Для коректного відображення елементів сайту внесіть його в список дозволених в AdBlock.
Всеукраїнський громадсько-політичний журнал
Про журнал
Концертна агенція
Рекламодавцям
Контакти

Останній номер

             СПОРТИВНА СЛАВА            

Василь Заїка:
«Любіть спорт, підтримуйте його, вболівайте за наших спортсменів»

 

ІМЕНА: – Василю Прокоповичу, розкажіть, будь ласка: коли був заснований Музей спортивної слави? Як виникла ідея його створення?
Василь Заїка: – Ідея створити такий музей виникла у мене дуже давно. Все моє життя пов’язане зі спортом. Я працював вчителем фізичної культури, потім на різних посадах в районі, 24 роки очолював комітет з фізичної культури і спорту Долинського райвиконкому, багато років головував у районному спортивному товаристві «Колос». Все, що відбувалося в галузі спорту в нашому районі – було у мене на очах. І я дуже хотів, щоб усі наші досягнення залишилися в пам’яті багатьох поколінь. Я збирав фотографії спортсменів, статті про наші змагання – це й стало основою музейної колекції. У нас більше двох тисяч фото і документів про людей, які складають спортивну славу Долинщини.
В 2008 році ми вже оформилися як музей. Перші, дорогі серцю експонати – два кубки 1966 року: на відкриття футбольного сезону і Кубок районних змагань.
У нас багато спортсменів, уродженців району, які увійшли в історію українського спорту. Це і Наталя Колісніченко, майстер спорту міжнародного класу з хокею на траві, чемпіонка України, СРСР, Європи. Вона подарувала нам в музей свою медаль Чемпіона СРСР і грамоту. Подружжя Олізаренків – Сергій і Надія. Сергій – корінний долинчанин. Надія – одеситка. Вони обоє виступали на ХХІІ Олімпійських іграх в Москві, Сергій – легкоатлет, його профіль – біг на дистанцію 3000 м з перешкодами. Надія стала чемпіонкою Олімпійських ігор з бігу на дистанції 800 метрів. Їх нагороди також у нас в музеї. Вони часто приїжджали до нас, спілкувалися з вболівальниками. Серед наших земляків 20 майстрів спорту, багато кандидатів і розрядників, які прославляли і продовжують прославляти наш район в Україні та світі.
У нас дуже сильні спортсмени-легкоатлети були і є. Вони вигравали багато змагань різного рангу. Наприклад, Валентина Гайворонська, чемпіонка з штовхання ядра, свого часу переможниця Спартакіади України. На жаль, вона трагічно загинула молодою.

ІМЕНА: – А хто Ваші відвідувачі?
Василь Заїка: – До музею приходять багато шанувальників спорту. І маленькі діти, і школярі, і дорослі. Навіть приїжджають з інших міст та сіл. Музей складається з 21 розділу різних видів спорту.
У нас дуже цікаві екскурсії для малечі. Розповідаємо, даємо все роздивитися і до всього доторкнутися, щоб діти розуміли, який це величезний труд і одночасно величезна гордість за спортивні досягнення.
У нас є експозиція присвячена братам Устименкам, волейболістам. Приходжу – стоїть біля портрету Устименків жінка і плаче. То була їхня мати. Вона була дуже зворушена тим, що про її синів не забули, а пам’ять і досягнення вшановують.
В 2025 році ми будемо святкувати 100-річчя Долинського футболу. Наш район створили у 1923 році, а через два роки в ньому вже була своя футбольна команда і відбулися перші змагання. 4 жовтня 1925 року Долинська команда стала чемпіоном Криворізького округу. І до сих пір ми гідно тримаємо прапор. У нас потужні команди – і дитячі, і юнацькі, і дорослі. Є своя ДЮСШ, в ній займається 400 дітей і одна з дисциплін в школі саме є футбол.
В 2018 році у нас проводилися фінальні змагання серед ветеранів футболу і наша команда грала з криворізькою.
До 95-ї річниці долинського футболу зробили велику нову музейну вітрину з нашими чемпіонськими кубками та спортивними сувенірами. Придбали величезний кубок, він заввишки 1 м 15 см. У Києві замовляли: щоб був найвищий, найкрасивіший. І напис вигравіювали: «Кубок навіки. Футболістам Долинщини минулого, теперішнього і майбутніх поколінь від вдячних жителів Долинського району».
До речі, у нас один з найкращих стадіонів на три тисячі місць. Його побудували в 1985 році. В тому ж році, в серпні, до нас приїздили футболісти-ветерани легендарної команди «Динамо» (Київ), відбувся товариський матч, на жаль, наша команда тоді програла. А от у 1988 році вони ще раз до нас приїжджали і наша команда тоді виграла матч з рахунком 3:0. Це була красива перемога.
До нас приїжджали команди з Болгарії та Польщі, клуб «Чорноморець» з Одеси. В 2018 році знову були ветерани «Динамо» (Київ) та футболісти зі збірної України. Гостював у нас, в тому числі, Анатолій Дем’яненко – багаторічний капітан київського «Динамо», тренер, легенда українського футболу. То було величезне свято. Дуже багато людей зібралося.
Відбулося оновлення стадіону. Він у нас сучасний: гарне футбольне поле, зручні трибуни для вболівальників.

ІМЕНА: – Хто є Ваші однодумці, Ваша музейна команда?
Василь Заїка: – Панченко Олександр, він залізничник, величезний шанувальник спорту, футболу. Половенко Сергій допомагає всім, чим може. Велику увагу приділяє музею Людмила Корнєва, кандидат в майстри спорту з спортивної гімнастики, колишня голова сільської ради. Вони з чоловіком дуже активні люди.

ІМЕНА: – А чи є у музею, скажімо так, спонсори? Адже зараз не дуже легкі часи для того, щоб можна було на гідному рівні утримувати музейний заклад, на це потрібні кошти.
Василь Заїка: – Так, часи для нас важкі. Але є люди, які небайдуже ставляться до нашого музею і всіляко його підтримують. Це і керів­ники сільськогосподарських підприємств Петро Костючок, Олександр Шевченко, Максим Собко, Євген Кічігін, Леонід Михайлов та інші любителі спорту.
У нас були проблеми з опаленням. Зробили нам такий подарунок – новий котел. Будемо вже підтримувати температуру в приміщеннях, щоб всі наші експонати і унікальні документи зберігалися в належних умовах.
Ми дуже вдячні тим, хто нам допомагає, завжди запрошуємо на всі заходи, відзначаємо їх. Адже завдяки небайдужим людям існує наш музей, зберігається пам’ять про спортсменів минулого і виховуються майбутні герої спорту нашого краю.

ІМЕНА: – Що у Вас в планах? Чи з’явиться щось нове в музейній колекції?
Василь Заїка: – У нас є цілі футбольні династії. Хочемо зробити про них окрему експозицію. Наприклад, династія Райковичів. Вони всі ходили в одну школу і в кожному класі була футбольна команда, капітаном якої був один з братів Райковичів. Дуже талановиті хлопці були. Брати Валантирі – футболісти, Іван та Михайло, а зараз їх справу продовжує син Івана – Віктор. І багато у нас таких людей, які пов’язали своє життя з футболом. Ми хочемо, щоб пам’ять про них залишилася на віки. Така собі символічна збірна футбольна команда Долинщини ХХ століття, визначена спортивною громадськістю району.

ІМЕНА: – Що побажаєте молодим спортсменам і людям, які є шанувальниками спорту, вболівають за наших спортсменів, своїм землякам?
Василь Заїка: – Я завжди кажу: спорт є життя. Це кожен день щось нове, ще один крок до нового досягнення, нового вміння. Це постійний ріст, велика робота і надзвичайна гордість та задоволення від перемог.
Я бажаю всім здоров’я, сил і наснаги. Любіть спорт, підтримуйте його. Вболівайте за наших спортсменів, пам’ятайте про тих, хто прославляє наш край, нашу державу на спортивних аренах і завжди залишайтеся Людьми.

ІМЕНА – Катерина Трегубова
Фото з особистого архіву

 

 


Ukrainian banner network
Обкладинка журналу №095
Архів попередніх номерів

2021 рік:
01020304
2020 рік:
01020304050607
2019 рік:
0102030405
2018 рік:
01020304
2017 рік:
0102030405
2016 рік:
010203040506
2015 рік:
0102030405
2014 рік:
01020304
2013 рік:
0102030405
2012 рік:
010203
2011 рік:
010203040506
2010 рік:
0102030405
2009 рік:
010203040506
2008 рік:
010203040506
2007 рік:
010203040506
2006 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Українська банерна 100x100

Дивіться нас на Youtube



Наші партнери

 

Designed by Vladimir Philippov, 2005