Для коректного відображення елементів сайту внесіть його в список дозволених в AdBlock.
Всеукраїнський громадсько-політичний журнал
Про журнал
Концертна агенція
Рекламодавцям
Контакти

Останній номер

              ІМ’Я У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ              

Олег Пилипенко:
«Ми намагаємося довести людям, що не треба десь шукати щасливої долі,
вона вже чекає на них»

 

ІМЕНА: – Олеже Валерійовичу, з нашої останньої зустрічі минуло без місяцю півроку, що з планів громади за цей термін вдалося реалізувати?
Олег Пилипенко: – По-перше, значних здобутків вдалося досягти в реалізації планів з оснащення навчальних закладів системами сигналізації. У двох школах вони вже встановлені, і зараз проводимо тендер по третій. І це вже втричі більше зроблено, ніж за попередні п’ять років. Також ми працюємо над системами блискавкозахисту, над усуненням усіх тих приписів Держспоживслужби, пожежної охорони по закладах освіти, які нам залишила «у спадок» минула влада, бо раніше тим службам тільки гарантійні листи надсилали. Настав той час, коли обіцянкам край обірвався, тому ми так склали бюджет на 2021 рік, щоб максимально якісно спрацювати по навчальних закладах. У День Незалежності нашій громаді вручать ключі від двох нових шкільних автобусів, придбаних на основі співфінансування з обласного бюджету та бюджету Шевченківської громади, що теж у два рази більше ніж за попередні роки. Наступного року ми плануємо придбати ще два транспортних засоби, адже стоїмо на порозі оптимізації закладів освіти. Також у цьому році ми закуповуємо на півмільйони гривень мультимедійне обладнання з сертифікованими онлайн-уроками для 1–4 класів за системою «нова українська школа».
Крім того, ми висловили бажання взяти на баланс утримання Шевченківської школи-інтернату І–ІІ ступенів, щоб у подальшому там розташувати початкову школу та дитячий садок на 100 місць. Це не просто, але думаю, що 1 вересня 2022 року цей заклад відкриє двері для дітей початкової ланки Шевченкова. Тим самим ми звільняємо приміщення для середніх класів, яких значно побільшає, бо дітей привозитимуть з інших сіл. Також ми вже заявили обласному Департаменту освіти про готовність відкрити у себе ліцей за вимогами освітньої реформи.

ІМЕНА: – Наприкінці липня в Одесі проходив триденний форум Асоціації міст України. Ви були у складі делегації від Миколаївської області, чому так сталося, адже Ви очолюєте сільську територіальну громаду, і яке у Вас враження від цієї події?
Олег Пилипенко: – Саме цей XVІ Український муніципальний форум Асоціації міст України був платформою для діалогу між місцевим самоврядуванням та центральною владою щодо розв’язання важливих питань життєдіяльності громад. На нього були запрошені по 15–20 представників із кожної області. Дуже добре, що й мене як новообраного голову територіальної громади теж запросили. Цього року у форумі взяли участь понад 500 голів українських громад, а також народні депутати України, представники Європарламенту. Говорили про те, куди спрямовувати свої дії, вдосконалюючи децентралізацію. Відкривав форум Віталій Кличко, як очільник Асоціації, а останнього дня приєднався й голова Верховної Ради Дмитро Разумков. Основний месседж – це хід адміністративної реформи, яка вже набрала великих обертів і йде до завершення. Мова йшла про стратегію розвитку на регіональному рівні. Один день був присвячений енергоефективності, тому що енергоресурси кожного року дорожчають, і ті соціальні об’єкти, які є в громаді (школи, дитсадочки, медичні заклади, адмінбудівлі), треба утримувати, а на це йде значна сума коштів. Ми, наприклад, цього року добре попрацювали над тим, щоб у нас один із садочків пройшов термосанацію, тож за опалювальний сезон ми зекономили більше 2,5 тис. кубів газу. Так, санація – це великі кошти, але вони вкладаються один раз, і кожного року будуть себе виправдовувати: і діти в теплі, і енергоносії заощаджені. Тому недивно, що окремий день на форумі був присвячений саме цій темі.
В останній день форуму – день діалогу – мова йшла про рудиментні органи влади, серед яких є районні ради та адміністрації, які вже не виконують жодних важливих функцій, і їхнє існування – номінальне. Районні ради ще на початку своєї каденції повинні були передати місцевій громаді об’єкти, які були в спільній комунальній власності територіальних громад. От, наприклад, нам передали Будинок для людей похилого віку та певне майно колишнього фінансового відділу райдержадмі­ністрації, передали школи. Цей процес тривав січень-лютий-березень. Після цього ні допомоги, ні подальшої співпраці громадам не треба, бо громади самодостатні, розпоряджаються землями комунальної власності за межами населених пунктів самостійно. Я гадаю, що через півроку всі громади закриють питання по структурі виконавчих органів, і потреба в районних радах відпаде, вона, якщо реально подивитися, вже відпала. Районні держадміністрації в ході реформи повинні бути переведені в інститут префектури, тобто слідкувати за законністю прийняття рішень громадськими радами, і якщо будуть якісь порушення або зловживання, то мають сигналізувати до відповідних служб. Всі голови громад погодилися з тим, що та велика армія людей, які працюють у цих структурах, по суті не розв'язують важливих задач. Тож якщо вивільнити ці кошти, то їх можна направити на відновлення інфраструктури, наприклад, ремонт доріг у межах громад, які сполучають населені пункти. Громадам це буде величезний поштовх до подальшої діяльності. Адже щоб залучити інвестора, потрібні якісні дороги. Наприклад, у мене є інвестиційно привабливі великі за площею ділянки з підведеними комунікаціями, але нема дороги, то інвестор не поквапиться з реалізацією своїх проєктів.
Керівники громад наголошували, що на порозі 30-ї річниці Незалежності України реформа децентралізації повинна стати найуспішнішою реформою за весь час існування нашої держави, адже дуже багато було проведено законодавчих змін, у тому числі й ті зміни, які стосуються того, що всі землі сільськогосподарського призначення державної власності були передані громадам. Це величезний ресурс,
і громадам треба навчитися його застосовувати. Кожен гектар повинен генерувати певну кількість робочих місць, залучати певну кількість фермерських господарств і підприємств.
Цей форум був дуже потужним. Усі погодилися з тим, що зараз громади отримали набагато більше повноважень. Багато питань піднімали стосовно акцизного податку на тютюнові вироби. Громадам бажано, щоб гроші залишалися у бюджеті громади, та звісно, що фінансовий Комітет Верховної Ради трохи по-іншому мислить, але така
робота через Асоціацію міст України, через інші Асоціації триває. Таким
чином, ми змогли відстояти акциз на паливо у грудні 2020 року, що дало близько 5 млн.грн. конкретно для Шевченківської громади. Дуже багато громад змогли відстояти збільшення рівню надходження з податку на доходи фізичних осіб до 65%. Зараз це 60%. Це найбільше надходження в бюджеті громади. Саме в нашій громаді воно складає 60% від усіх доходів. Якщо в структурі Податкового кодексу відбудуться такі законодавчі зміни, то вони будуть доброю стартовою силою для громади. І найголовніше – щоб стратегія розвитку кожної громади співпадала зі стратегією розвитку регіону взагалі. Ось, наприклад, місто Миколаїв хоче будувати об’їзну дорогу до порту по території нашої та Галіцинівської громад. Таким чином, наша стратегія повинна бути спрямована на розвиток інфраструктури придорожнього сервісу, аби потік грошей міг наповнювати бюджет громади.

ІМЕНА: – Від кого або від чого залежить реалізація цього будівництва?
Олег Пилипенко: – Для цього потрібна політична воля голови облдержадміністрації та депутатів Миколаївської обласної ради й державне фінансування цього проєкту, бо про нього говорять уже давно, а те що зараз відбувається у місті з багатовантажним транспортом можна порівняти тільки з катастрофою. Мало того, що фури руйнують вулиці, вони продавлюють комунікації, а містяни мають взимку розриви тепломереж, відсутність тепла й води. Тобто все збігається на тому, що повинна бути об’їзна дорога, бо Миколаїв – це портове місто, а Україна – аграрна держава (в структурі ВВП один з найбільших доходів – агровиробництво), тому експорт продукції не скасувати і щороку ситуація дублюватиметься. А Шевченківська територіальна громада має свої певні позиції стосовно того, щоб цей проєкт став вигідним для неї, для тих підприємців і людей, які в ній живуть. Проєкт цей коштує десь 1 млрд 200 млн грн., із них обласна рада виділила 300 млн. наприкінці 2020 року, і я так розумію, приблизно стільки ж виділить цього року. Старт уже здійснений, і з боку Галіцинівки роботу розпочали, тому маємо надію, що за два роки
бетонна дорога буде введена в експлуатацію.
У планах розвитку ми маємо намір у селі Полігон на ділянці площею 30 гектарів створити індустріальний парк, а це й додаткові робочі місця. Там уже є низка підведених комунікацій, другу низку підведемо найближчим часом, і найголовніше – це дуже привабливе логістичне розташування. Буквально за кілометр від ділянки знаходиться об’їзна траса на Київ, також поряд траса на Дніпро, трохи далі – траса на Кропивницький і звісно є дорога до Херсону, крім того, неподалік знаходиться розв’язка залізничних шляхів. Тому проєктом передбачено спочатку збудувати склади зі зберігання сільгосп­продукції, а далі – завод із переробки вторинної сировини сільгосппродукції, виробництво пелетів, брикетів для опалення. Як бачите, досить різний спектр ми пропонуємо для одного або декількох інвесторів. Головне для нас – що це на нашій території, зареєстровані вони мають бути тут, сплачувати податки сюди, і робочі місця забезпечити для людей із нашої громади, тому що в селищі Полігон 2700 населення, 90% якого працює у Миколаєві. В ОТГ повинна бути так поставлена робота, щоб заходили інвестори та громада розвивалась. Звісно, що це не п’ятихвилинна справа, може минути й рік або трохи більше, але це точно буде. І ще раз акцентую увагу на тому, що працевлаштування людей нашої ОТГ – це завжди пріоритетна умова, виключенням можуть бути тільки ті випадки, коли потрібні фахівці конкретної спеціалізації та коли не вистачає кількості робітників. Так на наших територіях працюють підприємства «ПепсиКо», «Інагро», «Еліка», зрозуміло, що з їхніми об’ємами виробництва людей не вистачає, тому вони привозять робітників із Миколаєва, така ж ситуація і з фахівцями.

ІМЕНА: – А чи можливо виховувати кадри з Вашої громади на замовлення цих підприємств?
Олег Пилипенко: – Так, можливо. На всіх випускних вечорах, де я був присутнім, доніс випускникам і їхнім батькам інформацію, що в Миколаївському національному аграрному університеті існує регіональне замовлення, яке оплачує обласна рада. Для цього має бути направлення від територіальної громади, яка забезпечить дипломованого фахівця робочим місцем через чотири або п’ять років (залежить від факультету). Десь близько 25 випускників забажали навчатися за регіональним замовленням із різних спеціалізацій: інженерні, переробка продукції тваринництва, харчові технології.
Взагалі ми намагаємося показати і довести людям, що наша громада потужна і спроможна, що не треба десь шукати щасливої долі, вона вже чекає на них.

ІМЕНА: – Олег Валерійович, а яке Ваше ставлення до ринку землі?
Олег Пилипенко: – На мою думку, першого року власники земельних паїв продадуть не більше 15%, тому що ціна за один гектар української землі сьогодні складає 1,5 – 2 тисячі доларів, це надзвичайно мало. В Швейцарії, Норвегії, Франції (я був у різних країнах і цікавився цим питанням) ціна в десять разів більша, тому люди, розуміючи ситуацію, укладатимуть недовгострокові договори оренди, а у фермерів не буде іншого варіанту, як підвищувати орендну ставку паїв, щоб власники не переходили до конкурентів. Думаю, що це був правильний шлях – дати змогу розпоряджатися своїми земельними ділянками, і в наших людей вистачить розуму не розпродати їх першого ж року. Років через п’ять цифра, за яку будуть віддавати один гектар, перевищить нинішню у п’ять разів. Шевченківська територіальна громада знаходиться у безпосередній близькості до портів, дуже коротка відстань на перевезення в порт, тобто наші фермери не мають великих логістичних затрат, і тому вони конкурентні у цьому питанні, у зв’язку з цим не буде й великих потрясінь. Стосовно бюджету, то в нас із депутатами було прийнято рішення землі комунальної власності через земельні аукціони абсолютно прозору платформу, ми надаємо в оренду мінімум на сім років. Це дає надходження до бюджету, а також можливість зафіксувати землю у громаді на визначений час і припинити будь-які спекулювання на тему розбазарювання своїх ресурсів. Отже, чим більш прозорі дії влади, тим більше довіри до неї в людей.

ІМЕНА: – Напередодні 30-ї річниці Незалежності України якими будуть Ваші побажання мешканцям Шевченківської територіальної громади?
Олег Пилипенко: – Наша держава дуже молода, а територіальна громада ще молодша, але іншого шляху, як розвиватись і приєднуватись до європейської сім’ї, у нас немає. Все інше – це шлях у нікуди, тому нам треба об’єднуватись, консолідуватись навколо однієї спільної мети – щоб громада була успішною, а успішною вона буде коли люди, які живуть у ній, будуть успішними, тоді буде певний індекс щастя, і будуть ділова активність і рівень комфорту, до якого кожен із нас хоче прийти. Якщо кожна окрема громада в Україні буде успішною, то буде успішною вся країна. Це складний, тернистий і непростий шлях, але коли стане комфортним життя в громаді, країні, тоді дійсно українців в Україні стане більше!

ІМЕНА - Наталя Тофан
Фото з особистого архіву героя публікації

 


Ukrainian banner network
Обкладинка журналу №094
Архів попередніх номерів

2021 рік:
010203
2020 рік:
01020304050607
2019 рік:
0102030405
2018 рік:
01020304
2017 рік:
0102030405
2016 рік:
010203040506
2015 рік:
0102030405
2014 рік:
01020304
2013 рік:
0102030405
2012 рік:
010203
2011 рік:
010203040506
2010 рік:
0102030405
2009 рік:
010203040506
2008 рік:
010203040506
2007 рік:
010203040506
2006 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Українська банерна 100x100

Дивіться нас на Youtube



Наші партнери

 

Designed by Vladimir Philippov, 2005