Всеукраинский общественно-политический журнал
О журнале
Концертное агентство
Рекламодателям
Контакты

Последний номер

              ІМ’Я В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ              

Віктор Новгородський:
«Я мрію побачити наш рідний край квітучим»

Є люди – як маяки. Які світять та вказують шлях іншим. Саме такою людиною є Віктор Володимирович Новгородський – голова приватного АФ ім. Шевченка. Він любить землю і любить трудитися, він впроваджує новітні технології і турбується про долю землі, на якій живе. Нещодавно кандидатуру Віктора Новгородського було представлено на нагородження почесним званням «Заслужений працівник сільського господарства України». Саме це і стало приводом для змістовного інтерв’ю.

ІМЕНА: – Вікторе Володимировичу, про що Ви мріяли в дитинстві?
Віктор Новгородський: – Ви не повірите, але з самого дитинства я любив землю. Ще з 1-го класу намагався щось посадити і виростити, і вже у восьмому класі я точно знав, що буду агрономом. Тож закінчив у 1982 році Мигійський агротехнікум за спеціальністю «агроном» та декілька місяців працював у КСП ім. Шевченка. Після армії знову пішов працювати, а також вступив до Миколаївського сільгоспінституту, який закінчив у 1987 році. З тих пір у моїй трудовій книжці запис з одного й того самого місця, змінювались лише посади. У 1995 році змінив посаду головного агронома на посаду голови.

ІМЕНА: – Хто були Вашими вчителями по життю? Хто Вас навчав роботи на землі, роботи з людьми?
Віктор Новгородський: – У народі кажуть: «Потрібно до людей ставитись так, як ти хочеш, щоб ставились до тебе». Я все життя намагався допомагати людям, і люди допомагали мені. Коли я прийшов працювати, вже на пенсії був поважний агроном Охріменко. До нього я звертався за консультацією і допомогою. І він мене наставляв. Петро Григорович Литвиновський був головою господарства, ми з ним пропрацювали 10 років, аж до його смерті. Він був і дуже гарним фахівцем, і добре знав, як працювати з людьми. Я дуже багато чого в нього навчився.

ІМЕНА: – А чи є якийсь секрет, який був притаманний кожному з цих керівників?
Віктор Новгородський: – Село маленьке, всі люди – як родичі. І тому з усіма потрібно, як з ріднею. Якщо робота, то всі разом, то всім селом.

ІМЕНА: – Коли для села були найкращі часи?
Віктор Новгородський: – Головна допомога селу – це не заважати, менше намагатися нами керувати. Були часи, коли ми міняли дев’ять тонн пшениці на тонну солярки, дві тонни соняшника ще на щось – це були важкі часи. Коли з’явилися гроші, стало набагато легше. Навіть були такі часи, що в нас був запас і ми могли б два роки жити без врожаю.

ІМЕНА: – Розкажіть про показники Вашого господарства.
Віктор Новгородський: – Коли я приймав господарство, у нас було 3109 га землі. Пізніше відокремили фермерство, одноосібників і залишилось 2068 га. Звичайно, як було раніше, не буде, але ми намагаємось, щоб у нас був і ячмінь, і пшениця, інші зернові, розуміємо, що без соняшника зараз важко вижити, сіємо сорго. Тобто займаємось усім, що дає прибуток. Якщо держава починає регулювати ціни, тоді потрібно шукати можливість вирощувати ті культури, які їй потрібні. То, можливо, незабаром і банани будемо вирощувати. В цьому році велика засуха. І той врожай, що ми зібрали, не покриє затрат на добрива та отрути, оновлення техніки. Через те, що фахівців-трактористів стає все менше, ми намагаємось купувати сучасну техніку. У нас із важкої техніки два трактори Fendt, три комбайни New Holland, трактор Deutz-Fahr, а ще ж мала техніка, сівалки, причепи і та ін.

ІМЕНА: – Щодо засухи. Чи можливо організувати якесь зрошення в районі? Адже які врожаї без води.
Віктор Новгородський: – Це питання державної стратегії розвитку сільського господарства та продовольчої безпеки. Моя думка, що рішення цього питання має бути на державному рівні. На сьогодні існує безліч новітніх технологій. І поступово потрібно їх втілювати у всіх районах південного регіону. При нашій сонячній активності та при належному зрошенні можливо отримувати два врожаї на рік.

ІМЕНА: – Ви, як керівник, як оцінюєте податкове навантаження сільського господарства сьогодні?
Віктор Новгородський: – Для того, щоб вести успішний бізнес, потрібно знати його правила. Одне з яких – податки. Наша держава побудована на тому, що ходять тільки з перевірками та покараннями, а тих, хто допоможе, у нас немає. Відсутня конкретика в податках. Коли починають перевіряти, незважаючи на те, що ми намагаємось не створювати боргів і оплачувати все, випливають якісь недоврахування. Але ж
ніхто до кінця не розуміє, як насправді має бути. На штрафах бізнес не побудуєш, бізнес повинен розвиватися. Податкове навантаження має бути меншим. Податок ПДФ – один із корупційних і незрозумілих. У всьому світі аграрії отримують державні дотації, а податковий інспектор кожного господарства отримує гроші не від того, що він знайде порушення і покарає, він перевіряє, роз’яснює, де і що потрібно виправити, і від того, наскільки добре заробляє господарство, заробляє і сам інспектор. Це коли держава за свого виробника хвилюється. А коли ми державі не потрібні, всі землі поділені і такі, як ми, просто займаємо тимчасово нішу, то відбувається те, що відбувається.

ІМЕНА: – Яка доля нинішньої земельної реформи, на Вашу думку?
Віктор Новгородський: – Коли ці всі розмови тільки починалися, у мене вже боліло серце: що ж ви робите, люди? Але якщо все вирішено, то має бути так: землю можна продавати тільки державі. Повинен бути створений земельний банк. І всі, хто бажає продати її, продає державі за встановленою ціною. І в той же час банк має давати землю тим, хто бажає працювати, ефективному орендарю.
Держава – це територія, не можна торгувати батьківщиною, ми тут народилися, ми тут живемо. І використовувати її, як ресурс для збагачення, неможна. Після того вже нічого не залишиться тут.

ІМЕНА: – Що вдалося зробити на селі за останні роки?
Віктор Новгородський: – Ми поміняли свердловини, водопровід у нас підведений у хати. В очікуванні ремонту по можливості намагаємось підтримувати дороги і міст, через який діти їздять до школи. На першому поверсі непрацюючої вже школи зробили клуб: відремонтували актову залу, організували місце для настільного тенісу, більярду, плануємо ще і спортивну залу там зробити.

ІМЕНА: – Хто забезпечує Ваш особистий тил?
Віктор Новгородський: – Дружина Валентина і дві доньки, Наталя і Ганна, дві онучки – Софія та Єлизавета, онук Віктор. Молодша донька працює у нас бухгалтером, її чоловік теж працює зі мною. Чоловік старшої доньки – мій заступник.

ІМЕНА: – Про що Ви мрієте зараз?
Віктор Новгородський: – Я мрію побачити наш рідний край квітучим, як і всю Україну, під мирним блакитним небом. Україна – це село, у нас родюча земля, сприятливий клімат, потрібно тільки, щоб усе це працювало по-людськи, на благо.

ІМЕНА: – Що б Ви побажали читачам?
Віктор Новгородський: – Здоров’я та миру, бо без миру неможливо думати про майбутнє, терпіння, віри і Божої благодаті. 

ІМЕНА – Юрій Мінін. Фото з особистого архіву героя публікації

Казаріна Наталія Леонідівна, голова Казанківської районної державної адміністрації:
– Віктора Володимировича я знаю дуже давно. Це порядна і відповідальна людина. Успішний і коректний бізнесмен. Співпраця завжди проходить на вищому рівні, на сьогодні і влада намагається підтримувати бізнес, і бізнес підтримує район. І за підтримку району ми йому дуже вдячні. І обов’язково підтримуємо рекомендацію на присвоєння Віктору Володимировичу звання «Заслужений працівник сільського господарства України». Хочу побажати йому залишатися такою ж відповідальною людиною, процвітання і розвитку бізнесу.

Коніщук Василь Васильович, голова Казанківської районної ради:
– Віктора Володимировича я знаю вже років 25. Він є депутатом районної ради трьох скликань, зараз він – голова бюджетної комісії. Ми працюємо з усіх питань, знаходимо взаєморозуміння і підтримку. Як власник і керівник господарства, сьогодні він успішно розвиває своє підприємство. І воно до цих пір – колективне, тому соціальна спрямованість діяльності досі збережена. Він допомагає лікарні, в будівлі непрацюючої вже школи побудували центр дозвілля. У всіх проектах соціального напрямку агропідприємство ім. Шевченка бере безпосередню участь. Віктор Володимирович – дуже соціально відповідальний, він був серед перших, хто в 2014 році допоміг з придбанням амуніції, одягу для військових.
Бажаю Віктору Володимировичу сприятливих погодних умов для розвитку бізнесу. Приємно, що працюють на підприємстві молоді люди, є працьовитий колектив. Тому бажаю також, щоб ширилося коло надійних помічників, щоб і надалі була можливість надавати підтримку тим, хто потребує.

 

 


Ukrainian banner network
Обложка журнала №089
Архив предыдущих номеров
2020 год:
0102030405
2019 год:
0102030405
2018 год:
01020304
2017 год:
0102030405
2016 год:
010203040506
2015 год:
0102030405
2014 год:
01020304
2013 год:
0102030405
2012 год:
010203
2011 год:
010203040506
2010 год:
0102030405
2009 год:
010203040506
2008 год:
010203040506
2007 год:
010203040506
2006 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 год:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Укра?нськ_ 100x100

Смотрите нас на Youtube


  Укра?нськ_ 100x100

Наши партнеры






META-Ukraine
Украинский портАл


 

Designed by Vladimir Philippov, 2005