Для коректного відображення елементів сайту внесіть його в список дозволених в AdBlock.
Всеукраїнський громадсько-політичний журнал
Про журнал
Концертна агенція
Рекламодавцям
Контакти

Останній номер

              IМ'Я В МЕДИЦИНI            

Олена Кузьміна:
«На плідну роботу і здійснення важливих проєктів мене надихає наш міцний та згуртований колектив!»

ІМЕНА: – Олена Георгіївна, усі ми «родом із дитинства». Будь ласка, декілька слів про себе, про свою родину, вибір професії, професіональну діяльність.

Олена Кузьміна: – Я народилася у звичайній, але дуже міцній та дружній родині в Магаданській області. Тато, Георгій Андрійович – військовослужбовець, мама – Валентина Арсеньєвна – працівник торгівлі, у мене ще є старший брат Олег. У школі звісно було багато захоплень крім навчання,дев’ять років я займалася в музичній школі з класу фортепіано. Наші батьки познайомились на Дальньому Сході, звідки родом моя мама. Батько там проходив службу, а взагалі він – з України, з Миколаєва, куди ми і переїхали в 1991 році.
З самого дитинства я мріяла стати лікарем, тому спочатку вступила до Одеського медичного училища, а потім до Одеського медичного університету. Після закінчення повернулась до Миколаєва, де в міській лікарні № 4 проходила інтернатуру і працювала сімейним лікарем. Це були перші «кроки» майбутньої реформи. На той момент я вже була заміжня, моя перша донька Влада з’явилася ще, коли ми з моїм чоловіком були студентами. Нам дуже допомагали батьки з обох сторін, за що ми їм дуже вдячні. Таким чином, я і мій чоловік, Ігор Валерійович Кузьмін, будували свою професійну діяльність, вже маючи батьківські обов’язки. В 2006 році мені запропонували посаду лікаря-невролога в госпіталі,пройшла спеціалізацію за фахом «неврологія», і я ніколи не пожалкувала про свій вибір. Професія « лікар-невролог» дуже складна, відповідальна і не менш цікава та затребувана. Чоловік отримав три вищі освіти: перша – це Миколаївський педагогічний інститут (зараз МНУ ім. Сухомлинського), інститут післядипломної освіти Тернопільської академії народного господарства за фахом «фінанси та кредит», Одеський регіональний інститут державного управління. Зараз він займає посаду заступника голови Миколаївської облдержадміністрації. Він – не тільки мій коханий чоловік, ще і найкращий друг і радник, ми разом вже 26 років, тому порозуміння повне.
До речі, обидві доньки теж з дитинства мріяли стати саме докторами, старша вже здійснила свою мрію, вона працює лікарем-стоматологом у Полтаві, її чоловік – лікар з щелепно-лицьової хірургії, в них підростає маленька донечка, наша онучка Кіра. А молодша дочка Софія закінчує у цьому році ліцей і також має намір стати лікарем. Так що ми спостерігаємо народження лікарської династії.

ІМЕНА: – Яким був шлях до посади в.о. головного лікаря госпіталю, а також що вдалося за цей короткий термін перебування на цій посаді?

Олена Кузьміна: – У 2006 році після декретної відпустки я почала працювати в госпіталі, куди мене запросили, спочатку звичайним лікарем неврологічного відділення, з 2015 року призначили завідуючою неврологічним відділенням, а 4 червня 2020 року затвердили на посаду в.о. начальника госпіталю. Чи раділа я? Складне питання, коли лікувальний заклад опинився у «прірві», мова йшла про виживання і збереження колективу, багаторічних здобутків, традицій і самого госпіталю. Ситуація була жахливою, достатньо сказати, що борги по заробітній платі сягали 800 тисяч на місяць, взагалі бракувало фінансування. Річ у тому, що госпіталь був не готовий до медичної реформи, яка стартувала з квітня 2020 року, тому у мене в душі була паніка, до вересня борги по заробітній платі зросли до двох мільйонів. Я зрозуміла, що треба щось суттєво змінювати, тому почали з реорганізації структури закладу, а саме скоротили філіали у Новому Бузі та Первомайську. Фактично вони дублювали функції ЦРБ. Наш госпіталь мав і має можливість прийняти пільговий контингент з усіх районів Миколаївської області. До вересня ми реорганізовувалися, наші прохання про допомогу були почуті обласним керівництвом і нам виділили довгоочікувані кошти. Паралельно нам вдалося укласти дев’ять пакетів договорів з Національною службою здоров’я проти 3 укладених раніше, а зараз у нас їх 10.
Була проведена колосальна робота не тільки мною, а й усім нашим колективом. Якщо у медичних питаннях я, як то кажуть, «як риба у воді», та щоб бути до кінця компетентною у справах управління закладом, довелось отримати другу спеціальну вищу освіту в ЧНУ ім.. Петра Могили за фахом «Публічне управління та адміністрування».Взагалі на плідну роботу і здійснення
важливих проєктів мене надихає наш міцний та згуртований колектив.
У мене є два заступника з медичної роботи – Михальченко Лілія Георгіївна, висококваліфікований лікар-кардіолог і Москалець Юлія Олександрівна – заступник з економічних питань.
Скажу відверто, що повертаючись до моменту мого призначення на посаду начальника госпіталю, ми розробили стратегію розвитку закладу на два роки, а реалізували її за сім місяців. По-перше, нам вдалося залучити високопрофесійного фахівця, травматолога-ортопеда Алексєєва Миколу Івановича, який очолив новостворене відділення травматології, ортопедії та загальної хірургії. По-друге, нам вдалося створити власну клінічно-діагностичну лабораторію, яка не функціонувала з 2017 року. В зв’язку з впровадженням медичної реформи усі послуги,що надаються іншими лікувальними закладами госпіталю (у разі їх відсутності) стали платними, тому ми порахували, що витрати на аналізи і дослідження потребують чималих витрат, краще мати власну лабораторію. Обладнання в нас було, за місяць ми знайшли спеціалістів і запустили лабораторію. Завідуюча клінічно-діагностичною лабораторією – Бєлікова Оксана Костянтинівна. Зараз ми надаємо ці послуги усім, хто звертається до нас, до речі, вартість послуг значно нижче, ніж у приватних лабораторіях.

ІМЕНА: – Хотілося б більше дізнатися про колектив, відділення госпіталю, докторів, які працюють у ньому. Чи відчуваєте дефіцит медиків? Скільки пацієнтів на сьогодні мають змогу лікуватися в госпіталі?

Олена Кузьміна: – Почну з відділень. Крім відділення травматології та ортопедії, про яке вже йшла мова, працюють ще такі: терапевтичне (завідуюча – Дорошенко Ганна Павлівна), поліклінічне (завідуюча – Карапетьянц Карина Володимирівна), неврологічне (завідуюча – Каралаш Тетяна Володимирівна), реабілітаційне (Чигринська Любов Павлівна), реанімаційне (завідуючий – Кожушко Олександр Геннадійович).
У госпіталі працюють багато висококласних докторів, один з таких провідних фахівців – Латій Олександр Володимирович, він – представник відомої у нашому місті лікарської династії.
Сьогодні в нас – 220 койко-місць, раніше було 300.
Ще декілька слів хотілося би присвятити нашому медико-реабілітаційному центру, спочатку створеному при неврологічному відділенні, а потім, як самостійне відділення. У цьому підрозділі надається допомога лікарів-реабілітологів, а також практичного психолога і лікаря-психолога. В нашому госпіталі приблизно 25% лікуються учасники АТО/ООС, для цієї пільгової категорії надзвичайно важлива і необхідна така терапія.
Це відділення ми плануємо ще доукомплектовувати кадрами, наприклад, потрібен лікар з ФРЛ, в основному є потреба в спеціалістах, яких стали випускати зовсім нещодавно. Таким чином, у госпіталі створені всі умови для лікування наших пацієнтів, також слід зазначити, що у нас досить добре харчування. Для ветеранів обласна влада виділяє додаткові кошти, але і решта пацієнтів по відгукам задоволена.
Для мене особисто люди, збереження колективу, наших професіоналів – це головне. Дуже радію, що з 1 січня вийшла Постанова КМУ № 2 «про збільшення заробітної плати медикам» адже це дозволить нашому персоналу отримувати гідну заробітну плату. Наш колектив складався протягом багатьох років, це люди, які знають специфіку роботи з нашими пацієнтами, вони умілі та чуйні, бо інакше не можливо. До речі, зараз у нас лікуються і звичайні мешканці міста та області, які мають направлення від сімейного лікаря.
Напередодні 33-ї річниці виводу військ з Афганістану у нашому госпіталі відбулася чергова значна подія. Традиційно до наших воїнів-інтернаціоналістів завітали з привітанням та подарунками поважні гості – представники обласної та місцевої влади,
керівники ветеранських громадських організацій.
Я щиро вдячна кожному за підтримку та сприяння у реалізації поставлених цілей, особливо – народному депутату України Олександру Пасічному за наполегливість щодо виділення державної субвенції на суму 7 мільйонів гривень, на придбання новітнього хірургічного обладнання для малоінвазивних оперативних втручань. За підтримку, виділення коштів на будівництво – голові Миколаївської облдержадміністрації Віталію Кіму, голові обласної ради Ганні Замазєєвій та депутатському корпусу, тому що ми завдяки їм змогли реалізувати частину такого масштабного амбіційного проєкту, в короткі терміни побудувати операційний блок, який відповідає усім стандартам та вимогам.

ІМЕНА: – Перейдемо до Вашої депутатської діяльності. Ви не пошкодували, що стали депутатом, адже вільного часу стало значно менше, а турбот значно побільшало?

Олена Кузьміна: – Я вперше балотувалась в депутати, хоча ніколи не планувала бути депутатом будь якого рівня. Мабуть моя активна позиція привернула увагу і мені поступила така пропозиція. Тоді я подумала: «А чому би і ні? У наших складних умовах це зможе допомогти моєму закладу, мешканцям міста, які проживають на Намиві. Я навчуся чомусь новому і корисному, буду мати змогу впливати на рішення з медицини та другі соціальні та гуманітарні питання». Звичайно я увійшла в депутатську комісію з питань охорони здоров’я, соціального захисту населення, освіти, культури, туризму, молоді та спорту. Мене обрали секретарем комісії. Про якісь величезні досягнення поки судити зарано, адже пройшов лише рік, та я відверто можу сказати, що я не жалкую. Навантаження безумовно зросло, та коли допомагаєш своїм виборцям, береш участь у затвердженні різноманітних програм, вирішенні місцевих проблем, отримуєш задоволення. Я постійно звіряюся з своєю виборчою програмою і хотілось би, щоб усі депутати не забували про свої обіцянки.
Кожного вівторка проходять засідання комісії, кожного другого четверга після робочого дня я веду депутатський прийом, готую депутатські звернення. У мене є помічник на громадських засадах. Люди звертаються з проханням надати одноразову матеріальну допомогу, з комунальними проблемами, по ремонту дорожнього покриття внутрішньоквартальних проїздів. Якщо по Програмі Президента «Велике будівництво» міжміські дороги активно будуються, то в місті ще багато «гострих» ділянок, які потребують ремонту.
Я сподіваюсь, що поступово ми зможемо вирішити ці болючі питання.

ІМЕНА: – Як проводите вільний час?

Олена Кузьміна: – На жаль, його дуже мало. Я люблю активний відпочинок на природі разом з родиною, обожнюю відвідувати нові місця, дуже мені подобається Західна Україна, але і у нас на Півдні є багато чудових куточків для відпочинку.

ІМЕНА:– Ваші побажання на майбутнє?

Олена Кузьмина: – Усім читачам, громадянам України я бажаю миру, добра, процвітання і міцного здоров’я!

ІМЕНА: – Щиро дякуємо за цікаву і змістовну розмову!

ІМЕНА – Ніна Войтова
Фото – з власного архіву героїні публікації

 


Ukrainian banner network
Обкладинка журналу №096
Архів попередніх номерів

2022 рік:
01
2021 рік:
01020304
2020 рік:
01020304050607
2019 рік:
0102030405
2018 рік:
01020304
2017 рік:
0102030405
2016 рік:
010203040506
2015 рік:
0102030405
2014 рік:
01020304
2013 рік:
0102030405
2012 рік:
010203
2011 рік:
010203040506
2010 рік:
0102030405
2009 рік:
010203040506
2008 рік:
010203040506
2007 рік:
010203040506
2006 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Українська банерна 100x100

Дивіться нас на Youtube



Наші партнери

 

Designed by Vladimir Philippov, 2005