Для коректного відображення елементів сайту внесіть його в список дозволених в AdBlock.
Всеукраїнський громадсько-політичний журнал
Про журнал
Концертна агенція
Рекламодавцям
Контакти

Останній номер

     ЯСКРАВА ОСОБИСТІСТЬ      

Дмитро Іванов:
«Щиро бажаю, щоб люди в Миколаєві та Україні мали змогу спокійно працювати, займатися власною справою. Жити мирно, заможно і вільно»

 

ІМЕНА: – Дмитре Степановичу, після закінчення кораблебудівного інституту Ви працювали на Харківському заводі «Серп і молот», мали добрі перспективи, як молодий спеціаліст і багато чого досягли. Як сталося, що Ви повернулися до Миколаєва і що стало відправною точкою для започаткування власної справи?

Дмитро Іванов: – Так, в Харкові у мене все складалося добре. За три роки я з майстра доріс до заступника начальника складального цеху, де працювало майже дві тисячі робітників, і, в принципі, планував будувати свою кар’єру на заводі. Але крім роботи в мене була сім’я. І я повинен був про неї дбати. В мене вже повинна була народитися друга дитина, а квартири не було. Ми жили в десятиметровій кімнатці. На жаль, перспективи отримати квартиру не мав, навіть не було можливості поліпшити умови в гуртожитку і я вирішив повертатися додому, де в мене було житло, де жили мої батьки і де я зміг би повноцінно приділяти час своїй родині.
У Миколаєві я почав працювати в сфері торгівлі, але почалася перебудова, потім Україна стала незалежною, змінилися економічні умови і постало питання: де заробити гроші для себе і своєї родини? Півроку працював на одній приватній фірмі, але побачив, що розвитку там не буде і вирішив спробувати зайнятися власним бізнесом.

ІМЕНА: – Яким був початок?

Дмитро Іванов: – Як у багатьох – торгівля. Стартових грошей не було, працівників майже також. Все робив сам. Потихеньку, так би мовити, «розкручувалися», але я завжди хотів, щоб у мене було виробниче підприємство. Адже ще мій батько завжди говорив, що майбутнє саме за виробництвом. Саме воно потрібно країні. До того ж, торгувати я не люблю. Я люблю щось створювати.
Спочатку запустили свій власний невеличкий молокозавод, потім зробили маслоцех (олійню), вирощували кавуни. Робили все, щоб заробити грошей на щось більш серйозне. Потім я почав завозити меблеву фурнітуру, а згодом і виробляти меблі. Справа рушила і стало ясно, що потрібно більше кваліфікованих працівників, саме спеціалістів у відповідній галузі.
В 1997 році я оголосив конкурс, на нього прийшло багато людей, ми відібрали найкращих, професіоналів. Деякі, до речі, працюють у нас досі.

ІМЕНА: – Перший комплект меблів пам’ятаєте? Який продали і зрозуміли, що це подобається людям і Ваші меблі будуть затребувані покупцями?

Дмитро Іванов: – Перші меблі були для офісу, тоді дуже модним був чорний колір. З першої партії я і собі в кабінет такі встановив, щоб люди до мене приходили і бачили, що ми також користуємося своїми виробами, що вони якісні і красиві. У нас тоді вже була оригінальна фурнітура, багатий асортимент.
Ці меблі у мене побачив мій товариш, Віталій Стріха, і захотів придбати і для своєї фірми. Потім ще і ще люди бачили, один одному переповідали, що є таке підприємство «Артіль», де роблять хороші меблі.
Спочатку по меблям ми взяли три напрямки – офісні і меблі для вітальні, меблі для кухні і м’які меблі. Дуже багато у нас було варіантів. У нас в штаті з’явилися дизайнери, конструктори. За бажанням клієнта ми могли повністю оформити його квартиру – починаючи від дизайнерського та конструкторського проєктів до готових виробів. Лише за три місяці 1998 року у нас вже було зроблено більше тисячі таких комплексних заказів.
Коли на ринку з’явилися шафи-купе, ми перші в Миколаєві почали їх робити. У нас був закордонний консультант, з США, він зробив аудит нашої діяльності і розписав нам програму просування на ринку, програму впізнавання бренду. Ми це все зробили і згодом вже стали розширюватись, придбали нові цехи, обладнання.

ІМЕНА: – Але крім успішного виробництва меблів Ви ще стали виготовляти обладнання?

Дмитро Іванов: – Так. Ми працювали дуже потужно і почали відчувати, що пора вже нам виробляти своє власне деревообробне обладнання. Спочатку робили лише для себе. Потім почали брати участь у промислових виставках, нас
побачили інші і стали закуповувати наші станки. До речі, деякі з цих розробок запатентовані. Таким чином, активно просуваючись на даному напрямку компанія «Артіль» ЛТД стала першим виробником меблів в Україні, що у своєму виробництві використовувало свої ж верстати.

ІМЕНА: – Але ж меблевим виробництвом Ви не обмежились, хоча все йшло успішно.

Дмитро Іванов: – Так, все було добре, в своїй справі ми досягли успіху, але хотілося рухатися далі. В «Артіль» прийшов мій брат, який зайнявся продажем нашої продукції, а я – розширенням основного виробництва. Потім у нас з’явився човен, ми стали подорожувати нашими річками і виникла ідея організувати власне суднобудівне підприємство. За кордоном я побачив судна на повітряній подушці. Мені вони дуже сподобалися, я купив патент на виробництво, форми і ми більше 100 таких суден зробили для МНС та для інших. У нас є власні річкові пасажирські катамарани «Елена» і «Любов Іванова», а також судно класу «річка-море» Анна II і сьогодні всі мешканці і гості Миколаєва мають можливість здійснити на них річкову прогулянку і насолодитись чудовими видами нашого міста з води. Саме зараз на стапелях «Артілі» перебуває трипалубний катамаран морського класу спуск на воду якого планується вже найближчим часом. І він буде ще кращий, просторіший і комфортабельніший за своїх попередників.
На жаль, сучасна економічна і політична ситуація не дозволяє нам розвивати напрямок суднобудування так інтенсивно, як хотілося б. Наприклад, через відомі події в Білорусі у нас зірвався продаж вже готових суден, які замовляла саме ця країна. Потім через зміну вітчизняного законодавства відмовилися від наших двох сейнерів українські риболовецькі компанії. Але нічого, я вірю, що все зміниться на краще, а нашим суднам ми і самі раду дамо. Я неодмінно вирішу, що ми можемо з ними робити, щоб судна працювали, а не простоювали. Можливо це буде власне риболовецьке підприємство, ще в мене є ідея зробити рибний завод, запустити креветкову лінію. Кораблі нам стануть у нагоді. Тим більше, що вони повністю обладнані і під вилов риби, і під її транспортування.

ІМЕНА: – Будівництво та благоустрій територій – це ще два напрямки роботи.

Дмитро Іванов: – Так, мені також це цікаво. Знову ж таки, не все йде гладко, але ми працюємо. Є у Варварівці (мікрорайон м. Миколаєва) житловий комплекс, біля якого, на березі Південного Бугу ми побудували красиву набережну. Ще в планах зробити там парк, волейбольну та баскетбольні майданчики і тенісний корт. Взагалі, хочемо продовжити облагороджувати наші міські прибережні зони.
Біля Варварівського мосту будуємо готельно-розважальний комплекс і біля нього, так, щоб був єдиний простір з 8-м Причалом, плануємо робити сучасну набережну, із зонами відпочинку. Ця набережна буде належати місту, ми на цю землю не претендуємо, хочемо зробити красоту саме для міста, для всіх городян.

ІМЕНА: – У Вас працюють досить багато людей. Ми вже говорили про те, що деякі з них разом з Вами вже більше двадцяти років. Це, на мій погляд, свідчить про те, що люди цінують свою роботу і цінують ставлення до них з боку керівництва. Яким чином Ви будуєте кадрову політику, взаємовідносини зі своїми працівниками?

Дмитро Іванов: – Я – демократичний керівник. У мене лише одна вимога – люди повин­ні мати сміливість прий­мати рішення і відповідати за них. Звісно, таке ставлення до роботи, до колективу прийшло з досвідом. Я дуже не люблю вираз «ініціатива карається». Кожен з нас повинен бути ініціативним, кожен на своєму місці. Але, якщо ти щось робиш і готовий за це відповідати – у мене для таких людей завжди «зелене світло». Я вислухаю всі аргументи, я готовий обговорювати всі пропозиції. Якщо людина-спеціаліст в своїй справі, якщо вона відповідальна, хоче зробити наше підприємство ще кращим, нашу роботу ще якіснішою – я довіряю її рішенням і діям. Навіть, якщо щось не зовсім йде так, як треба, але мій співробітник каже, що «я впевнений, що так буде краще», ми з ним разом опрацьовуємо всі недоліки і в підсумку отримуємо бажаний результат.
Зазвичай, якщо люди мають бажання працювати в нашому колективі, розвиватися і зростати, то залишаються з нами надовго. Ми маємо всі можливості зростати професійно, отримувати конкурентну зарплатню, навчатися. Є своя кваліфікаційна комісія, всі працівники на виробництві мають змогу підвищити свій розряд.

ІМЕНА: – В цьому році «Артіль» ЛТД святкує своє тридцятиріччя. Які за ці роки в колективі склалися традиції?

Дмитро Іванов: – На всі свята ми разом. Свої дні народження співробітники святкують в колективі. Кожного року відзначаємо День фірми, Новий рік, Восьме березня – все разом.

ІМЕНА: – Що дає людям спільний відпочинок, спільні святкування? Чим такі речі корисні?

Дмитро Іванов: – Я зробив такий висновок: спільні святкування, спілкування у неформальній, неробочій обстановці мають прямий позитивний вплив і на робочі стосунки. Люди стають більш дружні, згуртовані, їх вже не потрібно просити допомогти колезі – це, у випадку потреби, робиться якось автоматично, вони більш уважні один до одного, більш креативні та творчі у спільній роботі. Якщо конкурують, то це чесне професійне змагання, а не бажання за будь-яку ціну «обійти» свого колегу.

ІМЕНА: – Що би Ви хотіли ще зробити в бізнесі?

Дмитро Іванов: – Є такий вираз: «якщо хочеш насмішити Бога – розкажи йому про свої плани». Вони у мене звісно ж є. Поки що основна мета у нас – продовжувати працювати, вводити нові послуги, робити нову продукцію, зберегти свою справу, рівень якості і колектив. У минулому році ми стали виробляти двері. Різні. У нас вже багато напрацювань, ми починаємо «завойовувати» ринок, виставляємо зразки продукції в будівельних супермаркетах, цю нашу продукцію також вже стали впізнавати, купувати.
Крім того, на сьогодні ми стали постачальником № 1 плівки ПВХ, разом із обладнанням. У нас принцип такий – обладнання повинно бути якісним, простим і коштувати не «всі гроші світу», на відміну від закордонного. Перші базові комплекти, реалізовані на українському ринку окупилися за перші 50 робочих днів. Всі клієнти, що купують наше обладнання, проходять навчання і стажування в нашому ж навчальному центрі. Крім того, ми єдині, хто має сервісну службу 24/7, до якої, в разі потреби, може звернутися будь хто з клієнтів і йому обов’язково допоможуть вирішити проблемне питання.

ІМЕНА: – У «Артілі» було досить багато закордонних партнерів, країн, де продавалася продукція, обладнання. Зокрема в Європі. Пандемія внесла свої корективи. Що зараз? На яких ринках працюєте, крім українського?

Дмитро Іванов: – Більше 15 років тому нами був відкритий повноправний сервісний центр в Республіці Польща, який здійснює гарантійне та післягарантійне обслуговування верстатів з ЧПУ що експлуатуються на території Європейського Союзу. Працюємо з Іраном. Всі світові виробники верстатів такого напрямку нас знають, знають нашу якість, що ми з Миколаєва, з України. Це дуже почесно. За роки роботи компанією «Артіль» ЛТД було випущено понад 4 000 одиниць обладнання різних видів і модифікацій, що знайшли своїх покупців в 25 країнах Європи, Азії та Африки.
Щодо суднобудування – 30 катерів на повітряній подушці відправили до Китаю.
Меблі ми робимо не потокові, а під замовлення. Ще робимо багато варіантів фасадів. Це вже внутрішній ринок. А ще на нашому обладнанні в Україні працюють дві з половиною тисячі меблевих фабрик. Також їм всім ми постачаємо і матеріали.
Мені дуже хотілося б, щоб про Миколаїв люди дізнавалися з позитивного боку. Щоб ми звучали у розділі «добрі новини». І якщо я разом зі своїм виробництвом роблю свій вклад в формування позитивного іміджу рідного міста, мені це приємно.

ІМЕНА: – Дмитре Степановичу, зараз Ви є депутатом міської ради. Чому Ви вирішили спробувати свої сили у місцевому самоврядуванні?

Дмитро Іванов: – Партія «Пропозиція» – партія не стільки політична, скільки господарча. Наш мер, Олександр Сєнкевич запропонував мені попрацювати разом для міста. Я не одразу погодився, але подумав і, все ж таки, вирішив спробувати.

ІМЕНА: – Чи справдилися Ваші надії. Чи можете Ви працювати так, як хотіли?

Дмитро Іванов: – Зараз я не можу сказати, що розчарований, але ця робота займає в мене дуже багато часу і сил. Просто приходити у сесійну залу і піднімати руку я не буду ніколи. Я йшов працювати. Прийшов для того, щоб люди могли вільно займатися бізнесом, нормально, чесно працювати на благо своїх родин, а також на благо рідного міста. Ми вже багато чого змогли зробити в цьому плані, були ухвалені рішення, які не приймалися роками, зокрема стосовно землі, незаконних забудов.
Працюємо над тим, щоб привести до ладу місто, є нові проєкти. Так, грошей у нас небагато, дуже заважає ситуація з коронавірусом, як і всім в Україні. Але ми намагаємося робити свою справу. Впроваджувати ті реформи, які ініціює держава, впорядковувати школи, лікарні, соціальну сферу, ремонтувати дороги і таке інше.

ІМЕНА: – Ви очолюєте одну з найскладніших депутатських комісій – комісію з ЖКГ.

Дмитро Іванов: – Так, кожне засідання – маленька битва, адже і сфера складна, яка, поки що, просто тріщить по всіх швах і рішення потрібно приймати такі, щоб люди відчували, що влада не залишає їх сам на сам з проблемами, а всіляко намагається, нарешті, зробити те, що не робилося роками. Вчора ми розглядали питання безпеки в місті, зокрема збільшення кількості камер на вулицях. У нас на сьогодні їх двісті, будемо збільшувати ще на двісті п’ятдесят штук. Вони будуть сучасні, з функцією розпізнавання облич. Багато проблем у житлово-комунальному господарстві, але я сподіваюся, що незважаючи на те, що ми з колегами дуже різні, всі об’єднані бажанням прикласти свої вміння і знання для вирішення цих проблем. Хай поступово і не одразу, але якісно.
Я побачив проблеми міста зсередини. Також я побачив те, що в багатьох проблем є шляхи вирішення. Щодо негативу – це наш рідний менталітет. Є люди, для яких потрапляння до депутатського корпусу одразу сигнал такий: «ми влада, значить нам все можна». А так не може бути. І я намагаюся з ними працювати, для того щоб вони все ж таки в основу своєї роботи ставили інтереси тих, хто їх обрав, городян, чиї інтереси вони обіцяли представляти і захищати. Адже, так, ти влада і у тебе є певні повноваження і можливості для вирішення проблем, для того, щоб зробити місто кращим, проживання в ньому комфортнішим.
Крім того, я дуже багато працюю зі своїми виборцями. Я хочу, щоб вони не були людьми, які за звичкою пасивно чекають, що прийде депутат і щось зробить. Ні, якщо Ви щось хочете зробити на своїй вулиці, в будинку, у дворі – я допоможу, але робити будемо разом. Кожен вкладає свій труд. Тоді і результат люди будуть цінувати більше. Це не означає, що потрібно все перекладати на людей, але у влади свої функціональні обов’язки, які вона повинна виконувати, а у громади крім бажання «щоб стало краще», також є свої можливості та інструменти робити це разом з владою.

ІМЕНА: – До кінця каденції ще є час. Не замислюєтеся Ви над тим, чи продовжити свою діяльність у самоврядуванні? Або ж це просто залишиться ще одним досвідом, а далі Ви будете займатися своєю справою, родиною, своїм життям?

Дмитро Іванов: – Все буде залежати від того, що я зумію зробити, що мені вдасться зробити. Якщо стіна залишиться непробивною, а я дуже, дуже намагаюся її зруйнувати, то можливо хтось спробує ще, з якоїсь іншої сторони. Але у мене і всіх нас є ще чотири роки. Перший рік ми входили в курс справи, вивчали систему, по суті навчалися самоврядуванню, адже всі прийшли з різних сфер. У мене є плани, я точно знаю що потрібно робити для міста. Якщо мені вдасться їх реалізувати – я буду продовжувати, адже потім все це треба буде розвивати, підтримувати.
Є у нас сьогодні програма з встановлення індивідуального опалення, хочу допомогти людям позбавитися цих величезних платіжок за тепло, яке не завжди доходить до споживача. Програма з сортування сміття. Навчати цьому потрібно починати ще зі школи, позбутися треба стихійних звалищ, величезних сміттєвих полігонів, вирішити, нарешті, питання зі сміттєво-переробним заводом, привести до ладу внутрішньоквартальні проїзди, двори, вирішити питання з велодоріжками, щоб вони були вільні для велосипедистів, щоб не заїжджали на них автомобілісти і не ставили на них свої ятки торговці. Процес виховання наших городян і себе в тому числі, це ж не робиться швидко, але в цьому можна досягти успіху.
Треба продовжувати роботу по зміні ситуації з громадським транспортом, як з тарифами на перевезення, так і з якістю обслуговування, адже далі гратися із соціальними «подачками» замість того, щоб попрацювати над системою виплат соціально незахищеним категоріям, не можна. Зараз працюють над розробкою «картки миколаївця», «картки пенсіонера», «єдиного квитка», для того щоб людям було зручніше і в транспорті не виникало конфліктів. Одночасно з тим треба розвивати муніципальний транспорт, а цим питанням багато років ніхто взагалі не займався.
Я хочу, щоб ми всі любили своє місто і всі робили для нього щось корисне. Не дратувалися, не кепкували з того, що щось не зроблено, не встигли або тільки почали і результату треба ще почекати. Так, проблем багато, але лише критикою ситуацію не поліпшити, а от конкретними справами, небайдужістю, контролем, системною працею – можна.

ІМЕНА: – Ви – корінний миколаївець. Тут жили Ваші батьки, живе Ваша родина, діти та онуки. Чого б Вам хотілося для них саме в цьому місті, в цій країні?

Дмитро Іванов: – Я хочу, щоб моїй родині, як і всім миколаївцям, жити в нашому місті було комфортно, щоб ми мали чим гордитися. Хочу, щоб в місті розвивався бізнес, щоб всі могли вільно займатися своєю справою, щоб люди могли працювати, щоб мої діти і онуки, мої земляки жили і досягали успіху в рідному місті, в рідній країні. Жили, розви­валися і працювали разом із нею. 

ІМЕНА: Катерина Трегубова
Фото: Олена Мильникова та з особистого архіву

 

 


Ukrainian banner network
Обкладинка журналу №096
Архів попередніх номерів

2022 рік:
01
2021 рік:
01020304
2020 рік:
01020304050607
2019 рік:
0102030405
2018 рік:
01020304
2017 рік:
0102030405
2016 рік:
010203040506
2015 рік:
0102030405
2014 рік:
01020304
2013 рік:
0102030405
2012 рік:
010203
2011 рік:
010203040506
2010 рік:
0102030405
2009 рік:
010203040506
2008 рік:
010203040506
2007 рік:
010203040506
2006 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Українська банерна 100x100

Дивіться нас на Youtube



Наші партнери

 

Designed by Vladimir Philippov, 2005