться статистика. Ось завдяки моніторингу прозорості бюджету – ми на 12 місці в Україні. У нас створена стратегія розвитку громади, одне з трьох в Україні за грантові кошти розроблено просторове планування. Усі наші проблемні питання для більшої достовірності обговорювалися людьми не з наших територій, відкритими до процесу. В минулому році від програми «Добре» ми отримали дві нагороди в рамках цих опитувань, звітів, були оцінені наші ноу-хау. Так от які проблемні питання прописані в стратегії? Це стратегічно важлива для нас дорога Чаплинка-Новотроїцьк, яка проходить крізь усі села. Крім того крізь неї ходить велика кількість сільгосптехніки. Вона постійно знаходиться в стані ремонту, на деяких частках покриття замінено, але вона потребує капітального ремонту. І в планах на наступний рік деякі відрізки вже відбудувати капітально. Але справа в тому, що дорога – це повноваження обласної адміністрації і ми на це питання впливаємо лише частково. Ще одне важливе питання – медицина. Ми відремонтували ФАП, оптимізували під нові вимоги. Також потроху вирішуємо питання водопостачання.

ІМЕНА: – Чи існують якісь пільги для малого бізнесу на території вашої ОТГ?

Сергій Кліщевський: – Ми нікому ніяких переваг не віддаємо. З усіма працюємо, обговорюємо, створюємо умови для здорової конкуренції. Крім того, сплачені підприємцем податки ми намагаємось «залишати» коло нього, тобто робимо благоустрій, освітлення і таке інше. Важливо, що ми займаємось популяризацією нашої громади, відвіду­ємо багато семінарів в різних регіонах, долучаємо ЗМІ і як результат цього – ми фіксуємо невеличке, але збільшення кількості дітей у наших школах. Це наслідок того, що люди переїжджають до нас. Ми дуже багато вкладаємо коштів в розвиток освіти:
ми можемо змагатися по обладнанню навчальних закладів, забезпечуємо харчування дітей, фінансуємо профільне навчання у ліцеї, завдяки тому, що в нас з’явились шкільні автобуси ми організуємо безкоштовні екскурсії для дітей. У громаді працює програма підтримки народжуваності. Ну і найголовніше – це економічна ситуація в громаді. На
сьогодні, наприклад, водії та фельдшери швидкої у нас – мешканці райцентру. А колись, коли ще починався процес об’єднання, багато хто казав «та я ніколи не поїду на роботу в село».

ІМЕНА: – Як забезпечується безпека жителів громади?

Сергій Кліщевський: – Оскільки ми розташовані на прикордонній території, нас патрулюють і прикордонники, і ЗСУ. На час будівництва, коли дуже багато різноманітної техніки та будівельників, ми залучили різноманітні приватні охоронні служби. Розпочинаємо процес встановлення відеоспостереження, поки що не масово, але це найближче майбутнє!

ІМЕНА: – Хто найбільше вплинув на Ваше становлення як особистості, хто був учителем по життю?

Сергій Кліщевський: – Перший етап зміни бачення – армія. Я служив у штабі округу, в оперативному відділі, доводилось багато спілкуватись, бувати в різних місцях. І це задало темп життя.

ІМЕНА: – А як так сталось, що Ви стали сільським головою?

Сергій Кліщевський: – Мені з дитинства прививали любов до цієї землі. Я мав пропозиції залишитися в армії, працювати на інших посадах, але я не можу без цього краю. А якщо ти любиш це місце, хочеш тут жити, то ти маєш щось робити, щоб воно процвітало, щоб зберігалась його історія, щоб тут добре жили твої діти. І я не уявляю для себе іншого.

ІМЕНА: – Пригадайте якусь цікаву ситуацію з Вашого життя під час роботи на посаді голови ОТГ?

Сергій Кліщевський: – За весь свій шлях я бачив багато цікавих історій, історичних змін. Ця робота потребує ініціативи, відповідальності, нестандартного мислення і голови, і апарату. У нашій роботі сплелися і політика, і бізнес, і громадська думка. Молоді спеціалісти на перших нарадах іноді губляться, бо тематика може мінятися швидко – від медицини до ЖКГ. І в чому ризик ОТГ сьогодні? Якщо 2006 року я прийшов у сільську раду й у якийсь складний момент міг сказати: «вибачте, нічого немає», то всі розуміли, бо нічого ж не було насправді. А сьогодні прийти на бюджетні вимоги, на планування, на стратегічне бачення те, що формувалось не один день, – не заздрю цим людям.

ІМЕНА: – Восени ми очікуємо на вибори. Що такого Ви пообіцяєте людям, щоб вони знову Вас підтримали?

Сергій Кліщевський: – У мене є одна звичка – я намагаюсь нічого не обіцяти, я все прописую в програмі, іноді й те, що не всім подобається, але це моє бачення. Жити з такою позицією непросто. Але навіщо займатися політиканством? Я в програмі прописую і довгострокові проєкти, і такі, виконання яких залежить від тенденції в державі. Буває так, що напрямок держави змінюється і якісь проєкти стають просто неактуальними. Коли я чую «ви казали», я відкриваю програму та відповідаю: «Ось тут – усе, що я казав». І є ще одне, що я завжди кажу і працівникам, і керівникам: «Не тримайте народ за бидло». Можна розповідати людині що завгодно, і вона навіть може повірити. Один раз, може, два. А потім вона зрозуміє, що їй брешуть постійно.
Деякі колеги мене не розуміють, навіщо я набрав стільки молоді в апарат, вони ж можуть підсидіти. А я хочу тут залишити все напрацьоване за 14 років не тим, хто прийде і розвалить все, а тим, хто небайдужий.

ІМЕНА: – Хто зараз входить до Вашої команди однодумців, щоденно знаходиться поруч, відповідально виконуючи Ваші накази, або даючи слушні поради?

Сергій Кліщевський: – Я не люблю слово команда. Команда – це група людей, у яких є спільний інтерес. Сьогодні він є – є команда, завтра щось змінилось, і команди вже немає. А в нашій роботі ситуації змінюються постійно. І якщо вірити і надіятися на слово «команда», то можна зайти у великий глухий кут. В нас є небайдужі фахівці, які дуже добре виконують свою роботу, люблять цей край.
Так, ми ризикуємо, коли беремо на роботу молодих фахівців, але ми виховуємо кадри, які дивляться у майбутнє, які витримують сучасний темп.
До нас часто приїжджають переймати досвід, ми багато в чому перші. Ми живемо у світі конкуренції, тому повинні йти на один-два кроки попереду інших. Ми віддалені від Києва, у нас відсутній великий фінансовий ресурс, нам не вистачає фахівців, тому ми маємо використовувати той ресурс, який в нас є.
Ще одна важлива вимога, яка важко втілюється – всі повинні працювати прозоро, висвітлювати інформацію в інтернеті. Спочатку всі сміялися, але це працює і дає результати. Ми отримуємо від шкіл щоденні звіти про температурний режим у школі, хто кочегар, скільки спалив, які можна побачити на нашому сайті. А оскільки наш сайт добре читаємий, за цією інформацію постійно стежать батьки. І от результат – 50% пального залишилось, і в школах при цьому стало тепліше.

ІМЕНА: – Ми звернули увагу на унікальний музей громади, якому можуть позаздрити навіть в районі.

Сергій Кліщевський: – Все почалося зі знахідки декількох старовинних монет. А оскільки ми намагаємося все робити з любов’ю та ґрунтовно, то разом з небайдужим і захопленим історією Павлом Робаком зробили музей, який за наповнюванням дійсно може дати фору іншим.

ІМЕНА: – Про що Ви мрієте і в чому бачите сенс свого життя?

Сергій Кліщевський: – Я – патріот рідної землі і бачу сенс свого життя в розвитку цієї території по декількох напрямках. Перше – це сфера туризму. Щоб колись Григорівка стала центром туризму і розважальної індустрії. Щоб розпочаті проєкти та проєкти в стадії розробки в сфері зеленої енергетики були реалізовані, і наша громада стала найбільшим постачальником зеленої енергії. Хочу, щоб була добудована дорога і великий транзитний потік йшов через нашу громаду. І щоб роль і відповідальність місцевого самоврядування на рівні держави збільшилась. Щоб прийняли закон про службу в органах місцевого самоврядування, який би написали органи місцевого самоврядування, а не люди, які до нього не мають відношення. Нажаль, без цього закону відсутнє чітке розуміння – де чиї повноваження. Сильне місцеве самоврядування – сильна і стабільна держава.

ІМЕНА – Юрій Мінін
Фото – Олена Мильникова, Марина Чеботарьова та з особистого архіву героя публікації


 


Ukrainian banner network
Обложка журнала №087
Архив предыдущих номеров
2020 год:
010203
2019 год:
0102030405
2018 год:
01020304
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

Смотрите нас на Youtube


  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005