Для коректного відображення елементів сайту внесіть його в список дозволених в AdBlock.
Всеукраїнський громадсько-політичний журнал
Про журнал
Концертна агенція
Рекламодавцям
Контакти

Останній номер

     IМЕННА ICТОРIЯ    

Незвичайні нагороди корабела

Йшов до кінця 1930 рік. На Миколаївському державному ударному суднобудівельному заводі імені «61»(так у той час називався завод ім. 61 комунара, нині – Миколаївський суднобудівельний завод) підводилися підсумки ударної праці, виконання планів по виробничих ділянках, індивідуальних виробничих зобов'язань робочими і інженерно-технічними працівниками.
Це був непростий час для заводу ім. «61». Адже тільки в 1929 році підприємство відокремилося від заводу імені Андре Марті і стало самостійним. За багатьма виробничими показниками, в підборі кваліфікованих кадрів, трудовій дисципліні, травматизмі і т. д. завод шкутильгав на обидві ноги. Усе це позначалося на виконанні планів. Залишалася високою собівартість продукції, що випускалася, існував великий розрив між зростанням продуктивності праці і фонду заробітної плати.
Керівництво заводу робило усе можливе, щоб змінити стан справ на краще. Вживалися оперативні заходи по усуненню недоліків і упущень. Одним з ефективних «ліків» в оздоровленні підприємства стало виведення на більш високий рівень організації соціалістичного змагання між виробничими ділянками, бригадами і робітниками заводу.
Результат не змусив себе чекати: покращав виробничий потенціал заводу, підвищилася трудова дисципліна, пропорційно зростанню продуктивності праці росла і заробітна плата.
Підсумки змагання підводилися гласно, з широким висвітленням роботи передових бригад, робітників. Про ударників-суднобудівників знав увесь завод, їх імена ставали відомими і городянам. Передовикам вручалися грошові премії, срібні іменні жетони, дипломи і грамоти, цінні подарунки: портсигари, годинники, музичні інструменти, відрізи на сукні. Але цей перелік виявився далеко не повним.
20 червня 2021 року мені в руки потрапив цікавий документ. Це невелике, розміром 73 х 104 мм, виконане з картону посвідчення. На титульній стороні надруковано вгорі: «Соцзмагання – комуністична метода будування соціалізму». По центру: «Ударний Микдержзавод ім. «61». На розвороті під лозунгами «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», «Соц­змаган­ня – комуністична метода будування соціалізму» – текст:
«Посвідчення
Свідчиться, що т. Ягодзинській П.О., робітник електроремонтного цеху, виявив себе як найкращий ударник Микдержзавода імені «61» по виконанню промфінплану заводу і що 31-го грудня 1930 року його премійовано костюмом.
Помічник директора заводу по виробна радам Нечесанов.
Завідуючий бюро соцпраці Прутянов».
Ліворуч вклеєна фотографія Ягодзинского і дата – 28 березня 1931 року.
Це перший і єдиний(наскільки мені відомо) встановлений в Миколаєві документ, що засвідчує вручення за ударну працю такого цінного подарунка як костюм!
В ході подальшої роботи вдалося знайти родича ударника праці з далеких 30-х років ХХ століття. Ось, що, завдяки його розповіді, ми дізналися.
Петро Йосипович Ягодзинский народився 26 травня 1886 (1889(?) року в м. Миколаєві. З юнацьких років прийшов працювати на завод «Руссуд».
Збереглася фото-віньєтка 1915 року, на якій зображені 26 чоловік, а саме: І. Г. Агуреев, В. А. Ружанський, І. Г. Бородатий, І. Ф. Будзинский, Е. І. Новіков, Т. Е. Кушнарьов, П. Д. Гливєнко, Т. Є. Мамонтов, А. Г. Рябицький, Е. Д. Афонін, П. П. Холодний, Г. Л. Соколов, І. В. Діденко, М. А. Заверюха, Н. А. Бондарів, А. А. Скородумов, М. Д. Афонін, И. А. Сотників, А. В. Гладков, А. А. Крживицький, В. І. Тодосенко, П. І. Ягодзинський, Г. И. Близниченко і три фото більшого розміру, очевидно, це керівництво: А. А. Ожиганов, І. Д. Жежерун, П. К. Кирилов.
Фото виконане фотографом В. В. Чер­няєвим. На ньому – напис: «Група майстрових Підводного Плавання Миколаївського відділення Балтійського заводу».
Після революційних подій і Громадянської війни Ягодзинський продовжував працювати на заводі. Петро Йосипович був активним учасником будівництва першого після Громадянської війни бойового корабля на Півдні для Чорноморського флоту – есмінця «Незаможний». Про цю подію розповідається в моїй статті «Нагорода за відновлення червоного флоту», опублікованою в газеті «Вечірній Миколаїв» (№ 44) за 18 червня 2020 року.
Урочистості в Миколаєві, присвячені підняттю прапора на міноносці «Незаможниый», детально освітлювала на своїх сторінках газета «Червоний Миколаїв» (№ 851) за 9 листопада 1923 року.
На 2-ій сторінці цієї ж газети поміщена невелика замітка – «В клубі КСМ (Комуністичної Спілки Молоді)». У ній говориться про те, що в клубі пройшли урочисті збори, присвячені цій події. «Після вітань відбулася святкова вечеря і роздача подарунків. Були роздані 70-ти робітникам годинники, портсигари і відрізи на костюми».
Про один такий подарунок – портсигар, вручений заступникові директора заводу імені Марти-Бадина А. І. Індульскому, йшла мова в опублікованому матеріалі в газеті «Вечірній Миколаїв» за 18 червня 2020 року. Портсигар, що зберігся у родичів, «розповів», що серед нагороджених таким цінним подарунком того дня був і П. І. Ягодзинський. На зворотній стороні срібного портсигара вирізаний дев’ятирядковий напис: «За відновлення = червоного флоту = в день здачі Эск. Хв. = Незаможний = на заводі Марти Бадина = від ЮМТа = П.И. Ягодзинскому = 1917.7.ХІ.1923 м. = м. Миколаїв».
Ось такими двома незвичайними нагородами була відмічена праця Петра Йосиповича.
По груповій фотографії, що збереглася, стало відомо, що в 1933 році
відбувся 1-й випуск техніків судокорпусников і судномеханіків «С.Ф.З.Т.К. (суднобудівельні фабрично-заводські технічні курси, - прим. авт.) комбінату «А. Марти» і судноверфі «61». П.И. Ягодзинский вчився на них разом з А.Б. Ганькевичем, майбутнім директором заводів ім. 61 комунара і Чорноморського суднобудівельного.
Перед війною Петро Йосипович працював начальником електромонтажного цеху заводу ім. 61 комунара.
У кінці лютого 1944 року, в останню хвилю, разом з тисячами інших, що залишилися на окупованій території СРСР, в якості робочої сили Ягодзинський відправлений німцями на примусові роботи в Німеччину. Як розповідали його знайомі, під час етапування на території Румунії у нього відкрилася виразка шлунку. Його залишили в одному з населених пунктів. По спогадах родичів і очевидців, там він і помер.
Думаю, читачеві буде цікаво дізнатися про родича Петра Йосиповича.
У книзі А. А. Малярчука «Верф на Інгулі» (1989) подається цікава інформація про його рідного брата – Ромуальде Йосиповича Ягодзинського.
Після звільнення Миколаєва від інтервентів 14 березня 1919 року «почала оживати робота на «Руссуде». Українська Рада Народного Господарства доручає заводу провести випробування одного з «ельпідіфорів», закінчити добудову на плаву ще декількох кораблів цього типу.
В цей час на заводі працювало 556 чоловік, з них – 358 робітників. Загальнозаводський комітет робітників і управління заводом очолив колишній токар «Руссуда» Р. Й. Ягодзинський, а 21 червня 1919 року була утворена колегія по управлінню заводом під головуванням кресляря А. Х. Єрмолаева. До її складу увійшли Р. Й. Ягодзинський, М. Й. Сосновський, що служив до цього в Петрограді, і С. Т. Артамонов (секретар)».
18 серпня 1919 року місто захопили денікінці. Тільки 31 січня 1920 року Миколаїв був звільнений від білогвардійців.
Всесоюзна Рада Народного Господарства розпорядилася утворити Об'єднане правління Миколаївських суднобудівельних заводів «Наваль», «Руссуд», «Ремсуд» і «Темвод». Уповноваженим по заводу «Руссуд» був призначений Р. Й. Ягодзинський.
Артефакти, що дійшли до нас, повідали про нагороди за ударну працю в 20-х роках ХХ століття, а ми згадали про наших городян, що зв'язали свою долю з будівництвом кораблів. Може хто-небудь з сучасників знайде серед названих тут суднобудівників своїх рідних і близьких.

Євгеній Горбуров, депутат Миколаївської обласної ради

 

 


Ukrainian banner network
Обкладинка журналу №096
Архів попередніх номерів

2022 рік:
01
2021 рік:
01020304
2020 рік:
01020304050607
2019 рік:
0102030405
2018 рік:
01020304
2017 рік:
0102030405
2016 рік:
010203040506
2015 рік:
0102030405
2014 рік:
01020304
2013 рік:
0102030405
2012 рік:
010203
2011 рік:
010203040506
2010 рік:
0102030405
2009 рік:
010203040506
2008 рік:
010203040506
2007 рік:
010203040506
2006 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2005 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06
2004 рік:
01 02 • 03 • 04 • 05 • 06

  Українська банерна 100x100

Дивіться нас на Youtube



Наші партнери

 

Designed by Vladimir Philippov, 2005