Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

             НЕ СТАРІЮТЬ ДУШЕЮ ВЕТЕРАНИ                

Все життя – для людей!

В селі Новомиколаївка Вітовського району Миколаївської області живе відома і авторитетна людина – колишній директор радгоспу «Супутник» (1982–2002 рр.) Олександр Іванович Михайлов. Незважаючи на поважний вік, ветеран праці і досі залишається в строю, ділиться досвідом, дає поради, підіймає гострі питання.
Його батько, Іван Данилович, був директором МТС до і після війни. Дітей у родині було четверо. І свою трудову діяльність Олександр починав токарем саме у батька в МТС. Там же осягав уміння працювати з людьми.
1964 року Олександр Михайлов закінчив Мелітопольський інститут механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю «інженер-механік». На останньому курсі переддипломну практику він проходив в МТС у Новокрасному, куди після інституту за розподілом приїхала працювати економістом його майбутня жінка Ольга. Там вони і познайомились, і через чотири місяці одружились.
Своїм наставником Олександр Михайлов називає Степана Федоровича Блінцова, який узяв його працювати до себе й уже через дев’ять місяців призначив молодого інженера своїм заступником. Так Олександр став Олександром Івановичем і з 1964 по 1978 роки пропрацював на цій посаді. Потім його перевели вивчати садівництво і виноградарство в радгосп «Садовий», а з 1982 по 2002 роки Олександр Іванович Михайлов як директор підіймає радгосп «Супутник» на недосяжну висоту не тільки в районі, а й у Миколаївській області.
Заслуженому ветерану, досвідченому керівнику ми й поставили кілька запитань:

ИМЕНА: – Олександре Івановичу, якими своїми найбільшими досягненнями Ви можете пишатись?
Олександр Михайлов: – За роки мого керівництва було побудовано 420 житлових будинків, 2 середні школи, 2 ФАПи, в господарстві було 76 комбайнів різного призначення, 26 дощових
машин, 80 тракторів, працювали 90 будівельників і в усіх була робота, дисципліна зразкова! Впевнений, що підбір і розстановка кадрів – це теж досягнення.
Великої рогатої худоби було близько 3200 голів, з них дійних корів – 1500. Свиноферма давала на рік приплід у 2200–2500 свиней. Завдяки високій врожайності люди мали можливість добре заробляти, а ми ще знаходили час на організацію гідного відпочинку.
ИМЕНА: – У чому, на Ваш погляд, приховуються секрети успішного керівника?
Олександр Михайлов: – Треба любити людей, свою роботу, вирішувати все по справедливості. Насамперед, керівнику треба вчити психологію людини, яка буде в нього в підпорядкуванні.
ИМЕНА: – Вже о п’ятій ранку Ви були на роботі і повертались додому пізно ввечері. Хто займався домашніми справами?
Олександр Михайлов: – Усіма домашніми справами займалась моя люба дружина Оля. У мене був надійний тил. Часу на виховання двох дочок завжди не вистачало, усім займалась вона, навіть коли старші брати не змогли забрати батьків жінки до себе на догляд, Оля, з мого дозволу, забрала їх до нас. На жаль, моя жінка прожила всього 67 років. Але любов не вмирає…
ИМЕНА: – Що б Ви хотіли побажати новим поколінням, які будуть жити на нашій землі?
Олександр Михайлов: – По-перше, я хочу побажати, щоб у людей була робота, бо без роботи в селі людей не втримаєш. По-друге, не можна без кінця обкладати селян податками, примушуючи їх продавати землю. У розвинутих країнах сільське господарство дотують, а не грабують і продають. По-третє, оскільки ми працюємо в зоні ризикованого землеробства, треба підтримувати та розвивати систему зрошення. Я радий, що нинішні успішні керівники-фермери – Віталій Тарабрін, Геннадій Мільчуцький та Олексій Смоляков – добре розуміють цю проблему і працюють над нею.
На наше чаювання з відомим керівником сільськогосподарської галузі несподівано завітали цікаві гості, які теж захотіли сказати декілька слів на адресу Олександра Івановича Михайлова.

Дзюба Ігор Михайлович, голова Вітовської районної державної адміністрації:
– Олександр Іванович – це флагман нашого району. Нам завжди є з ким порадитись, від кого почути справедливу критику і побажання. Бажаємо йому міцного здоров’я, щоб ще багато років він нас радував і підтримував.

Матвєєв Ігор Семенович, голова Вітовської районної ради:
– Олександр Іванович – це легенда району. Багато років тому мені, молодому фахівцю, було в кого вчитися. І сьогодні Олександр Іванович бере участь у життєдіяльності Новомиколаївської сільської ради. Тому саме йому нещодавно одному серед перших ветеранів ми вручили вищу нагороду району – «За заслуги перед Вітовщиною».

Писарєв Дмитро В’ячеславович, голова Новомиколаївської сільської ради:
– Про Олександра Івановича можу сказати тільки приємне. Це насамперед учитель, який передає свою науку, мудрість і до якого я прислуховуюсь. Він продовжує працювати як активіст села й один із тих, хто ніколи не замовкає, дзвонить, цікавиться усім. Я бажаю Олександру Івановичу продовжувати працювати в напрямку розвитку наших сіл; якщо буде громада, то на благо громади. Бажаю міцного здоров’я, адже мудрість Олександра Івановича завжди буде потрібна моєму поколінню, а слово – завжди буде доречне.

Стагній Ніна Григорівна, жителька села, депутат районної ради, колишня голова Новомиколаївської
сільської ради:
– Прийшовши до свого головування сільською радою я дуже багато спілкувалася з Олександром Івановичем. Він мені підказував, радив, допомагав. Він така людина, на яку можна покластися, яка працює на благо інших. Шкода, що роки забирають своє, але в Олександра Івановича ще дуже багато запасу енергії та творчих підказок. І такі господарські, працьовиті люди, наставники завжди й усюди потрібні. Я бажаю Олександру Івановичу бути здоровим, усміхненим, завжди серед людей і допомагати цим людям.

Воробйова Надія, голова ради ветеранів Новомиколаївської сільської ради:
– Я хочу подякувати від ради ветеранів нашій районній адміністрації, що розглянули наше звернення і ми змогли вручити нагороду Олександру Івановичу. Олександр Іванович – це наш другий батько. Його підтримка і порада завжди з нами. І він нам не дає спокою, у доброму розумінні: «оце там зробіть», «оце тут потрібно». Побажаю довголіття й міцного здоров’я, підтримки близьких та нас із вами. Ми Вас любимо й поважаємо!

Стройко Тетяна Миколаївна, завідувачка Новомиколаївської бібліотеки:
– За що ми поважаємо Олександра Івановича, так це за те, що як прийшов він до нас багато років тому без нічого, в одному плащі, так за всі роки ні копійки собі не привласнив, хоча можливості були грандіозні. Усе життя прожив для людей.

Макарова Надія Лаврентіївна, Почесний ветеран України, громадський діяч:
– В 1985 году на заседании сессии райсовета Александр Иванович, поздравляя меня с избранием председателем, заявил: «Надежда Лаврентьевна, если Вы решите вопрос с газификацией Жовтневого района, Вам честь и хвала на все века». Эти слова стали ключевыми для меня в работе. И, конечно, знакомство с районом я начала с посещения совхоза «Спутник», директором которого был Михайлов. В те годы очень популярной была песня, слова которой звучали так: «Раньше думай о родине, а потом – о себе». Александр Иванович по жизни следует именно так, несмотря ни на какие политические формации в стране. Сегодня его справедливо называют «моральным авторитетом» не только в Новониколаевке, но и в районе, и в области. Прочитав в районной газете «Жовтневый вестник» материал о награждении Михайлова за заслуги перед районом, подумала: «Наконец-то восторжествовала справедливость. Эту награду он должен был получить под номером один. Спасибо редакции Всеукраинского журнала «Имена», что заметили такое достойное имя. Человек духовно чуткий первым объектом в селе Константиновка показал мне разрушенный храм. И несмотря на атеистическое время, смело предложил отреставрировать его. Сегодня здесь функционирует Константиновский мужской монастырь. Наказ Михайлова по газификации не только совхоза «Спутник», но и всего района мною был выполнен.
«Благодарность – одна из самых больших благодетелей», – заметил немецкий поэт Гебель (1760–1826 гг.). Мне хочется искренне поблагодарить руководителей фермерских хозяйств села Новониколаевка. Смолякова Алексея Григорьевича, сохранившего название своего сельхозпредприятия «Спутник», продолжившего дело Александра Ивановича, Мильчуцкого Геннадия Александровича – руководителя фермерского хозяйства «Агротрудівник», высокими результатами труда оправдывающего величественное название. Мне особо приятно отметить тот факт, что сыновья достойно несут хлеборобскую эстафету своих отцов. Сыновья чтут прошлое во имя будущего на примере отношения к бывшему руководителю Александру Ивановичу Михайлову.
Хочу сказать словами поэта Владимира Шпрота: «Хай же квітне весь час українська земля, що зростила всіх нас, як оте немовля. Ми повинні її берегти, боронить, краї рідні свої і весь час, не на мить».
Олександр Іванович Михайлов – цікавий співрозмовник, справжнє джерело досвіду, якого зараз так не вистачає молодим. Шануймо Олександра Івановича за всі його добрі справи на благо громади, за професійність та людяність. Справи рук його ще багато років будуть жити в серцях вдячних людей.

ИМЕНА – Юрій Мінін
Фото – Олена Мильникова

 

 


Ukrainian banner network
Обложка журнала №088
Архив предыдущих номеров
2020 год:
0102030405
2019 год:
0102030405
2018 год:
01020304
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

Смотрите нас на Youtube


  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005